Справа №  1-  59  / 2011  р.

                                                                  В   И   Р   О   К

                                                                 іменем України

01 червня    2011  року                                                                                                    м.  Б а р

                                                                                                                        Вінницька область

                                                             Барський районний суд  Вінницької області

в складі :

головуючого                   -         судді Бурденюка  С.І.

при секретарі                                      Бажановій Ж.І.   

з участю:    

потерпілої                                            ОСОБА_1

підсудного                                           ОСОБА_2                                          

захисника  підсудного –адвоката     ОСОБА_3

представника служби у справах дітей Барської РДА –Гуляк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, працюючого начальником сховища у в/ч А 1603, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

           Громадянкою ОСОБА_1 обвинувачується  за скаргою приватного обвинувачення  громадянин ОСОБА_5 в тому, що починаючи з вересня 2010 року умисно позбавив її можливості користуватися спільним сумісним майном та з застосуванням погроз фізичною розправою виселив її з квартири АДРЕСА_1, половина якої належить їй на праві приватної власності. Вона змушена проживати у найманому житлі, нести додаткові витрати, позбавлена можливості користуватися спільним майном. Не дивлячись на це ОСОБА_2 усвідомлюючи, що між ними виник спір з приводу користування спільним сумісним майном, самовільно, умисно чинить дії всупереч встановленому законом порядку. Крім того 21 грудня 2010 року приблизно в 16 год. 30 хв.  в м. Бар Вінницької області ОСОБА_1 намагалась зайти, в належну їй на праві приватної власності половину квартири АДРЕСА_1  та скористатись належними їй особистими речами .Гр. ОСОБА_2 перешкодив їй у цьому , помінявши на вхідних дверях квартири замки , принижував її та погрожував фізичною розправою. Крім того ОСОБА_2 використовує  спільне сумісне майно –автомобіль, гараж, побутові речі.

     Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні злочину передбаченого ст.356 КК не визнав, категорично заперечив факт погроз та нанесення тілесних ушкоджень, перешкод у користуванні власністю, вважає скаргу потерпілої надуманою, безпідставною, докази, які в розумінні потерпілої є обґрунтуванням скарги –навмисно та заплановано фальсифікованими. Суду пояснив, що 21 грудня 2010 року він приїхав в обідню перерву додому і коли вставив ключ у дверний замок, то він не провернувся ні ліворуч, ні праворуч і замок не відкривався. У сусіда з другого поверху, він взяв «болгарку», обрізав зламаний замок, поїхав на базар, купив новий, замінив його і близько 13 год. відвіз ключ від нового замка сину ОСОБА_2 до школи, після чого поспішив на роботу. Сину він одночасно пояснив, що вимушений був замінити замок, оскільки виявив поломку. В цей же день, близько 15-00 год. йому зателефонував син і сказав, що хтось намагається потрапити до їх квартири. Зважаючи на тривожний стан сина і події з замком, які передували цьому, він попросив своїх колег по службі  –ОСОБА_7 і ОСОБА_8 поїхати з ним. Хвилюючись за сина, він попросив його обережно подивитися у вічко в дверях і сказати кого він бачить перед дверима. ОСОБА_2 сказав, що бачить мати з двома невідомими чоловіками, придивившись він впізнав громадян ОСОБА_9 і ОСОБА_10. Коли ОСОБА_2 приїхав до під’їзду свого будинку, він побачив біля під’їзду свою колишню дружину –ОСОБА_1 та її співмешканця - ОСОБА_9., які стояли в стороні від під’їзду. Оскільки його хвилював стан лише сина, він в першу чергу пройшов до під’їзду, переконався, що ОСОБА_2 в квартирі, вийшов на вулицю і почав телефонувати дільничному інспектору міліції. До ОСОБА_1 він не підходив, лише на відстані близько 3-х метрів запитав її про мету візиту таким складом. ОСОБА_9 порадив повернутися до свого місця проживання та не вмішуватися у сімейні спори. Вів себе врівноважено, спокійно, нікому не погрожував, тілесних ушкоджень не наносив. Сама ОСОБА_1 є ініціатором усіх конфліктних ситуацій і будь-яким чином намагається сфальсифікувати докази для притягнення його до кримінальної відповідальності. В той час, коли приїхав дільничний, ОСОБА_9 і ОСОБА_1 перебували у кафе «Оазіс», яке розташоване неподалік будинку АДРЕСА_1. Після цього вони усі поїхали до відділення міліції, де надали письмові пояснення. В той час коли приїхав ОСОБА_1, ОСОБА_11 біля будинку не було, він з’явився хвилин через 30-40.Все , що може пояснити по суті справи.

