Справа  2-764/11  

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м     У к р а ї н и

09 червня 2011 року

Староміський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Момотюку А.О.

з участю позивачки ОСОБА_1

її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

та представника відповідача Стіранець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в особі філії ПАТ «КБ «Надра»Вінницьке регіональне управління про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра»Вінницьке РУ (в попередньому судовому засіданні первісного відповідача замінено на належного - ПАТ «КБ «Надра»в особі філії ПАТ «КБ «Надра» Вінницьке РУ.) про стягнення відсотків за договором строкового банківського вкладу в сумі 34 212,25 грн., а також неповернутих коштів за рішенням суду від 14.10.2009 року в сумі 1000 грн., суми збитків, завданих  інфляцією –5200 грн., суми 3% річних – 45 грн. Мотивувала вимоги тим, що 06.01.2009 року між нею та ВАТ КБ «Надра»був укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір»№ 730546, згідно якого вона передала, а банк прийняв грошову суму - 100 000 грн. на строк 1 місяць (з 06.01.2009 р. до 06.02.2009 р.) із сплатою процентів –20,1 % річних. Після закінчення строку дії вкладу банк відмовився повернути гроші, тому заочним рішенням Староміського райсуду м. Вінниці від 14.10.2009 року було стягнуто дану суму на її користь, а також 1000 грн. витрат на правову допомогу і 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. З травня 2010 року рішення виконувалось частинами, лише 11.01.2011 року їй було виплачено всю суму основного боргу і витрати на ІТЗ, а 1000 грн. так і не отримала. Враховуючи те, що договір банківського вкладу розірваний не був, а діяв до остаточного розрахунку –11.01.2011 року, вважає, що за весь час користування її вкладом банк повинен сплатити проценти в розмірі 34 212,25 грн. (розрахунок додала), відповідно до п. 2.3. договору. Неповернута за рішенням сума в розмірі 1000 грн. підлягає сплаті із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні позивачка та її представники позов підтримали. Позивачка також суду пояснила, що діями банку були порушені її права як вкладника, вона зазнала шкоди, оскільки не могла вчасно отримати суму вкладу і нею розпорядитись. Представник позивачки ОСОБА_2 додатково пояснив, що за рішенням суду договір розірваний не був, тому, відповідно до п.п. 6.1, 6.2 продовжував діяти до 11.01.2011 року, в зв`язку з чим з`явилась і додаткова угода до договору, в якій зазначено, що первісне зобов`язання припиняється від дати підписання додаткової угоди. Таким чином, зобов`язання банку, в тому числі і щодо сплати процентів по вкладу, діяло саме до 11.01.2011 року. Підставами для нарахування і стягнення відсотків по договору є п.п. 4.2, 4.3, 6.2 договору банківського вкладу, а також ст.ст. 1058, 1061 ЦК України. Просив стягнути суму відсотків 34212,25 грн., згідно наданого розрахунку, крім того, наполягав на стягненні 1000 грн. із застосуванням вимог ст. 625 ЦК України, всього 6245 грн., а також судових витрат.  

          Представник відповідача Стіранець О.М. позов не визнала, суду пояснила, що за рішенням суду позивачка отримала всю суму основного боргу, тому відкликала виконавчий лист. 11.01.2011 року ВАТ «КБ «Надра»та ОСОБА_1 домовились, що вони не матимуть будь-яких претензій щодо виконання основного договору, включаючи будь-які виплати, матеріальну та моральну шкоду, 3 % річних, індекс інфляції, пеню, штраф тощо. Зобов`язання банку за договором було припинено 06.02.2009 року, тому вимога позивачки про нарахування процентів є безпідставною. Сума в 1000 грн., 3% річних та інфляційні не підлягають стягненню, оскільки відповідне рішення суду вже було ухвалене і на підставі заяви позивачки виконавчий лист їй було повернуто.                

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 06.01.2011 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра»в особі начальника відділення філії ВАТ КБ «Надра»Вінницьке РУ було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір»№ 730546.

За цим договором вкладник передав, а банк прийняв грошову суму вкладу –100 000 грн. на строк один місяць і зобов`язався виплатити вкладнику суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному договором. Процентна ставка по вкладу –20,1 % річних (а.с. 6).

Таким чином, суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини банківського вкладу, вони є зобов`язальними і регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами ЦК щодо зобов`язань (розділ 1 Книги 5 ЦК України).  

Належним відповідачем за позовом є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»як юридична особа –правонаступник ВАТ «КБ «Надра», підсудність справи Староміському суду м. Вінниці визначена відповідно до ч. 7 ст. 110 ЦПК України, за місцезнаходженням філії ПАТ «КБ «Надра»Вінницьке РУ   

Статтями 1058, 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку.

