ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року   ЛуцькСправа № 140/8034/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов`язання зарахувати період проживання 3 роки станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення та повторно розглянути заяву про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з дати звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та у зв`язку з тим, що постійно проживає на території Камінь-Каширського району та досягненням пенсійного віку 11.07.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Однак органом Пенсійного фонду йому відмовлено у призначенні пенсії з підстав проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.

Із таким рішенням позивач не погоджується та зазначає, що ним при зверненні до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку надано документ, який підтверджує статус потерпілого та засвідчує факт його проживання станом на 01 січня 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, а також надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, - посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 20.01.1993 (категорія 3).

Позивач вважає, що проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року підтверджено і довідками органу місцевого самоврядування від 20.05.2024 № 475 та № 537, та дає йому право на зниження пенсійного віку.

Крім цього зазначає, що періоди навчання (м. Луцьк), роботи на територіях, що не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення (м. Луцьк, Російська Федерація) лише підтверджує факт його навчання та роботи, а не проживання там. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (а.с. 25).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.40-43). В обґрунтування цієї позиції вказав, що згідно довідки №475 від 20.05.2024, виданої Сошичненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області ОСОБА_1 , був зареєстрований та проживав з дня народження по 23.11.1985; з 28.12.1987 по 12.01.1988 та з 05.06.1999 по даний час зареєстрований та постійно проживає по АДРЕСА_1 ; згідно довідки №537 від 20.05.2024, виданої Сошичненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області був зареєстрований та постійно проживав з 12.06.1991 по 04.09.1991 та з 23.03.1992 по 29.04.1999 року в АДРЕСА_2 та Залісся віднесене до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії відповідно до статті 14 (п.3) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В той же час, згідно військового квитка НОМЕР_2 , позивач проходив строкову військову службу з 13.11.1985 по 30.11.1987, відомості про місце проходження військової служби відсутні та згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , з 14.01.1988 по 15.08.1988 працював токарем третього розряду Луцького автомобільного заводу; з 25.08.1988 по 16.05.1989; з 01.06.1989 по 01.06.1991 та з 14.09.1991 по 05.03.1992 працював на території Російської Федерації.

Таким чином, оскільки документами підтверджено період проживання на територіях радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 - 1 рік 16 днів, що є менше трьох років, тому ГУ ПФУ у Волинській області обґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

11.07.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого від 19.07.2024 №032950010518 (а.с. 32-33) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю відповідного терміну проживання в зоні гарантованого добровільного відселення   та необхідного страхового стажу.

Заявник проживав у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року – 01 рік 16 днів.

Також як слідує з рішення про відмову в призначенні пенсії, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 23.07.1985 з 25.08.1988 по 16.05.1989, з 01.06.1989 по 01.06.1991, оскільки відсутні дані про встановлений мінімум та відпрацьовані людинодні; період роботи на території Російської Федерації з 01.01.1992 по 05.03.1992, згідно Закону України від 23.12.2022 “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”; з 01.07.2000 по 09.10.2001, відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Страховий стаж складає 19 років 10 місяців 03 дні.

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Не зарахування ГУ ПФУ у Волинській області до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 23.07.1985 з 25.08.1988 по 16.05.1989, з 01.06.1989 по 01.06.1991; період роботи на території Російської Федерації з 01.01.1992 по 05.03.1992; період роботи з 01.07.2000 по 09.10.2001 не оскаржується позивачем у межах цієї справи та позивач не ставить питання про їх зарахування до страхового стажу.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону від 09 березня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п`ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Наведені положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов`язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986  року.

Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням або у зв`язку із роботою в такій місцевості.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Постанова №106).

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ визначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Також частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.

Позивачу Волинською обласною державною адміністрацією 20.01.1993 видано посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Однак відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність самого посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи недостатньо для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки таке посвідчення не дозволяє встановити фактичні періоди проживання/роботи особи на території радіоактивного забруднення.

Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, у рішенні ГУ ПФУ у Волинській області від 19.07.2024 №032950010518 вказано про не підтвердження фактичного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року та відсутність необхідного страхового стажу зменшеного на кількість років (25 років) (а.с.32-33).

Як встановлено судом, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ позивач пенсійному органу надавав посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (а.с. 11), довідки Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району від 20.05.2024 № 475, № 537 (а.с. 13-14),  трудову книжку серії НОМЕР_3 (а.с.20-31), копію диплому № НОМЕР_5 (а.с. 15), копію військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 16-17).

Згідно з поданими документами, обчислений ГУ ПФУ у Волинській області період проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року (у селі Нуйно та селі Залісся Волинської області) сумарно становить лише 01 рік 16 днів.

Довідкою Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району від 20.05.2024 № 475 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований і проживав у с. Нуйно Камінь-Каширського району з дня народження по 23.11.1985, з 28.12.1987 по 12.01.1988, з 06.05.1999 по даний час (а.с. 13).

В свою чергу, довідною Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району від 20.05.2024 № 537 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований і проживав у с. Залісся Камінь-Каширського району з 12.06.1991 по 04.09.1991, з 23.03.1992 по 29.04.1999 (а.с. 14).

Тобто, період проходження строкової військової служби саме з 26.04.1986 (моменту аварії на ЧАЕС) по 30.11.1987 та періоди роботи позивача з 14.01.1988 по 15.08.1988 у Луцькому автомобільному заводі та з 25.08.1988 по 16.05.1989, з 01.06.1989 по 01.06.1991, з 14.09.1991 по 05.03.1992 на території Російської Федерації відповідачем до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано.

Таким чином, постійне місце роботи позивача нерозривно пов`язане з його постійним місцем проживанням, відтак факт роботи позивача в м. Луцьку та на території Російської Федерації заперечує факт проживання його у зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (с. Нуйно, с. Залісся Камінь-Каширського району) у періоди з 14.01.1988 по 15.08.1988, з 25.08.1988 по 16.05.1989, з 01.06.1989 по 01.06.1991, з 14.09.1991 по 05.03.1992.

Надаючи правову оцінку доводам ГУ ПФУ у Волинській області щодо відсутності у ОСОБА_1 необхідного періоду проживання станом на 01 січня 1993 року (не менше трьох років), суд також враховує, що у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17 та від 17.06.2020  у справі №572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що весь період не зайнятий роботою він проводив у с. Нуйно в батьків, оскільки в матеріалах справи немає жодних доказів на підтвердження таких доводів.

З приводу доводів позивача про те, що наявне у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи надає йому безумовне право на зменшення пенсійного віку, то суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у розумінні підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року) по 01 січня 1993 року не менше трьох років.

Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років (у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років), то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до  статті 55 Закону №796-ХІІ.

Суд повторює, що висновок у рішенні ГУ ПФУ у Волинській  області про відсутність (не підтвердження) необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року (не менше трьох років) для вирішення питання про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796-XII ґрунтується на наданих разом із заявою від 11.07.2024 доказах.

На час звернення із заявою ОСОБА_1 наданими доказами не підтверджено факт проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років у період з 26.04.1986 по 01.01.1993.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем в межах цієї справи не зарахування ГУ ПФУ у Волинській  області до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 з 25.08.1988 по 16.05.1989, з 01.06.1989 по 01.06.1991; періоду роботи на території Російської Федерації з 01.01.1992 по 05.03.1992 та періоду роботи з 01.07.2000 по 09.10.2001 не оскаржується та позивач не ставить питання про їх зарахування до страхового стажу. А тому суд не надає правову оцінку підставам не їх не зарахування до страхового стажу.

З огляду на наведені положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, за встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд 

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                          Р.С. Денисюк