Справа № 2А-844/2011р.

П О С Т А Н О В А                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 березня 2011 року

          Суддя Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області Кішкіна І.В., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання неправомірним дій щодо нарахування доплати до пенсії, зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни,

в с т а н о в и в :

            ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки про визнання неправомірним дій щодо не нарахування доплати до пенсії, зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»належить до соціальної групи дітей війни, тому що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та згідно із ст. 6 вказаного Закону з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач зазначену допомогу у 2007-2010 роках не нараховував та не виплачував. Просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування доплати до пенсії, зобов’язати відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 р. по день розгляду справи відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

          Відповідач свої заперечення до вказаної судом дати не надав, про розгляд справи у скороченому проваджені був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка.

          Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у скороченому провадженні відповідно до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року №2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менш 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням та перебуває на пенсійному обліку у відповідача.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6 –протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 01.01.2007 р., ст.111 було встановлено, що у 2007 році підвищення пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнанні такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 09 липня 2007 року ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»про підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків підлягає виконанню.

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесенням змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, що набрав чинності з 01 січня 2008 року, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені підпунктом 2 п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп2008, у вказаному рішенні Конституційним Судом України зазначено, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно із ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня  - 380 грн., з 01 квітня –406 грн., з 01 жовтня –411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн.11 коп.

Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня –481 грн., з 01 липня –482 грн., з 01 жовтня  - 498 грн. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»складає з 22 травня 2008 року –144,30 грн., з 01 липня 2008 року –144,60 грн., з 01 жовтня 2008 року –149,40 грн.

За ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Стосовно позовних вимог позивачки про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни  за період з 01 січня 2010 року по день розгляду справи, тобто 04 березня 2011 року, суд вважає за необхідне задовольнити вказану частину позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004 року, чинний до теперішнього часу) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної  пенсії за віком.

Статтею 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Вказані норми передбачають встановлення  в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни»у 2009 році та за вказаний період 2010 року не скасовували та не змінювали.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році та за вищевказаний період 2010 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому позовні вимоги  позивачки в цій частині також підлягають задоволенню.  

Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” від 20 жовтня 2009 року, прожитковий мінімум на одну особу, що втратила працездатність, в перерахунку на місяць становить: з 01 січня 2010 року –695 гривень, з 01  квітня 2010 року - 706 гривні.

Таким чином, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме з 01 січня 2010 року по 01  квітня 2010 року ( 3 місяці ) по 208 гривень 50 копійок із розрахунку: 695 грн. х 30 % = 208,50 грн., а з 01 квітня 2010 року по 30  червня 2010 року ( 2 місяці ) по 210 гривні 90 копійок із розрахунку: 706 грн. х 30 % = 210,90 грн.

Таким чином, з  01 січня 2010 року по 04 березня 2011 року відповідачем було не доплачено позивачці державну соціальну допомогу як дитині війни.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби –це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а в цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою необхідністю конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Частиною 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом. Тобто, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак у ст.5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановляючи судове рішення по даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст..8, ч.2 ст.19, 22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України.

Таким чином, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спір виник із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, а тому заявлена вимога позивачкою про зобов’язання відповідача здійснення перерахунку підвищення до пенсії позивачці як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та про зобов’язання виплати їй недоплачених сум соціальної пільги як дитині війни за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 04.03.2011 р. є законними і обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст.3, 8, 19, 22, 75, 83, 92 Конституції України, Закону України «Про соціальний статус дітей війни», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», та  керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 99, 104-107, 111, 158 -163, 167, 183-2 КАС України,

                                                                     п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки про визнання неправомірним дій щодо не нарахування доплати до пенсії, зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки щодо ненарахування ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 04 березня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки здійснити ОСОБА_2 нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 04 березня 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

              Постанова суду підлягає негайному виконанню.

              На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області протягом  10 днів з дня отримання копії постанови.

                                                            Суддя