РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуСправа №160/23965/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2024р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії позивачеві максимальним розміром, починаючи з 27.02.2024р.;

- зобов`язати відповідача провести позивачеві перерахунок та виплату пенсії без обмеження розміру його пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 27.02.2024р., з урахуванням всіх надбавок, доплат та підвищень, встановлених для інвалідів війни 1 групи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності І групи, підгр. А, Інвалідність внаслідок війни. З 27.02.2024р. пенсійним органом було проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. На звернення позивача від 26.07.2024р., листом №44940-33321/К-01/8-0400/24 від 09.08.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що він отримує пенсію по І групі інвалідності (підгрупа А) внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини, відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримує пенсію в максимальному розмірі (23610,00 грн.) згідно ч.3 ст.27 Закону №1058; для проведення виплати пенсії без застосування обмеження, передбаченого частиною третьою статті 27 Закону №1058, немає підстав. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду (а.с.1-3).

Ухвалою суду від 09.09.2024р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.17).

23.09.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову позивачеві в повному обсязі посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 17.08.2023 та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 100% пенсії за віком (І групі, підгрупа А, внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини), відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та згідно протоколу про перерахунок пенсії, загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 склав 23610,00 грн.; відповідно до статті 2 Закону України від 08.07.2011 за № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що кореспондується з положеннями статті 27 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; наведені норми не звужують зміст вже набутих прав пенсіонерів, розмір призначеної пенсії яких більший зазначеного максимального розміру, водночас запроваджують обмеження щодо розміру призначених та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; перевищення максимального розміру пенсії позивача стало результатом її перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, а тому до регулювання цих правовідносин застосовуються положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку; позивач отримує максимальний розмір пенсії визначений законодавством - 23610,00 гривень, отже, відсутні підстави для перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (а.с.22-24,28-30).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній справі приймається 06.11.2024р. в межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 з 17.08.2023р. визнаний інвалідом першої групи, підгрупи «А», поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується копіями паспорта позивача та довідки МСЕК серія 12 НОМЕР_1 від 06.09.2023р. (а.с.4-5,9-10).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 17.08.2023 отримує пенсію по інвалідності в розмірі 100% пенсії за віком (І група, підгрупа А, внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини), відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення позивача, листа відповідача від 09.08.2024р. та перерахунку пенсії від 28.02.2024р. (а.с.7,11,12,31,32).

У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, пенсія позивачеві була перерахована з 01.03.2024р. із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами та її розмір склав 23610,00 грн., що підтверджується копією відповідного перерахунку пенсії позивача, наявною у справі (а.с.12,32).

На звернення позивача від 26.07.2024р., листом №44940-33321/К-01/8-0400/24 від 09.08.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що він отримує пенсію по І групі інвалідності (підгрупа А) внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини, відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримує пенсію в максимальному розмірі (23610,00 грн.) згідно ч.3 ст.27 Закону №1058; для проведення виплати пенсії без застосування обмеження, передбаченого частиною третьою статті 27 Закону №1058, немає підстав, що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявної у справі (а.с.11,31).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо обмеження пенсії позивачеві максимальним розміром, починаючи з 27.02.2024р., у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання таких дій протиправними та зобов`язання відповідача провести позивачеві перерахунок та виплату пенсії без обмеження розміру його пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 27.02.2024р., з урахуванням всіх надбавок, доплат та підвищень, встановлених для інвалідів війни 1 групи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058).

За приписами ч.1 ст.30 Закону №1058 встановлено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону №1058, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах, зокрема, особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.27 Закону №1058 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що особа з інвалідністю I групи має право на отримання пенсії по інвалідності в розмірі 100 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, при цьому, максимальний розмір такої пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ від 09.11.2023р. розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить з 01.01.2024 - 2361 гривні.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, пенсія позивачеві була перерахована з 01.03.2024р. із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та її розмір склав 23610,00 грн., що підтверджується копією відповідного перерахунку пенсії позивача, наявною у справі (а.с.12,32).

Отже, з урахуванням аналізу вищенаведених норм та встановлених судом обставин щодо проведених пенсійним органом перерахунку пенсії позивачеві з 01.03.2024р. у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із обмеженням максимальним розміром пенсії відповідно до приписів ч.3 ст.27 Закону №1058, які є чинними та неконституційними не визнавалися, суд приходить до висновку, що такий перерахунок було проведено пенсійним органом з дотриманням положень Закону №1058, а відповідно, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивачеві максимальним розміром, починаючи з 27.02.2024р., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд  не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства  України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, за ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії позивачеві максимальним розміром, починаючи з 27.02.2024р., з урахуванням положень чинного пенсійного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, та встановлених судом обставин у справі.

Судом відхиляються посилання позивача у позові на те, що Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, так як позивач отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та норми Закону України «про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на позивача в даному випадку не розповсюджуються.

З тих саме підстав судом не може бути врахована і позиція Верховного Суду, зазначена позивачем у позові, оскільки вона не є релевантною до правовідносин у цій справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб`єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З  урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо обмеження пенсії позивачеві максимальним розміром, починаючи з 27.02.2024р., суд приходить до висновку, що пенсійний орган, застосувавши обмеження максимальним розміром пенсії позивача при проведенні перерахунку його пенсії з 01.03.2024р., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом не встановлено порушень прав позивача діями відповідача щодо обмеження пенсії позивачеві максимальним розміром, починаючи з 27.02.2024р. з урахуванням діючих приписів ч.3 ст.27 Закону №1058, а тому у задоволенні даних позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивачеві максимальним розміром, починаючи з 27.02.2024р. (основної вимоги), а, відповідно, і відсутні підстави для задоволення похідних вимог позивача про зобов`язання пенсійного органу провести позивачеві перерахунок та виплату пенсії без обмеження розміру його пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 27.02.2024р., з урахуванням всіх надбавок, доплат та підвищень, встановлених для інвалідів війни 1 групи.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що  відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Отже, з урахуванням того, що у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.8, п.9 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись  ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору не розподіляються згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.О. Конєва