ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м  У к р а ї н и

06 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/1187/24

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області  про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки, з 27.10.2023 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 27.10.2023 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки та здійснити виплату перерахованої суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум починаючи з 27.10.2023 р.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років , з 01.07.2011 р. відповідно до норм  Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №  1788-XII. З 27.10.2023 р. позивачу призначена пенсія за віком відповідно до  Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, однак при розрахунку розміру пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передували зверненню з призначенням пенсії в 2011 році, що позивач вважає протиправним, оскільки за призначенням пенсії відповідно до  Закону №  1058-IV  позивач звернулася вперше у 2023 році, а тому пенсія повинна бути обчислена із застосуванням середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2020-2022 роки. Просить позов задовольнити.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на підставі заяви від 27.10.202 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №  1058-IV. Вказує, що відповідно до норм  Закону №  1058-IV  Пенсійним фондом України призначаються такі види пенсій: пенсія за віком (стаття 26); пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) (стаття 30); пенсія у зв`язку з втратою годувальника (стаття 36); пенсія за віком на пільгових умовах (стаття 114); пенсія за вислугу років (стаття 114). З посиланням на  ст. 10 Закону №  1058-IV  зазначає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один з видів пенсії за її вибором. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1  ст. 40 Закону  №  1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Зазначає, що з 27.10.2023 позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та перераховано відповідно до ст.ст.  40,  42,  45 Закону №  1058-IV. Оскільки позивачу первинно було призначено пенсію у 2011 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії у 2023 році. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно ч.  5 ст.  262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області, з 01.07.2011 р. позивачу було призначено пенсію за вислугу років на підставі  Закону №  1788-XII.

У зв`язку із досягненням пенсійного віку 60 років, 27.10.2023 р. позивач звернулася до відділу обслуговування громадян №  4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З 27.10.2023 р. позивачу призначена та виплачується пенсія за віком відповідно до  Закону №  1058-IV.

За результатом проведеного розрахунку розміру пенсії за віком відповідачем з 27.10.2023 р. призначено ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі 2760,00 грн,. Не погоджуючись з призначеним розміром пенсії за віком, представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з адвокатським запитом №  33-12/23 від 04.12.2023 р.

ГУ ПФ України в Закарпатській області листом від 11.12.2023 р. №  0700-0207-8/70387 повідомило про те, що оскільки на момент подання заяви від 27.10.2023 р. позивач перебувала на обліку та отримувала пенсію за вислугу років згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», то при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні – 7 405,03 грн, який є показником середньої заробітної плати (доходу), що враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, тобто пенсії за вислугу років, що за твердженням ГУ ПФ України в Закарпатській області, відповідає частині третій статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якої при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

13.01.2024 р. позивач подала заяву про перерахунок пенсії за віком, починаючи з 27.10.2023 р. відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки та здійснити виплату перерахованої суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач листом від 13.02.2024 р. №  774-290/Б-02/8-0700/24 повідомив про те, що підстав для проведення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, немає, оскільки 27.10.2023 р. відбулося не перше призначення пенсії за віком, а перехід з одного виду пенсії на інший вид.

Позивач вважаючи, що розмір її пенсії має бути розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки, у зв`язку з чим звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №  1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №  1058-IV (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1  ст. 2 Закону №  1058-IV перший  рівень у системи пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.  1  ст.  9 Закону №  1058-IV  в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі  ст.  10 Закону №  1058-IV, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Отже,  Законом №  1058-IV  передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим  законом, а також визначено право вибору виду пенсії.

Відповідно до абз.  1 ч.  1  ст.  40 Закону №  1058-IV  для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 2  ст.  40 Закону №  1058-IV  визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з п.2 розділу  ХV  Прикінцеві положення Закону №  1058-IV  (у редакції на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього  Закону  в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених  Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм  статті 28 цього Закону.

Відповідно до п.  16 розділу  ХV  Прикінцеві положення Закону №  1058-IV  до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення  Закону №  1788-XII  застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Водночас, ч.  3  ст.  45 Закону №  1058-ІV  встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій  статті 40 Закону №  1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч.  3  ст.  45 Закону №  1058-ІV  регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим  Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої  Законом №1058-ІV.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, первинно позивачу було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до  Закону №  1788-XII, а за призначенням пенсії відповідно до  Закону №  1058-ІV  позивач звернулася вперше 27.03.2023 після досягнення віку 60 років.

Враховуючи викладене, застосування до спірних правовідносин положень ч.  3  ст.  45 Закону №  1058-ІV  є безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до  Закону №  1058-IV  із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до  Закону №  1788-XII, з 01.01.2004 здійснюється на підставі  Закону №  1058-IV  за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено положеннями  Закону №  1788-XII.

При цьому  ст.  9 Закону №  1058-ІV  не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч.  3  ст.  45 зазначеного Закону  регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим  Законом, на інший.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №  562/557/17, від 11.09.2019 у справі №  213/1226/16-а тощо.

Крім того, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №  876/5312/17 (№577/2576/17) (провадження №11-731апп18), згідно з яким у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до  Закону №  1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до  Закону №  1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої  статті 45 Закону №  1058-IV.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що відбулось переведення з одного виду пенсії на інший в межах норм одного Закону (Закону №  1058-IV), та зазначає, що на момент первинного призначення позивачу пенсії за вислугу років 01.07.2011  р.,  Закон №  1058-IV  не містив норми статті 114, оскільки  Закон №  1058-IV  було доповнено даною нормою Законом України  Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій  від 3 жовтня 2017 року №  2148-VIII (набрав чинності з 11.10.2017).

Враховуючи те, що позивачу первинно призначено пенсію відповідно до  Закону №  1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до  Закону №  1058-ІV  позивач звернулася вперше 27.10.2023 року, суд дійшов висновку про протиправність обчислення розміру пенсії позивача без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2020-2022 роки.

З позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020, 2021, 2022 роки.

З цього приводу суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Разом з тим, за результатами розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, а тому має місце протиправна відмова суб`єкта владних повноважень, оформлена листом.

На підставі викладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної позивачу, без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки, та зобов`язання відповідача перерахувати з 27.10.2023 р. призначену позивачу пенсію за віком з урахуванням частини 2  статті 40 Закону №  1058-ІV  із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч.  1 ст.  77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.  77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.  90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.  1 ст.  139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, судовий збір у розмірі 1211,20 грн, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд,  –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області  про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у застосуванні при призначенні пенсії за віком   ОСОБА_1 відповідно до частини 2  статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020 рік, 2021 рік, 2022  рік та здійснити виплату перерахованої суми пенсії, починаючи з 27 жовтня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 2318803409) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.  255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                      П.П.Микуляк