ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.11 Справа № 26/73/2011.
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Повного господарського товариства „Резерв”, м.Луганськ
до Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу шахти „Черкаська”, м.Луганськ
про стягнення 69422 грн. 45 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача – представник за довіреністю ОСОБА_1., довіреність б/н від 08.04.2011;
від відповідача –провідний юрисконсульт ОСОБА_2., довіреність №03/5-677 від 10.01.2011.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №38 від 07.10.2008 та договором №49 від 04.12.2008 у сумі 46228 грн. 85 коп., інфляційні нарахування в сумі 12302 грн. 60 коп., 3% річних в сумі 3168 грн. 90 коп., пеню в сумі 7722 грн. 10 коп.
В судовому засіданні 16.06.2011 згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 23.06.2011.
Відповідач відзивом б/н від 23.06.2011 вимоги позову відхилив, вважає договори №38 від 07.10.2008 та №49 від 04.12.2008 недійсними, оскільки підписані неповноважним представником і наступного схвалення цих договорів юридичною особою не було.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами –Повним господарським товариством „Резерв” (позивач, виконавець) та Державним підприємством „Луганськвугілля” (відповідач, замовник), були укладені договори №38 від 07.10.2008 та №49 від 04.12.2008 на ремонт токарно-гвинторізних станків.
Оскільки відповідач не виконав свої зобов”язання по договору в частині оплати виконаних робіт, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов”язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем заявлені вимоги з підстав, що відповідачем не виконуються зобов”язання за договорами №38 від 07.10.2008 та №49 від 04.12.2008.
В матеріалах справи маються копії договорів №38 від 07.10.2008 (а.с.8-9) та №49 від 04.12.2008 (12-13), на підставі яких позивач обгрунтовує свої позовні вимоги.
Як вбачається з їх змісту, зі сторони Державного підприємства „Луганськвугілля” вони підписані директором відокремленого підрозділу шахти „Черкаська” Державного підприємства „Луганськвугілля” Боледзюкою С.В., що сторонами не оспорюється, та скріплені печаткою відокремленого підрозділу шахти „Черкаська” Державного підприємства „Луганськвугілля”.
Відповідачем по справі оспорюється дійсність вказаних договорів, оскільки він вважає, що директор Боледзюк С.В. не мав права укладати вказані договори, а ДП „Луганськвугілля” в подальшому не схвалило укладення договорів №38 від 07.10.2008 та №49 від 04.12.2008, про що зазначив відповідач у своєму відзиві.
Проаналізувавши матеріали справи, документи, які надані сторонами в судовому засіданні, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Порядок укладення господарських договорів також передбачений і ст.181 Господарського кодексу України.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру вилевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.
Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Як вбачається із Положення про відокремлений підрозділ „Шахта „Черкаська” Державного підприємства „Луганськвугілля” вказаний відокремлений підрозділ створений на підставі наказу Державного підприємства „Луганськвугілля” №3 від 07.04.2003 та відповідно до п.3.2 вказаного Положення не є юридичною особою, а представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах цього Положення і Статуту Державного підприємства „Луганськвугілля”.
Згідно п.5.1 Положення управління підрозділом здійснює його керівник, який входить до складу Ради директорів Підприємства, а п.5.6 передбачено, що керівник підрозділу за довіреністю від імені підприємства укладає господарські та інші договори.
Таким чином, як вбачається із Положення про відокремлений підрозділ „Шахта „Черкаська” Державного підприємства „Луганськвугілля” керівник підрозділу має право укладати договори від імені Підприємства на підставі довіреності.
В матеріалах справи знаходиться довіреність №03/6-328 від 11.09.2008, з якої вбачається, що директор відокремленого підрозділу „Шахта „Черкаська” Державного підприємства „Луганськвугілля” Боледзюк Сергій Володимирович, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження має право за погодженням з Державним підприємством „Луганськвугілля” укладати господарські та інші договори від імені ДП „Луганськвугілля”, чого, за даними відповідача, Болезнюком С.В. зроблено не було.
Дані доводи також були підтверджені відповідачем у відзиві на позовну заяву та його представником ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №03/5-677 від 10.01.2011, в судових засіданнях 16.06.2011 та 23.06.2011.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що директор відокремленого підрозділу „Шахта „Черкаська” Державного підприємства „Луганськвугілля” Боледзюк Сергій Володимирович, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження не мав права укладати договори №38 від 07.10.2008 та №49 від 04.12.2008 з Повним господарським товариством „Резерв”.
Позивачем не надані доказів повноважень директора відокремленого підрозділу „Шахта „Черкаська” Державного підприємства „Луганськвугілля” Боледзюка Сергія Володимировича на укладення спірних договорів або доказів схвалення в подальшому Державним підприємством „Луганськвугілля” цих договорів.
Згідно п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Таким чином, господарський суд Луганської області, керуючись п.1 ст.83 Господарського кодексу України, дійшов висновку про визнання договорів №38 від 07.10.2008 та №49 від 04.12.2008 недійсними.
Клопотання позивача б/н від 22.06.2011 про винесення ухвали на підставі ст.90 Господарського процесуального кодексу України судом задовольняється.
Зайве сплачені позивачем при поданні позовної заяви витрати по державному миту в сумі 00 грн. 78 коп. підлягають поверненню з Державного бюджету України.
Судові витрати покладаються на позивача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 23.06.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 47, 49, 82, 84, 85, 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. Визнати недійсними з моменту укладення договори №38 від 07.10.2008 та №49 від 04.12.2008, які укладені між Повним господарським товариством „Резерв” та Державним підприємством „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу шахти „Черкаська”.
2.У задоволенні позову відмовити.
3. Судові витрати покласти на позивача.
4. Направити повідомлення до прокуратури Луганської області.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Повного господарського товариства „Резерв”, вул.Сосюри, 38, м.Луганськ, іден. код 13373263 зайве сплачені за квитанцією №410/1587 від 12.04.2011 витрати по державному миту в сумі 00 грн. 78 коп.
Повернення витрат по державному миту здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 29.06.2011.
Суддя С.С. Єжова
Помічник судді С.І. Заєць
Надр. 5 прим.
1-до справи
2- позивачу: вул.Сосюри, 38, м.Луганськ, 91000 (рекомендованою + гербова) вих.№
3- відповідачу: вул.Лермонтова, 1-В, м.Луганськ, 91055 (простою)
4- ВП шахта „Черкаська” : смт.Зимогір”є Слов”яносербського району Луганської області, 93700 (простою)
5-Облпрокуратурі 4
29.06.2011