Справа № 2-72 Категорія 33
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Невара О.В.
при секретарі Леферович І.М.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Маневичі справу № 2-72 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
17 січня 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги обгрунтував тим, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу вони мають двоє дітей: сина ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1, дочку ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Маневицького районного суду Волинської області шлюб між ними було розірвано, що підтверджується відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу від 15.03.2006 року. За час перебування у зареєстрованому шлюбі подружжям було збудовано житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1. Житловий будинок складається з наступних приміщень: коридору, площею 7.8 кв. метри, кухні, площею 9.4 кв. метри, кімнати, площею 26 кв. метрів, кімнати, площею 10.2 кв. метри, кімнати, площею 10.6 кв. метри, кімнати, площею 10.6 кв. метри, кімнати, площею 22.7 кв. метри, котельні, площею 5.7 кв. метри, кладової, площею 4.2 кв. метри. Біля будинку є сарай та вбиральня. Вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами становить їх спільну сумісну власність. Розділити будинковолодіння в добровільному порядку неможливо, так як відповідачка не погоджується на запропоновані ним варіанти його розподілу. Просив виділити йому в житловому будинку у власність наступні приміщення: кімнату 1-5, площею 10.6 кв. метри, кімнату 1-6, площею 10.6 кв. метри, кімнату 1-7, площею 22.7 кв. метри, котельню 1-8, площею 5.7 кв. метри, кладову 1-9, площею 4.2 кв. метри; відповідачці виділити у власність коридор 1-1, площею 7.8 кв. метри, кухню 1-2, площею 9.4 кв. метри, кімнату 1-3, площею 26 кв. метрів, кімнату 1-4, площею 10.2 кв. метри.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просив суд винести рішення, яким виділити йому у власність кімнату 1-5, площею 10.6 кв. метри, кімнату 1-6, площею 10.6 кв. метри, кімнату 1-7, площею 22.7 кв. метри, котельню 1-8, площею 5.7 кв. метри, кладову 1-9, площею 4.2 кв. метри, а з надвірних будівель і споруд - вбиральню. Відповідачці просив виділити у власність коридор 1-1, площею 7.8 кв. метри, кухню 1-2, площею 9.4 кв. метри, кімнату 1-3, площею 26 кв. метрів, кімнату 1-4, площею 10.2 кв. метри, а з надвірних будівель і споруд - сарай.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, вказала, що згідна з варіантом розподілу будинковолодіння, який вказаний позивачем у позовній заяві, а також обгрунтований у висновку судової будівельно-технічної експертизи, оскільки з нею залишаються на проживанні двоє дітей, а тому їй слід виділити кімнати та приміщення, які вже готові до проживання та не потребують затрат значних коштів для їх переобладнання і проведення будівельних робіт для влаштування двох окремих квартир. Проти задоволення позову не заперечує.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Згідно ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
В судовому засіданні встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 було збудоване ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі, становить їх спільну сумісну власність, а тому підлягає розподілу судом. Це не оспорюється сторонами в судовому засіданні, а також підтверджується дослідженими судом матеріалами справи, зокрема, свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 14.05.1988 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 15.03.2006 року, будівельним паспортом на забудову земельної ділянки від 10.07.1991 року, технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна від 8.02.2000 року.
