Справа №   2-729/11  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 "20" травня 2011 р.                                                             м. Кам'янець-Подільський                                                            

Кам’янець - Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:   

головуючого-судді                              Гладій Л.М.,

при секретарі                                       Слободян О.В.,

з участю представника позивача       ОСОБА_1,

відповідача                                           ОСОБА_2,

представника відповідача                   ОСОБА_3,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кам’янець –Подільському цивільну  справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Кам’янець –Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Кам’янець – Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації  про визнання договорів дарування недійсними, скасування державної реєстрації  та визнання права власності,

встановив:

В січні 2011 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2, з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Кам’янець –Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Кам’янець –Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації  про визнання договорів дарування від 30 квітня 20099 року та 20 жовтня 2009 року недійсними, скасування державної реєстрації  та визнання права власності.

В обґрунтування позову посилається на те, що оспорювані правочини є фіктивними, вчиненими без наміру створення юридичних наслідків, обумовлених цим правочином, оскільки спрямовані на уникнення фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 відповідальності за невиконання зобов’язання по сплаті боргу перед ОСОБА_4 на суму 44 753 грн. 93 коп. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 жовтня 2009 року за наказом Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2009 року. Фіктивність правочину на думку позивача полягає в тому, що належне ОСОБА_5 майно, а саме квартира, будинок та дві земельні ділянки не вибуло із її володіння, оскільки остання продовжує використовувати та управляти даним майном, зокрема проживає в спірній квартирі, оплачує комунальні послуги, проводить ремонтні роботи, тоді як обдарована ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання в м. Тернопіль та не перереєструвала право власності на нерухоме майно. З огляду на викладене, позивач вважає, що в діях обох відповідачок наявний умисел на укладення фіктивних правочинів з метою уникнення можливого звернення стягнення на майно. Оскільки такі договори прямо зачіпають його інтереси, то він, хоч і не є стороною договорів, звернувся в суд за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримав з викладених у ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила та суду пояснила, що не мала на меті укладення фіктивних правочинів, оскільки квартира їй була подарована матір’ю, так як вона мала намір укласти шлюб із ОСОБА_7 для забезпечення її сім’ї житлом, а тому, з метою уникнення в подальшому майнових питань щодо квартири, договір дарування був укладений завчасно. Договір дарування будинку та земельної ділянки був укладений на вимогу бабусі ОСОБА_8, яка фактично була власником даного нерухомого майна, тому бажала передати його їй в дар. Право власності на подароване майно нею зареєстровано в установленому порядку. В зв’язку  стаціонарним навчанням в м. Тернопіль вона не могла постійно проживати в м. Кам’янець –Подільському, а також за відсутності достатніх коштів, оплату комунальних послуг здійснює її мати –ОСОБА_5 На даний час вона закінчила навчання і  має намір в повній мірі здійснювати свої повноваження власника щодо подарованого майна.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 проти позову заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що усі оспорювані договори дарування були укладені у відповідності до чинного законодавства саме з метою передачі в дар нерухомого майна ОСОБА_2

Представник третьої особи - приватний нотаріус Кам’янець –Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов вважає необґрунтованим з тих підстав, що під час укладання усіх договорів дарування були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, а саме: сторонам були роз’яснені вимоги Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, роз’яснена природа правочинів, перевірена дієздатність сторін, а також перевірено відсутність (наявність) заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та відсутність або наявність додаткової застави та інших застав за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Представник третьої особи –Кам’янець –Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заперечень проти позову не подав.     

       Заслухавши учасників судового розгляду, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

        За змістом ст.ст. 717, 718, 719, 720, 722 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому  другій  стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі,  в тому числі  гроші  та цінні папери, а також нерухомі речі. Договір  дарування  нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Сторонами  у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні  особи, держава  Україна,  Автономна Республіка   Крим, територіальна громада. Право  власності  обдаровуваного  на  дарунок  виникає   з моменту його прийняття.  

        У відповідності до ч. 5 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

         Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 –3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

         Фіктивним правочином згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

           Таким чином, за змістом вказаної норми закону можливо зробити висновок, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Також фіктивні правочини вчиняються лише умисно і за згодою всіх його сторін.   

          Судом об’єктивно встановлено, що за договором дарування від 30 квітня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом  Кам’янець –Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_5 подарувала своїй дочці ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. За договорами дарування від 20 жовтня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом  Кам’янець –Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_5 подарувала своїй дочці ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_2 та земельні ділянки, з яких земельна ділянка, площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, а також земельну ділянку, площею 0,4412 га, яка розташована на території Ходоровецької сільської ради для ведення особистого селянського господарства.  Згідно з договорами дарування  від 30 квітня 2009 року і від 20 жовтня 2009 року  (пункт 6,7) відчужуване майно нікому не продано, не подаровано, іншим способом не відчужено, під заставою, в тому числі податковою, забороною, арештом не перебуває, судового спору щодо нього, а також прав третіх осіб немає, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесено. Дарувальник та обдаровувана стверджують,  свої наміри і те, що договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину.

         Позивач в позовній заяві і його представник в судовому засіданні посилались на те, що договір фактично виконаний не був і нерухоме майно з володіння власника не вибуло, оскільки право власності на ОСОБА_2 не перереєстровано, ОСОБА_5 продовжує проживати в квартирі та сплачувати комунальні послуги, ОСОБА_2 постійно проживає в м. Тернопіль і не має наміру володіти подарованим майном.

         Однак, з такими доводами суд не може погодитись з наступних підстав.

