Справа № 2-83 Категорія 4

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 травня 2007 року                                       Маневицький районний суд Волинської області

в складі:        головуючого - судді                                   Невара О.В.

при секретарі                                            Леферович І.М.

з участю        позивача                                                     ОСОБА_1

представника відповідача -

Маневицької селищної ради                     Турика П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Маневичі справу № 2-83 за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Волинської області про визнання права власності на спадкове будинковолодіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернулася в суд з позовом до Маневицької селищної ради Волинської області про визнання права власності на спадкове будинковолодіння, вказавши, що являється спадкоємцем за законом будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_2., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Інших спадкоємців даного будинковолодіння ні за законом, ні за заповітом немає. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1не зверталася, але фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Отримати свідоцтво про право власності на спадкове будинковолодіння ОСОБА_1не може, оскільки на нього відсутні правовстановлюючі документи, отримати чи поновити які неможливо в зв'язку з тим, що за життя її чоловік ОСОБА_2. належним чином не оформив документи про право власності на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1просила визнати за нею право власності на спадкове будинковолодіння по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила визнати за нею право власності на спадкове будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Представник відповідача - Маневицької селищної ради Турик П.О., визнавши позов, пояснив, що Маневицька селищна рада не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1. Будь-якого спору щодо даного будинковолодіння немає. ОСОБА_1дійсно у передбачений законодавством 6-ти місячний термін після смерті чоловіка ОСОБА_2. фактично вступила у володіння та управління спадковим майном шляхом догляду за будинком, обробітком присадибної земельної ділянки. Проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 12 ч. 2 Закону України „Про власність" від 7.02.1991 року громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1296 ч. З Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З оглянутого в судовому засіданні свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 18.09.2002 року, виданого Маневицьким районним відділом РАГСу Волинської області, встановлено, що ОСОБА_2. помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_2 від 27.04.1965 року, яке досліджувалось судом, встановлено, що 27.04.1965 року було зареєстровано шлюб ОСОБА_2. та ОСОБА_1. Після реєстрації одруження подружжю присвоєно прізвище ОСОБА_1.

Довідками Маневицької селищної ради № 78-79 від 23.01.2007 року, які оглядались в судовому засіданні, підтверджується, що ОСОБА_1та ОСОБА_2. проживали разом по АДРЕСА_1, вели спільне господарство. ОСОБА_2. помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

З дослідженого в судовому засіданні рішення виконкому Маневицької селищної ради № 22 від 27.11.1969 року встановлено, що ОСОБА_2. було виділено у безстрокове користування під будівництво індивідуального житлового одноповерхового будинку земельну ділянку, площею 1000 кв. метрів, по АДРЕСА_1. Відповідно до акту про відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку від 12.12.1969 року, затвердженого районним архітектором Маневицького району, ОСОБА_2. було винесено в натуру межі земельної ділянки, загальною площею 1000 кв. метрів, яка розміщена в АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального жилого будинку. Згідно проекту забудови земельної ділянки індивідуальним жилим будинком, затвердженого районним архітектором Маневицького району, ОСОБА_2 було розпочате будівництво житлового будинку за вищезгаданою адресою. Відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 8.12.1970 року, укладеного між виконкомом Маневицької селищної ради та ОСОБА_2, що досліджувався судом, встановлено, що останньому було надано у безстрокове користування земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 1000 кв. метрів, під забудову. Договір був посвідчений в Ківерцівській державній нотаріальній конторі 28 грудня 1970 року № 1259.

З оглянутого судом технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна, виданого Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 20.04.2007 року, встановлено, що вказаний технічний паспорт було видано на будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2.

З дослідженого в судовому засіданні висновку Маневицького архітектурно-планувального підприємства від 10.05.2007 року про відповідність індивідуального житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 діючим будівельним, санітарним і пожежним нормам вбачається, що технічний стан вказаного будинковолодіння є задовільним, його будівництво здійснено без порушення державних будівельних, санітарних і пожежних норм та правил.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1, являючись спадкоємцем за законом будинковолодіння по АДРЕСА_1, фактично набула на нього право власності. На даний час право власності на дане спадкове майно ніким не оспорюється, а тому є всі підстави для визнання права власності на вказане будинковолодіння за ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 328, 1216, 1261, 1296 Цивільного кодексу України, Законом України „Про власність" від 7.02.1991 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.