      Допитана в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_1 суду пояснила ,що 21 грудня 2010 року приблизно  в 16 годин 30 хвилин  в м. Бар Вінницької області при спробі зайти до належної їй на праві приватної власності половини квартири АДРЕСА_1  та скористатись особистими речами , ОСОБА_2 перешкодив їй у цьому , помінявши замки у вхідних дверях квартири , принижував її  та погрожував фізичною розправою в присутності свідків .Також підсудний користується іншим спільним майном –гаражем , не дає забрати  та користуватись з квартири особистими речами. Вказане можуть підтвердити свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_9. Просить суд  покарати підсудного згідно закону.

     Допитаний в судовому засіданні в якості і свідка ОСОБА_7 пояснив, що він працює разом з ОСОБА_2 у військовій частині А 1603. 21 грудня 2010 року ОСОБА_2 попросив його і ОСОБА_8 поїхати до нього додому, оскільки зателефонував його син ОСОБА_2 і сказав, що його мати з двома чоловіками намагається потрапити до квартири. Коли вони під’їхали до під’їзду будинку, де проживає ОСОБА_2, біля під’їзду стояли колишня дружина ОСОБА_2 і ще один чоловік. ОСОБА_2 при цьому сказала, що зараз приїдуть працівники міліції. ОСОБА_2 пройшов до під’їзду і через декілька хвилин вийшов і почав телефонувати до дільничного. Він сам разом з ОСОБА_8 стояли біля автомобіля ОСОБА_2, в розмовах участі не брали. При цьому жодних конфліктів не виникало, ОСОБА_2 взагалі не підходив до ОСОБА_2 і відстань між ними була близько 3-х метрів. Він запам’ятав, що двері в під’їзд були закриті, оскільки на них влаштовано пружину, що забезпечує тримати вхідні двері постійно закритими. Все , що відомо свідку.

     Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснив, що 21 грудня 2010 року його колега по військовій частині –ОСОБА_5 пропросив поїхати з ним до нього додому, оскільки йому зателефонував його неповнолітній син і повідомив, що його мати з двома чоловіками намагаються потрапити до квартири. Коли вони приїхали за адресою, де проживає ОСОБА_5, на вулиці на деякій відстані від під»їзду вони побачили колишню дружину ОСОБА_5 –ОСОБА_1 і невідомого йому чоловіка. Як потім з’ясувалося, це був її співмешканець –ОСОБА_9. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, пройшов до під’їзду, через декілька хвилин вийшов і почав телефонувати дільничному інспектору міліції. До ОСОБА_1 ОСОБА_5 не наближався, стосунків з нею не з’ясовував, жодних погроз з його боку не було. Усе відбувалося в його присутності і присутності ОСОБА_7 і жодним чином не справляло враження агресії чи скандалу. З місця, де стояв автомобіль, все було добре видно, двері в під’їзд були постійно закриті, тому що на них влаштована пружина. Це він запам’ятав, тому що бачив коли ОСОБА_5 заходив до під’їзду, двері закрилися автоматично. Все ,що відомо свідку.