          Зокрема, як пояснила відповідачка ОСОБА_2 з вересня 2008 року вона почала зустрічатись із ОСОБА_7 07 лютого 2009 року ОСОБА_7 освідчився ОСОБА_2, в зв’язку з чим мати ОСОБА_2 –ОСОБА_11 вирішила до моменту реєстрації шлюбу подарувати своїй дочці квартиру АДРЕСА_1 –Подільському для забезпечення житлових умов майбутнього подружжя, що і відбулося шляхом укладання договору дарування від 30 квітня 2009 року. Проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у фактичних шлюбних відносинах до вересня 2009 року, так як з вересня 2009 року ОСОБА_2 почала навчатись в м. Тернопіль, в зв’язку з чим переважно там і проживала.

         Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_7, який пояснив, що дійсно освідчився ОСОБА_2 і мав намір одружитись, в зв’язку з чим її мати ОСОБА_5 для того, щоб забезпечити доньку житлом, подарувала їй квартиру. В спірній квартирі проживав разом з ОСОБА_2 до вересня 2009 року. В зв’язку з її стаціонарним навчанням та переважним проживанням в м. Тернополі, реєстрація шлюбу відкладена до закінчення навчання ОСОБА_2   

        Посилання представника позивача на постійне проживання ОСОБА_5, як на підставу визнання правочину фіктивним, суд оцінює критично, оскільки, як пояснив представник відповідача ОСОБА_3, дійсно ОСОБА_5 періодично проживає в спірній квартирі, так як вимушена дбати про її збереження в зв’язку з відсутністю доньки, оскільки в вересні 2008 року вже відбулася крадіжка майна з квартири, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 09 вересня 2008 року. Переважний час ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом із ОСОБА_9, з яким перебуває у фактичних шлюбних відносинах з 2005 року. Оплату комунальних послуг дійсно здійснює ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_2 є студенткою і не має власного заробітку, крім того, переважний час знаходиться в м. Тернополі.

        Аналогічні пояснення дав свідок ОСОБА_9, який підтвердив той факт, що ОСОБА_5 дійсно сплачує комунальні послуги, оскільки донька не має власного заробітку і не може самостійно утримувати квартиру, крім того пояснив, що ОСОБА_5 проживає в спірній квартирі не постійно, а періодично, зокрема, коли донька приїжджає на канікули в м. Кам’янець –Подільський, певний час вони проживали в матері ОСОБА_5 в с. Княгинин, а останній час вони разом проживають в  АДРЕСА_3.

           Той факт, що  ОСОБА_5 не проживає постійно в квартирі № 1 по вул. Драгоманова, 8 також підтверджується відповіддю Головного управління юстиції у Хмельницькій області, яке здійснювало перевірку звернення ОСОБА_4, і в якому зазначено, що станом на 20.01.2010 року державним виконавцем було встановлено, що ОСОБА_5 по даній адресі лише зареєстрована, але фактично проживає по АДРЕСА_3.  

           Крім того, свідок ОСОБА_8 пояснила, що 13 травня 1993 року її чоловік купив будинок в с. Княгинин Кам’янець – Подільського району Хмельницької області. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_12 помер, внаслідок чого вона успадкувала вищевказаний будинок, який знаходився на земельній ділянці, площею 0,2500 га, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.11.2000 року. В 2005 році відбувалась приватизація земельних ділянок. Оскільки вона є громадянкою Російської Федерації, то з метою уникнення труднощів в оформленні майнових прав на землю, державні акти на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, а також земельна ділянка, площею 0,4412 га, яка розташована на території Ходоровецької сільської ради для ведення особистого селянського господарства, відповідно серії ЯА № 961764 від 04.11.2005 року та серії ЯА № 961763 від 04.11.2005 року –були оформлені на ім’я ОСОБА_5, так як ОСОБА_2 на той момент (станом на 2005 рік) була неповнолітньою. Враховуючи те, що ОСОБА_8 з самого початку мала на меті подарувати усе майно своїй онуці ОСОБА_2, то в зв’язку з її наміром одружитись із своїм нареченим, вона наполягала на даруванні будинку і земельних ділянок ОСОБА_2 Крім того, зауважила, що у випадку відмови ОСОБА_5  передарувати майно ОСОБА_2, вона мала намір повернути собі подароване і зареєстроване на ОСОБА_5 майно.             

         Посилання представника позивача про те, що спірні договори є фіктивними, оскільки право власності не було перереєстровано, спростовується тим, що у відповідності до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 зареєструвала в установленому законом порядку право власності на квартиру і будинок відповідно 24 червня 2009 року та 20 жовтня 2009 року.

         В силу вимог ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

          Оскільки станом на момент укладення усіх оспорюваних договорів нерухоме майно під забороною не перебувало, відповідач ОСОБА_2 вчинила певні дії, а саме перереєструвала право власності на себе, подальше періодичне проживання відповідача ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 та оплата нею комунальних послуг не свідчить про те, що договори дарування  укладалися без наміру створити правові наслідки, суд вважає, що фіктивність оспорюваних договорів позивачем не доведено, тому в позові слід відмовити.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 215,216, 234, 717 ЦК України, суд,

        вирішив:

          Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Кам’янець –Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Кам’янець –Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації про визнання недійсними договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 30 квітня 2009 року, договору дарування житлового будинку АДРЕСА_2 від 20 жовтня 2009 року та договору дарування земельних ділянок від 20 жовтня 2009 року, скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 та визнання права власності на вищевказане майно за ОСОБА_5 залишити без задоволення.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду                    Л.  М.  Гладій