ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
25.09.06 Справа № 5/967-9/148
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Дубник О.П.,
Мурська Х.В.
при секретарі Горбач Ю.Б.,
з участю представників:
від скаржника (відповідача) –Гайшев О.О.
від позивача – не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові від 07.07.2006 року вих.№11506/10-0
на постанову господарського суду Львівської області від 20.06.2006 року (підписана 26.06.2006 року), суддя Данко Л.С.
у справі №5/967-9/148,
за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м.Львів
до відповідача Державної податкової інспекції у м.Львові
про скасування податкового повідомлення-рішення №0000041830/2517 від 17.02.2006 року
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.
Постановою господарського суду Львівської області від 20.06.2006 року по справі №5/967-9/148 позов ЛМКП «Львівводоканал»задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000041830/2517 від 17.02.2006 року.
При прийнятті постанови господарський суд Львівської області виходив з наступного:
Штрафна санкція (штраф) не є складовою частиною податкового зобов’язання і на цій підставі застосування строків давності, визначених підпунктом 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ є неправомірним, з огляду на те, що вказаний Закон України є спеціальним законом з питань оподаткування і не встановлює терміну застосування штрафу за порушення правил здійснення господарської діяльності, і тому при визначенні строку застосування штрафу за порушення термінів сплати податкового зобов'язання слід керуватися ст. 250 Господарського кодексу України. Таким чином, суд прийшов до висновку, що податковим органом застосовано штрафні санкції до позивача по закінченні строку встановленого ст.250 ГК України.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у м.Львові подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської області від 20.06.2006 року по справі №5/967-9/148 скасувати в частині визнання недійним податкового повідомлення-рішення, вказуючи на те, що при ухваленні постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Зокрема скаржник вказує на те, що у відповідності до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 даного Закону для подання податкової декларації.
Як зазначено в п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 даного закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Скаржник вказує на те, що станом на 20.11.2003 рік сума податкового зобов'язання ЛМКП "Львіводоканал" несплаченого в термін згідно декларації становила 464624 грн.
Податковий борг фактично погашено платіжними дорученнями, починаючи з 31.08.2004р. по 26.11.2004р.
Кількість днів протермінування від 286 до 373 днів. Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України №2181-111 до підприємства застосовується штрафна санкція в розмірі 50% погашеного податкового боргу в загальній сумі 232312,02 грн.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив постанову господарського суду Львівської області від 20.06.2006 року по справі №5/967-9/148 в частині задоволених позовних вимог скасувати, з підстав наведених у апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та місце судового засідання, що підтверджено повідомленням, а тому його неявку суд розцінює як без поважних причин.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:
15.02.2006 року ДПІ у м.Львові складено акт за №9/15-3 про порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов’язання ЛМКП «Львівводоканал», в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01. 1999р. №115, а саме несвоєчасну сплату податкового зобов’язання по збору за геологорозвідувальні роботи.
17.02.2006 року ДПІ у м.Львові прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041830/2517, яким позивача відповідно до акту №9/15-3 від 15.02.2006 року, на підставі п.п.17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 373 календарних днів граничного строку сплати узгодженого зобов'язання в розмірі 464624 грн. зобов'язано сплатити штраф в розмірі 50% в сумі 232320 грн. 02 коп. за платежем: плата за геологорозвідувальні роботи
Суд, заслухавши представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав 30.10.2003р. до податкового органу розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи за 3-й квартал 2003 року, який був прийнятий податковим органом за № 1677507 від 30.10.2003р., де у рядку 21 позивачем зазначено, що всього нараховано збору в площині кожного виду корисних копалин 464624 грн., а у рядку 23 цього Розрахунку, що "підлягає сплаті у звітному кварталі до держбюджету" всього 464624 грн. 00 коп.
Податкове зобов'язання фактично погашено платіжними дорученнями, починаючи з 31.08.2004 року по 26.11.2004р. Кількість днів протермінування від 286 до 373 календарних днів.
Згідно п.п.5.1 ст.5 Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.3 Закону України №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Щодо посилань суду першої інстанції на застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за межами строку встановленого ст.250 Господарського кодексу України, зокрема в якій зазначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім, випадків, передбачених законом.
Слід зазначити, що таким законом є Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до абз.1 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Таким чином, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»як спеціальний закон з питань оподаткування підлягає переважному застосуванню у спірних правовідносинах у разі, якщо його положення визначають інші строки, протягом яких до господарюючого суб'єкта застосовується відповідальність за допущені порушення.
Слід зазначити, що штрафні санкції є одним із видів податкових зобов'язань, оскільки відповідно до п.1.2 ст.1 Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України та відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Пунктом 17.1 статті 17 якого визначено штрафні санкції за порушення податкового законодавства. Так, підпунктом 17.1.7 пунктом 17.1 статті 17 цього Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до п.7 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.
Таким чином, положення ст.250 Господарського кодексу України не розповсюджуються на випадки, коли контролюючий орган застосовує фінансові санкції згідно Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно, посилання господарського суду на неправомірність застосування відповідачем до позивача вищенаведених штрафних санкцій за межами строку встановленого ст.250 ГК України є безпідставними з огляду на вищезазначені норми Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно з наведеним вище, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, визначені у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанову господарського суду Львівської області від 20.06.2006 року по справі №5/967-9/148 слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ДПІ у м.Львові задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від 20.06.2006 року по справі №5/967-9/148 скасувати, прийняти нову постанову.
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Дубник О.П.
Мурська Х.В.