    Свідок ОСОБА_4, яка є донькою потерпілої і підсудного, в судовому засіданні пояснила , що її мати –ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого примусу чи застосування тиску, а тим більше сили чи погроз з боку батька, в вересні 2010 року залишила свою сім’ю і пішла проживати зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 . Вона частково забрала свої речі на нову квартиру і періодично приходила за іншими речами. Їй ніхто і ніколи перешкод у користуванні житлом не чинив, навпаки, і батько і брат просили її залишитися у сім’ї, але вона проігнорувала прохання навіть своїх дітей. Протягом спільного життя, сама мати, а не батько провокувала скандали, однак батько врівноважено все вирішував, ніколи не ображаючи ОСОБА_1. Про дітей більше піклувався батько: готував їжу, купував речі. ОСОБА_2 добровільно вирішив проживати з батьком, після чого мати почала шукати привід помститися батькові незрозуміло за що. Усе, про що говорить мати не відповідає дійсності. ЇЇ агресивна поведінка відображається і на ставленні до дітей. В провадженні Барського районного суду Вінницької області знаходиться справа про встановлення місця проживання ОСОБА_2. Після того, як у судовому засіданні було заявлено ОСОБА_4  в якості свідка за клопотанням батька, до неї на роботі в аптеку у м. Києві підійшов невідомий свідку  чоловік і погрозливо сказав не їхати додому у м. Бар для участі у суді в якості свідка. Він сказав, що його візит здійснений на прохання матері. Крім того, сама мати телефонувала їй і погрожувала не приїздити. Вона не розуміє такої поведінки матері, адже за період сумісного проживання батьків, усі навколо рахували їх зразковою сім’єю.

     Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15, який працює дільничним інспектором міліції у Барському РВ УМВС України у Вінницькій області пояснив, що у нього на розгляді були заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . По наслідках розгляду вказаних заяв було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Крім того свідок безпосередньо був присутній на місці події 21.12.2010 року ,  саме на АДРЕСА_1 де проживають заявники за викликом ОСОБА_2, який запросив  запросив бути присутнім дільничного оскільки біля квартири знаходиться його колишня дружина іще з одним чоловіком . Коли вони приїхали до квартири ,то біля неї нікого не було . ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_6 пили каву в кафе «Оазіс». Після чого всі пішли до квартири . В цей час біля квартири вже були гр. ОСОБА_11 та неподалік гр. ОСОБА_10, який згодом пішов. Погроз фізичною розправою ні з боку ОСОБА_1 ні з боку ОСОБА_2 не було . Після чого всі були запрошені до РВ УМВС для відібрання пояснень.  

     Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності –покази підсудного, потерпілої, свідків, а також інші матеріали справи, зокрема: скаргу потерпілої (а.с.№1-4);в якій ОСОБА_1просить суд порушити кримінальну справу стосовно ОСОБА_2 за ст.356 КК України ; постанову про порушення кримінальної справи (а.с№13);

пояснення свідка ОСОБА_7 ;пояснення свідка ОСОБА_8 ,пояснення свідка ОСОБА_1,пояснення свідка ОСОБА_2 ,пояснення підсуднього ОСОБА_2; характеристику на ОСОБА_2 з місця проживання ( а.с№30), згідно якої ОСОБА_2 по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, з сусідами підтримує хороші відносини; характеристику на ОСОБА_2 з місця роботи ( а.с.№ 29), згідно якої ОСОБА_5.є дисциплінованим, володіє великим досвідом, приймав участь у миротворчих заходах, здатен до самокритичних оцінок своїх дій.;копію рішення про розірвання шлюбу (арк.с.№5) . Згідно довідки УОІТ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувався (арк.с.№ 34);матеріал №1013 про відмову в порушенні кримінальної справи по заявах гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від 12.09.2010 року;матеріал № 1437 про відмову у порушенні кримінальної справи по заявах ОСОБА_5 та ОСОБА_1. Вказані  матеріали перевірки №1013,№1437 за клопотанням  учасників судового засідання досліджені в судовому засіданні.

     З огляду на досліджені в їх сукупності докази , суд дійшов висновку, що відносно ОСОБА_5 необхідно постановити виправдувальний вирок, виходячи з наступного.

      В ч.4 ст.327 КПК України «Види вироків»зазначено «виправдовувальний вирок постановляється у випадках , коли не встановлено події злочину , коли в діянні підсудного не має складу злочину , а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину».

      Так, покази потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 носять непослідовний, суперечливий характер і викликають у суду сумніви відносно їх достовірності та правдивості.