При вирішенні питання про розподіл будинковолодіння суд враховує як побажання сторін, які досягай згоди відносно розподілу будинковолодіння та виділення окремих частин будинку та приміщень кожному, так і варіант розподілу будинковолодіння, вказаний у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0-53 від 20.03.2007 року, для обладнання окремих ізольованих квартир. При цьому суд бере до уваги, що з позивачкою залишається на проживанні двоє дітей, а тому їй слід виділити приміщення, які вже готові до проживання і користування ними та не потребують затрат значних коштів для їх переобладнання, проведення будівельних робіт та влаштування окремого входу в будинок.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 підлягає виділенню у власність 50/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1, а саме: кімната 1-5, площею 10.6 кв. метри, вартістю 7895 грн. 22 копійки, кімната 1-6, площею 10.6 кв. метри, вартістю 16907 грн. 69 копійок, кімната 1-7, площею 22.7 кв. метри, вартістю 7895 грн. 22 копійки, котельня 1-8, площею 5.7 кв. метри, вартістю 4245 грн. 54 копійки, кладова 1-9, площею 4.2 кв. метри, вартістю 3128 грн. 29 копійок,
а з надвірних будівель і споруд - вбиральня, вартістю 436 грн., а всього на загальну суму 40507 грн. 96 копійок. Відповідачці ОСОБА_2 підлягає виділенню у власність 50/100 будинковолодіння, а саме: коридор 1-1, площею 7.8 кв. метри, вартістю 5809 грн. 69 копійок, кухня 1-2, площею 9.4 кв. метри, вартістю 7001 грн. 42 копійки, кімната 1-3, площею 26 кв. метрів, вартістю 19365 грн. 64 копійки, кімната 1-4, площею 10.2 кв. метри, вартістю 7597 грн. 29 копійок, а з надвірних будівель і споруд - сарай, вартістю 1086 грн., а всього на загальну суму 40860 грн. 04 копійки. Оскільки частка будинковолодіння позивача на 176 грн. 04 копійки менша від частки будинковолодіння відповідачки, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 176 грн. 04 копійки грошової компенсації за відхилення від вартості, що приходиться на ідеальні частки будинковолодіння. Для влаштування двох ізольованих квартир позивачу та відповідачці слід виконати наступні переобладнання та будівельні роботи: закласти цеглою дверні прорізи між приміщеннями 1-1 та 1-9, 1-1 та 1-8, 1-3 та 1-7, 1-3 та 1-5; обладнати автономні мережі електропостачання і опалення. Крім того, позивачу ОСОБА_1 слід демонтувати піч в приміщенні 1-5, влаштувати цегляну перегородку на місці демонтованої печі між приміщеннями 1-5 та 1-4, 1-5 та 1-3; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-5 та 1-6, 1-7 та 1-8, 1-8 та 1-9; влаштувати дверний проріз із подвійними дверима в приміщення 1-6; переобладнати приміщення 1-5 в кухню, а 1-6 в коридор.
Оскільки ОСОБА_2 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, має відповідне посвідчення, вона згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21 січня 1993 року підлягає звільненню від сплати судового збору в доход держави.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при поданні позову, 258 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, пропорційно до задоволених судом позовних вимог, а всього судові витрати на загальну суму 288 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст.ст. 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Виділити ОСОБА_1 у власність 50/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1, а саме: кімнату 1-5, площею 10.6 кв. метри, вартістю 7895 гривень 22 копійки, кімнату 1-6, площею 10.6 кв. метри, вартістю 16907 гривень 69 копійок, кімнату 1-7, площею 22.7 кв. метри, вартістю 7895 гривень 22 копійки, котельню 1-8, площею 5.7 кв. метри, вартістю 4245 гривень 54 копійки, кладову 1-9, площею 4.2 кв. метри, вартістю 3128 гривень 29 копійок, а з надвірних будівель і споруд - вбиральню, вартістю 436 гривень, а всього на загальну суму 40507 (сорок тисяч п'ятсот сім) гривень 96 копійок.
ОСОБА_2 виділити у власність 50/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1, а саме: коридор 1-1, площею 7.8 кв. метри, вартістю 5809 гривень 69 копійок, кухню 1-2, площею 9.4 кв. метри, вартістю 7001 гривень 42 копійки, кімнату 1-3, площею 26 кв. метрів, вартістю 19365 гривень 64 копійки, кімнату 1-4, площею 10.2 кв. метри, вартістю 7597 гривень 29 копійок, а з надвірних будівель і споруд -сарай, вартістю 1086 гривень, а всього на загальну суму 40860 (сорок тисяч вісімсот шістдесят) гривень 04 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 176 (сто сімдесят шість) гривень 04 копійки грошової компенсації за відхилення від вартості, що приходиться на ідеальні частки будинковолодіння.
Зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для влаштування двох ізольованих квартир виконати наступні переобладнання та будівельні роботи: закласти цеглою дверні прорізи між приміщеннями 1-1 та 1-9, 1-1 та 1-8, 1-3 та 1-7, 1-3 та 1-5; обладнати автономні мережі електропостачання і опалення.
Зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати піч в приміщенні 1-5, влаштувати цегляну перегородку на місці демонтованої печі між приміщеннями 1-5 та 1-4, 1-5 та 1-3; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-5 та 1-6, 1-7 та 1-8, 1-8 та 1-9; влаштувати
дверний проріз із подвійними дверима в приміщення 1-6; переобладнати приміщення 1-5 в кухню, а 1-6 в коридор.
ОСОБА_2 від сплати судового збору в доход держави звільнити згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21 січня 1993 року, як потерпілу внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 288 (двісті вісімдесят вісім) гривень судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.