У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Кафідової О.В., Горелкіної Н.А.
Колодійчук В.М., Сімоненко В.М.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Фермерського господарства “ОСОБА_8” до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі – продажу не житлової будівлі недійсним, за касаційною скаргою Фермерського господарства “ОСОБА_8” на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17.01.2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У вересні 2010 року ФГ ОСОБА_8 звернулося до суду з позовом до відповідачів та просило постановити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі – продажу від 16 квітня 2008 року, за умовами якого ФГ ОСОБА_8 продало ОСОБА_6 нежитлову будівлю профілакторію модуля, загальною площею 1426,1 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1, посилаючись на те, що спірний об»єкт фактично не передавався ОСОБА_6 по акту прийому – передачі, передача йому коштів за куплений об»єкт ОСОБА_6 не підтверджена, після укладення договору купівлі – продажу об»єкт перебував у його володінні та користуванні, тобто укладений договір є фіктивним, так як вчинений без наміру створення певних правових наслідків.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25.10.2010 року позов Фермерського господарства ОСОБА_8 задоволений повністю, а саме визнано недійсним договір купівлі – продажу від 16 квітня 2008 року, за умовами якого ФГ ОСОБА_8 продало ОСОБА_6 нежитлову будівлю профілакторію модуля, загальною площею 1426,1 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 17.01.2011 року вищезазначене рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25.10.2010 року скасовано, а позов Фермерського господарства ОСОБА_8 залишений без задоволення.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17.01.2011 року, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25.10.2010 року залишити без змін, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 1995 року єдиним засновником ФГ ОСОБА_8 є ОСОБА_8, а відповідачі по справі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є його батьками.
16.04.2008 року ФГ ОСОБА_8 продало ОСОБА_6 нежитлову будівлю профілакторію модуля, загальною площею 1426,1 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1, на яку ОСОБА_6 в подальшому зареєструвала право власності в Кіровоградському ООБТІ.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що фактично спірна нежитлова будівля, як до укладення договору купівлі – продажу від 16.04.2008 року, так і після його продажу перебуває у володінні ФГ ОСОБА_8, яке використовувало його за призначенням, а саме завозило і зберігало на ньому певні зернові культури. ОСОБА_8, як Голова фермерського господарства, маючи в наявності ключі, мав можливість розпоряджатися спірною будівлею на власний розсуд без доступу до нього сторонніх осіб, сплачував кошти за електроенергію при користуванні ним.
Крім того, суд ухвалюючи зазначене рішення виходив з того, що укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі – продажу є фіктивним, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, внутрішня воля сторін щодо купівлі – продажу спірного об»єкту не відповідала зовнішньому її прояву, оскільки сторони укладаючи договір заздалегідь знали, що він не буде виконаний, тобто діяли умисно, а відповідач ОСОБА_6 хоч і зареєструвала на спірну будівлю правові документи, однак вона не була їй передана фермерським господарством.
Апеляційний суд Кіровоградської області своїм рішенням від 17.01.2011 року, скасовуючи рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25.10.2010 року та відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що укладаючи договір купівлі – продажу, ОСОБА_6, яка діяла за згодою з ОСОБА_7, мала намір придбати у власність спірне майно для використання його фермерським господарством ОСОБА_7, тобто на момент вчинення правочину мала намір створити юридичні наслідки.
З таким висновками суду апеляційної інстанції безспірно погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам вищезазначене судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачу в задоволенні позову, не перевірив достовірність кожного доказу по справі окремо, а також не встановив взаємозв»язок доказів у їх сукупності, не взяв до увагу той факт, що спірна будівля як до укладення договору купівлі – продажу від 16.04.2008 року, так і після його продажу перебуває у володінні ФГ ОСОБА_8, яке використовувало його за призначенням, а ОСОБА_8, як Голова фермерського господарства, постійно мав можливість розпоряджатися спірним об»єктом на власний розсуд, сплачував кошти за електроенергію при користуванні ним, не взяв до уваги пояснення сторін по справі та характер спірних правовідносин, а тому постановив рішення, яке суперечить обставинам справи та дослідженим в судових засіданнях доказам.
У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суд апеляційної інстанцій не з’ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
В порушення зазначених норм суд апеляційної інстанцій не врахував вищевикладеного, що свідчить про те, що рішення постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції..
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Фермерського господарства ОСОБА_8 – задовольнити.
Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17.01.2011 року скасувати, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25.10.2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарження не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Кафідова О.В.
Горелкіна Н.А.
Колодійчук В.М.
Сімоненко В.М.