      Зокрема, свідок ОСОБА_9, який в даний час спільно проживає з потерпілою ОСОБА_1, що з достовірністю встановлено в судовому засіданні, будучи допитаним  в судовому засіданні зазначив, що 21 грудня 2010 року до нього звернулася гр. ОСОБА_1 з проханням піти з нею до квартири, де вона проживала з метою забрати її особисті речі, оскільки вона боїться свого колишнього чоловіка. Так, біля 15-00 год. вони зустрілися разом з іншим знайомим –ОСОБА_11 біля магазину «Смак»і пішли разом за адресою: вул. Врублевського. Вони разом піднялися до вхідних дверей, ОСОБА_1 спробувала відкрити двері, однак виявила, що замок змінено. Через хвилин 5-10 після їх приходу, до під’їзду, проштовхуючи його і ОСОБА_11 забіг ОСОБА_1, почав штовхати ОСОБА_1, кричати, погрожувати. При цьому, ОСОБА_9 зазначив, що ОСОБА_1 не стукала у двері, а зразу ж спробувала відкрити замок. І при цьому, свідок ОСОБА_9, у попередніх поясненнях зазначав, що ОСОБА_1 сама підходила до вхідних дверей і зразу ж сказала, що замок замінено, що і помітили самі ОСОБА_9 та ОСОБА_11.

      Свідок ОСОБА_11 частково підтримав покази свідка ОСОБА_9 в тій частині його попросила піти з нею гр.ОСОБА_1 та забрати речі з будинку і вони спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_1 пішли на вулицю Врублевського м.Бар .Разом з тим він не зміг чітко розповісти про те, чи стукала ОСОБА_1 в двері і чи погрожував фізичною розправою ОСОБА_2 ОСОБА_1, Потім під час вказаних подій до нього подзвонила дружина і він залишив місце події –вулицю Врублевського .

      Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні фактично повністю спростував обвинувачення ОСОБА_1 на адресу підсудного, а також  покази свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_11, оскільки повідомив суду про відсутність загалом події, яку потерпіла зазначає у своїй скарзі як злочин з боку ОСОБА_2 Так, ОСОБА_2 суду, пояснив, що підсудний та потерпіла являються його батьками.

21 грудня 2010 року, коли він був у школі, до нього приїхав батько і сказав, що у них вдома на вхідних дверях зламався замок і він брав у сусіда «болгарку»зрізати замок, купив новий і поміняв. Батько після заміни замка дав йому ключ і поїхав на роботу.   

     Близько 15-00 год. він повернувся зі школи і знаходився у квартирі. Через деякий час він почув, що хтось намагається відкрити вхідні двері квартири. Злякавшись, він зателефонував батькові. Батько сказав подивитися у вічко в дверях і сказати, що він бачить. Так він побачив на сходовій клітині перед дверима мати і двох чоловіків, в яких він впізнав ОСОБА_9 і ОСОБА_10, оскільки бачив їх раніше у приміщенні суду під час слухання справи про визначення його місця проживання. ОСОБА_10 був представником матері у суді. Коли приїхав батько, то мати і ОСОБА_9 стояли на вулиці біля під’їзду, ОСОБА_10 з ними вже не було. Усе, що відбувалося на вулиці було добре видно з вікна квартири, оскільки квартира розташована на 1-му поверсі. Коли батько вийшов з машини, він зразу ж пішов в під’їзд, зайшов в квартиру, запитав чи у мене все добре і вийшов на вулицю. Чоловіки, які приїхали з батьком стояли біля автомобіля, нікуди не відходили. Батько навіть не підходив до матері, не кричав, не погрожував. ОСОБА_2 зазначив, що дуже злякався, коли почув сторонні звуки біля вхідних дверей і відкривати двері навіть матері, яка прийшла не сама, боявся. До цього часу мати приходила декілька разів додому для того, щоб забрати свої речі, свідок  в цей час знаходився в квартирі. Ніхто їй перешкод ні в чому не чинив. Свідок проживає і має намір проживати з батьком. Все ,що відомо свідку. В той час, як свідки ОСОБА_11, ОСОБА_9 і сама потерпіла викладали подію по-різному, зокрема, потерпіла сказала, що її свідки стояли на вулиці, а вона підійшла до дверей, після чого з’ясувала, що не підходить ключ.