В зв`язку з тим, що банк не виконав своє зобов`язання і не повернув суму вкладу, заочним рішенням Староміського райсуду м.Вінниці від 14.10.2009 року стягнуто на користь позивачки 100 000 грн., 1000 грн. витрат на правову допомогу, 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 7-8).

          Протягом періоду з травня 2010 року по 11.01.2011 року рішення виконувалось частинами, останній розрахунок –11.01.2011 року (а.с. 10). В зв`язку з цим між банком та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода про припинення первісного зобов`язання, а також про те, що з моменту підписання угоди сторони не матимуть одна до одної жодних претензій щодо виконання основного договору, включаючи будь-які виплати, матеріальну та моральну шкоду, 3% річних, індекс інфляції, пеню, штрафи тощо (а.с. 23). На підставі заяви позивачки та ст. 38, п.1. ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року, постановою заступника начальника Староміського відділу ДВС ВМУЮ 17.01.2011 року виконавчий лист повернуто ОСОБА_1 без виконання (а.с. 24).

          В зв`язку з тим, що рішення про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн. вже було ухвалено судом, набуло законної сили і знаходилось на примусовому виконанні, але позивачка відмовилась від стягнення суми, заявлені позовні вимоги повторно задоволенню не підлягають.

          Вираховуючи відсотки за користування грошима в сумі 1000 грн. і інфляційного нарахування, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період з 10.11.2009 року (набрання рішенням законної сили) по 13.05.2011 року, позивачка не врахувала, що захист її прав як стягувача у виконавчому провадженні передбачено, зокрема, ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року, а не ст. 625 ЦК України, оскільки правовідносини, що існують між сторонами, виникли не з порушення грошового зобов'язання, взятого банком, а з примусового виконання рішення, тому регулюються нормами законодавства про виконавче провадження.

          Позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

          Правовими підставами позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом позивачка та її представники зазначили ст.ст. 1058, 1061 ЦК України, а також п.п. 4.2, 4.3, 6.2 договору банківського вкладу. Зазначили, що рішенням суду договір розірваний не був, банк не відмовився від продовження строку дії вкладу, кошти, належні ОСОБА_1, вчасно не сплатив, а навпаки, продовжував ними користуватись, тому сума відсотків за користування вкладом за період з 07.02.2009 року по 10.01.2011 року включно становить 34 212,25 грн.

          Разом з тим, позивачем не враховано, що відповідно до ст. 1060 ч. 4 ЦК України, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового банківського вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу.

          Також згідно п. 4.7 договору банківського вкладу у випадку, коли в день закінчення строку дії вкладу вкладник не звернувся до банку з вимогою отримання вкладу, строк дії вкладу, зазначений у п. 2.2. подовжується на такий самий строк, при цьому базова процентна ставка по вкладу та бонуси, що були надані на дату укладення цього договору, встановлюються у розмірі, який визначений ставками по депозитах в рамках пакетів послуг на дату подовження вкладу.

          В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона не бажала продовжувати договірні відносини з банком, тому 05.02.2009 року звернулась з письмовою заявою про повернення вкладу, але отримала відмову. Про даний факт зазначено і в рішенні Староміського районного суду м.Вінниці від 14.10.2009 року (а.с. 7-8).               

          Таким чином, договір банківського вкладу не був продовжений саме через відсутність бажання позивачки, а не в зв`язку з відсутністю відмови банку від продовження строку дії вкладу.

          Згідно п. 2.2 строк дії вкладу –1 місяць від дати надходження вкладу на вкладний рахунок (з 06.01.2009 року).

          Строк дії вкладу продовжений не був.

          Згідно п.п. 4.2, 4.3 договору відсотки нараховуються протягом дії строкового вкладу, і, крім того, будь-яких умов щодо продовження нарахування відсотків після закінчення строку дії договору у разі неповернення суми вкладу у договорі немає.

           На підставі наведеного вимоги позивачки про стягнення 34212,25 грн. є безпідставними.

           Твердження позивачки і її представників, що договір не розірваний за рішенням суду, а тому був чинним до 11.01.2011 року, спростовується наступним.  Договір банківського вкладу як з умовою про видачу вкладу на першу вимогу, так і з умовою про повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку, може бути розірваний вкладником на свій розсуд в будь-який час. Це випливає із ч. 1 ст. 1060 ЦК України, що надає право вкладникові вимагати видачі або повернення вкладу на свій розсуд. Пред`явлення такої вимоги стосовно договору банківського вкладу є правочином, що вчиняється шляхом здійснення конклюдентних дій та спрямований на розірвання договору (відмову від нього). Така можливість випливає із ч. 1 ст. 1060 ЦК.

Порушене право позивачки в межах заявлених позовних вимог захисту не підлягає. Зокрема, ст. 625 ЦК України, містить інші міри цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Керуючись ст.ст. 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»в особі філії ПАТ «КБ «Надра»Вінницьке регіональне управління про стягнення відсотків за договором строкового банківського вкладу –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: