09.06.2011    

Справа №    1-306/11   

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р.                                                             м. Кам’янець-Подільський

Кам’янець-Подільський міськрайонний  суд  Хмельницької області

          в складі: головуючого  судді                                - Мантуляка Ю.В.

          з участю секретаря                                - Зінкевич Д.О.

прокурора                                          - Готри В.В.

          потерпілого                                         - ОСОБА_1

          представника потерпілого                    - ОСОБА_2

          захисника                                          - ОСОБА_3

          підсудного                                         - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янець - Подільському кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мілівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1,  українця, громадянина України, одруженого, на утриманні троє дітей, працюючого інженером комунального підприємства «Міськтепловодоенергія», раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -

в с т а н о в и в :

          4 червня 2009 року близько 21 год.  ОСОБА_4, перебуваючи на АДРЕСА_2, на ґрунті неприязних відносин, які склалися із ОСОБА_1, наніс останньому рукою удар в грудні клітину, від чого потерпілий впав на землю, вдарившись об металеві ворота власного домоволодіння №7. Після цього, ОСОБА_4 відтягнувши на декілька метрів від воріт ОСОБА_1 наніс ще один удар кулаком в грудну клітину, внаслідок чого потерпілий впав на землю, вдарившись об паркан. Після того, як потерпілий піднявся, ОСОБА_4 взявши руками за тулуб, перекинув його через паркан сусіднього домоволодіння, а після того, як потерпілий повернувся на вулицю, знову перекинув аналогічним чином через вищевказаний паркан. Після повернення потерпілого на вулицю ОСОБА_4 кинув ОСОБА_1 на землю, штовхнувши його, та наніс декілька ударів ногами по голові та тулубу. Всього в ході побиття ОСОБА_4 ОСОБА_1 були спричиненні тілесні ушкодження у виді п’яти синяків в області обличчя, тіла лівої та правої лопаток, в області лівого передпліччя, сімнадцяти садин в області обличчя, лівого і правого плеча, черевної стінки, правого кульшового суглобу, правого стегна, лівого колінного суглобу, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

          Підсудний ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_3 заявили клопотання про закриття кримінальної справи у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

          Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував, оскільки вважав, що кримінальну справу належить закрити, так як з часу вчинення злочину пройшло два роки, і відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КК України підсудний підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

          Потерпілий ОСОБА_1 та представник потерпілого ОСОБА_2 заперечили проти задоволення клопотання, оскільки вважають, що в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки більш тяжкого злочину, передбаченого ст.296 КК України. Крім того, представник потерпілого ОСОБА_2 вважає, що в діях ОСОБА_4, який в січня 2011 року завідомо неправдиво повідомив про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, вбачається ознаки злочину, передбаченого ст.383 КК України, вчиненням якого перервано перебіг строку давності, тому на його думку підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності згідно із ст.49 КК України не має.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінальної справи, вважає клопотання підсудного та захисника таким, що підлягає задоволенню.

Так, згідно із п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно до ч. 2 ст.11-1 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 КК України закриває кримінальну справу у зв’язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла з обвинувальним висновком.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується за ч.1 ст.125 КК України, тобто у вчиненні злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Крім того, суд вважає, що діяння, яке поставлено підсудному за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і ОСОБА_4 винен у його вчиненні, що  доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину не визнав та показав, що він вирішив поїхати до ОСОБА_1, щоб поговорити із ним та з’ясувати питання про те, коли він припинить переслідувати його та ОСОБА_5 Причиною до такої розмови став телефонний дзвінок доньки, із розмови з якою він з’ясував, що ОСОБА_1 приходив до нього додому та погрожував йому розправою. ОСОБА_5 попросив поїхати із ним та показати місце проживання потерпілого. Коли на вулицю вийшов ОСОБА_1 він відразу ж накинувся на нього із металевим прутом, внаслідок чого вдарив його по руці, яку він наставив, захищаючи голову. ОСОБА_1 він не бив, а останній отримав тілесні ушкодження, падаючи з власної необережності на покриття дороги.

Разом з тим, суд оцінює показання підсудного як спробу уникнути кримінальної відповідальності, тобто критично,  з наступних міркувань.

Так, як показав потерпілий ОСОБА_1, ОСОБА_4 приїхав із його колишньою співмешканкою до нього додому, та після того як він вийшов на вулицю, почав бити, декілька разів перекинув через паркан, бив ногами по різних частинах тіла, коли він лежав на землі.

Із показань ОСОБА_6 встановлено, що коли він прийшов до господарства ОСОБА_1, побачив підсудного, який бив ногами по голові та тулубу ОСОБА_1, що лежав на землі. В подальшому після події спілкувався із ОСОБА_1 та бачив в нього на обличчі тілесні ушкодження. Того ж дня напередодні події він бачив ОСОБА_1 в місті, де домовився про зустріч, однак будь-яких тілесних ушкоджень на ньому не бачив.

В суді свідок ОСОБА_7 показав, що того дня він бачив неподалік будинку ОСОБА_1 ОСОБА_5 та невідомого йому чоловіка, які сідали у автомобіль і при цьому емоційно виражалися нецензурною лайкою. Після цього вони на автомобілі поїхали з місця події. Сутності розмови чоловіка і жінки він не чув.  

Свідок ОСОБА_8 в ході судового розгляду справи підтвердив факт наявності в ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 4 червня 2009 року після того, як він повернувся з вулиці, куди виходив біля 21 год.

Згідно із висновком судово-медичної експертизи №736 від 17 серпня 2010 року в ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у виді п’яти синяків в області обличчя, тіла лівої та правої лопаток, в області лівого передпліччя, які могли утворитися як від тупих твердих предметів так і при ударах об останні, сімнадцяти садин в області обличчя, лівого і правого плеча, черевної стінки, правого кульшового суглобу, правого стегна, лівого колінного суглобу, які могли утворитися внаслідок дії предметів із загостреною травмуючою поверхнею. Всі вищевказані тілесні ушкодження   за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, могли утворитися за умов і в термін, вказаний в обставинах справи, тобто 4 червня 2009 року (т.1 а.с.85-86).

          В ході відтворення обстановки та обставин події потерпілий ОСОБА_1 на місці розповів та показав, яким чином йому було спричинено ОСОБА_4 тілесні ушкодження.

          Судом критично оцінюються показання ОСОБА_5 про непричетність ОСОБА_4 до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, оскільки вона перебуває з останнім в неприязних стосунках, є дружиною підсудного, тобто зацікавленою особою.

          Дії підсудного, які виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженню, судом кваліфікуються за ч.1 ст. 125 КК України.

Таким чином, враховуючи, що з часу вчинення ОСОБА_4 злочину пройшло більше двох років, а тому є підстави звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

Судом не приймаються до уваги доводи потерпілого та його представника про можливість переривання перебігу строку давності вчиненням ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст.383 КК України, оскільки відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. А оскільки по вказаному представником потерпілого факту порушено кримінальну справу лише за фактом спричинення невідомою особою ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, суд не може врахувати цю обставину при прийнятті рішення.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ч.2 ст.11-1, ст.282 КПК України, ч.1 ст.49 КК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 на підставі ч.1 ст.49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності.

          Кримінальну справу відносно ОСОБА_4 закрити.

          Запобіжний захід у виді підписку про невиїзд, обраний відносно ОСОБА_4, після набрання постановою законної сили скасувати.

          Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 залишити без розгляду.

          На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області через Кам’янець-Подільський міськрайонний суд протягом семи  діб з моменту її  проголошення.

          Суддя                                                                                 Ю.В.Мантуляк