      Суд також критично ставиться до показів свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_11, і в тій частині ,як було встановлено, що двері до під’їзду будинку, де мешкає ОСОБА_2 в зимовий період постійно закриті в результаті прикріпленої до них пружини. Враховуючи те, що свідки стояли на 1-му поверсі сходинкової клітини у під’їзді, вони жодним чином не могли бачити, як під’їхав сам ОСОБА_2 і його колеги.  Більш того, факт погроз, нецензурної лайки з боку ОСОБА_2 і застосування сили по відношенню до потерпілої, на які вказують означені свідки, взагалі не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні . Крім того, і свідок ОСОБА_2 і свідки ОСОБА_17, ОСОБА_8 впевнено, як і попередньо, так і в судовому засіданні зазначили, що коли вони приїхали, то потерпіла і ОСОБА_9 стояли на вулиці неподалік під’їзду, де розташована квартира ОСОБА_2. Більш того, зазначені свідки чітко пояснили, що інших чоловіків на вулиці не було, що свідчить про необ’єктивність показів як самої потерпілої так і свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_11.

      Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 суду повідомила, що добре знає сім’ю ОСОБА_2. В даний час шлюб між ними розірвано, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживають окремо. Діти проживають з батьком –ОСОБА_2Про події, які відбувались 21 грудня 2010 року їй відомо тільки з розмов, особисто присутня там не була .Суд не бере до уваги покази вказаного свідка оскільки вони носять поверхневий характер і не є об’єктивними та достатніми  для визначення кваліфікацій дій ОСОБА_2

      Таким чином, проаналізувавши усі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 не змогла довести в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_5 присутні ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторін злочину, передбаченого ст. 356 КК України,а їй заподіяно його діями значної шкоди, а також самої події злочину , доводи скарги ОСОБА_1 ґрунтуються фактично лише на її твердженнях.

     Потерпіла в більшості та переважно скаржиться на неможливість користуватися спільним сумісним майном, однак під час судового слідства факт самоправства з боку ОСОБА_2 не встановлено, оскільки ОСОБА_2 діяв в межах закону, користуючись своїми законними правами. Зокрема як доведено в судовому засіданні зібраними та дослідженими в їх сукупності доказами ОСОБА_2 змінив  замок в зв’язку з його пошкодженням і неможливістю проникнути до власного будинку як і йому так і його  сину , який був в школі  ,повідомити ж бувшу дружину він не мав можливості оскільки вона проживає окремо від сім’ї з власної ініціативи , крім того події розвивались швидко –все в один день 21.12.2010 року. Тобто суд констатує, що в ході судового засідання повністю встановлено, що  в діях ОСОБА_2 відсутня як об’єктивна та і суб’єктивна сторони злочину передбаченого ст. 356 КК України - відсутній склад злочину.

     Разом з цим суд вважає ,в ході судового слідства та зібраних і досліджених в їх сукупності доказів , відносини, які склалися між колишнім подружжям ОСОБА_2 носять виключно цивільно-правовий характер та питання з приводу поділу спільного майна подружжя вирішується у разі відсутності домовленості, у судовому порядку відповідно до приписів Сімейного Кодексу України і виходять в даному випадку за межі кримінального судочинства.

       На підставі викладеного та відповідно до ст. 62 Конституції України, якою передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, суд вважає, що підсудного ОСОБА_5 необхідно виправдати зважаючи на відсутність у його діях складу злочину та відсутності самої події злочину.

        Керуючись ст.ст. п.п.1,2 ст.6 ,16,16-1,21,64-68,323-324,327,341 КПК України, суд –

                                                  П Р И С У Д И В

       Виправдати ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого  ст.356 КК України у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

      Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15(п'ятнадцяти) днів через Барський районний суд Вінницької області.

Суддя: