Справа № 1-20 Категорія 19

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 квітня 2007 року                                  Маневицький районний суд Волинської області

в складі:        головуючого                                                  Невара О.В.

при секретарі                                               Леферович І.М.

з участю        прокурора                                                     Веніславського С.В.

законного представника                            ОСОБА_2

захисника                                                     ОСОБА_3

потерпілого                                                  ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Маневичі справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Сопачів Володимирецького району Рівненської області, мешканця с Щоків Володимирецького району Рівненської області, українця, громадянина України, з початковою загальною освітою, неодруженого, непрацюючого, учня 9-го класу екстернатної форми навчання Сопачівської загальноосвітньої школи, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 8 листопада 2006 року, біля 15-ї години, у с Костюхнівка Маневицького району Волинської області, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись, що його ніхто не бачить, шляхом відкривання вхідних дверей, проник в житловий будинок ОСОБА_4, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 1700 гривень та 100 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 505 гривень, чим завдав потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 2205 гривень.

Підсудний ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, показав, що дійсно 8.11.2006 року, приблизно о 15-й годині, перебуваючи в с Костюхнівка Маневицького району, переконавшись, що його ніхто не бачить, зайшов в один з житлових будинків, як пізніше виявилось будинок ОСОБА_4, в якому нікого не було, звідки викрав грошові кошти в сумі 1700 грн. та 100 доларів США, які знайшов в спальні у ліжку під матрацом. Вказані кошти він використав на власні потреби. З сумою викрадених коштів він згідний, а тому проти задоволення цивільного позову не заперечує. У вчиненому розкаюється, просив його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_1. 8.11.2006 року з його житлового будинку було викрадено кошти на загальну суму 1700 грн. та 100 доларів США, які були заховані в ліжку під матрацом. На даний час завдані крадіжкою збитки в добровільному порядку не відшкодовані. Просив заявлений до підсудного та його матері цивільний позов задовольнити у повному обсязі. Вважає, що ОСОБА_1 заслуговує на покарання, пов'язане з позбавленням волі.

Показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1. вини в інкримінованому йому злочині, його вина у вчиненому підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі, зокрема, протоколом огляду місця події від 13.11.2006 року та схемою до нього (а.с. 4-5), в ході проведення якого було зафіксовано обстановку в житловому будинку ОСОБА_4 після вчинення крадіжки; протоколом огляду місця події від 15.11.2006 року (а.с. 48), в ході проведення якого було вилучено з житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_1 належну йому куртку, яка була на ньому в день вчинення крадіжки грошових коштів з будинку ОСОБА_4; протоколом виїмки від 28.11.2006 року (а.с. 43), яким підтверджується, що в ОСОБА_1 працівниками міліції було вилучено кофту, придбану ним за кошти, викрадені з будинку ОСОБА_4; протоколами огляду предметів від 28.11.2006 року, від 12.12.2006 року, постановами про приєднання до справи речових доказів від 28.11.2006 року, від 12.12.2006 року (а.с. 44-45, 49-51), з яких встановлено, що при проведенні даних слідчих дій були оглянуті та приєднані до справи як речові докази кофта, придбана ОСОБА_1. за кошти, отримані злочинним шляхом, та куртка, в яку він був одягнений під час вчинення крадіжки в будинку ОСОБА_4; протоколом відтворення обстановки та обставин події від 22.12.2006 року та фототаблицею до нього (а.с. 53-55), з яких встановлено, що при проведенні слідчої дії ОСОБА_1 показав, як він 8.11.2006 року викрав з житлового будинку ОСОБА_4 грошові кошти та розповів про обставини вчинення даного злочину; заявою ОСОБА_4 від 10.11.2006 року (а.с. 3), з якої встановлено, що 8.11.2006 року з його житлового будинку було викрадено грошові кошти в сумі 1700 грн. та 100 доларів США.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. З ст. 185 КК України, оскільки вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникнення у житло, зокрема грошових коштів на загальну суму 2205 гривень, які належали ОСОБА_4.

Суд вважає, що кваліфікуюча ознака - повторність підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_1, оскільки не знайшла підтвердження в ході розгляду даної кримінальної справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1, як на час вчинення крадіжки грошових коштів з будинку ОСОБА_4, так і на час притягнення до кримінальної відповідальності по даній справі, у відповідності до ст. 89 КК України судимості не має, інших злочинів, передбачених ст.ст. 185, 186, 189-191,187, 262 КК України, не вчинив.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.

Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудного, а саме: його негативні характеристики за місцем проживання та по місцю навчання, що він ніде не працює, будучи працездатним, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, в минулому притягувався до кримінальної відповідальності.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд відносить його щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, судом не встановлено.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами можливе лише при ізоляції його від суспільства шляхом обрання покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи.

Оскільки підсудному призначається покарання у вигляді позбавлення волі реально, то міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід залишити попередню -взяття під варту.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в

повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1179 Цивільного кодексу України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Суд вважає, що цивільний позов, заявлений до підсудного ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 2205 грн. підлягає до повного задоволення. Матеріалами кримінальної справи, показаннями потерпілого, підсудного доведено, що ОСОБА_1. викрадено з житлового будинку ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 2205 грн. А тому суд вважає, що кошти на вказану суму, які в добровільному порядку не були відшкодовані підсудним, підлягають стягненню з ОСОБА_1, як з винної особи, на користь ОСОБА_4 У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_1 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі його матір'ю ОСОБА_5. Обов'язок ОСОБА_2 відшкодувати шкоду припиняється після досягнення ОСОБА_1. повноліття або коли він до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Речові докази - кофту, куртку (а.с. 44,49) слід передати підсудному ОСОБА_1.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, ст.ст. 1166, 1179 ЦК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України, призначивши покарання - 3 (три) роки позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1. до вступу вироку в законну силу залишити попередню - взяття під варту.

Строк покарання ОСОБА_1. рахувати з дня взяття під варту - з 8 год. 30 хвилин З квітня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2205 (дві тисячі двісті п'ять) гривень у відшкодування завданої шкоди. У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_1 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі його матір'ю ОСОБА_5. Обов'язок ОСОБА_2 відшкодувати шкоду припиняється після досягнення ОСОБА_1. повноліття або коли він до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Речові докази - кофту, куртку - передати підсудному ОСОБА_1.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим -протягом такого ж строку з моменту отримання ним копії вироку.