02.06.2011    

Справа №   2-965/11  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року

Кам’янець - Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого  судді - Бориславського В.М.,

при секретарі   Чекашкіній О.Л.,

з участю сторін по справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Кам’янець–Подільського справу за  позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про  стягнення коштів на утримання   дружини, з якою проживає дитина  та зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1   про визначення місця проживання   дитини,  

            В С Т А Н О В И В :

           ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом  до ОСОБА_2  про стягнення  допомоги на її утримання в зв’язка із доглядом за дитиною до трьох річного віку, вказуючи на те, що батьком  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2, який не надає зазначеної матеріальної допомоги,  є працездатним та в змозі надавити її, а від так просила суд стягнути з відповідача на її користь 500 грн. матеріальної допомоги до досягнення дитиною трьох річного віку.

ОСОБА_2   подав до суду  зустрічний позов про визначення місця проживання малолітньої дитини з ним, мотивуючи тим, що з  листопада 2007  року він з відповідачкою перебував у шлюбі, який був розірваний рішенням Кам’янець-Подільського  міськрайонного суду  від  27 серпня 2010 року. У шлюбі  із ОСОБА_1  народився син  ОСОБА_3  Проте подружні відносини не склалися через  аморальний спосіб життя дружини. У серпні 2009 року  відповідачка пішла з сім»ї ,забравши з собою дитину  і не повідомивши його ,де знаходиться дитина. Створює перешкоди у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні,  налаштовує дитину проти нього, стверджуючи, що  він батьком дитини  не являється. Дані обставини принижують його батьківські почуття. Він   являється слухачем навчально-наукового центру високих технологій Національного університету оборони України, має постійне грошове забезпечення,  перебуває   у  фактичних шлюбних відносинах із  ОСОБА_5,  де забезпечив дитині нормальні умови для проживання та виховання.  Відповідачка ж не зможе приділяти дитині стільки уваги,скільки це зможе зробити він, а від так просив визначити місцем проживання дитини  квартиру АДРЕСА_1.

Зазначені справи були  об’єднанні в одне провадження.

В судовому засіданні    ОСОБА_1 свій позов підтримала, просила суд стягнути на її утримання з відповідача  щомісячне  грошове утримання в розмірі 500 грн. до досягнення дитиною трьох річного віку. Позов ОСОБА_2 просила залишити без задоволення,  вказуючи на те, що  ОСОБА_2 на даний час проживає в м. Києві із  неповнолітнім сином від першого шлюбу,  не має  постійного місця проживання та сім’ї,  а від так не  може  забезпечив дитині нормальні умови для проживання та виховання, яка крім того в зв’язку із хворобою потребує материнської опіки.

ОСОБА_2  в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 щодо  стягнення на її користь допомоги  на її утримання  на період  по догляду за дитиною не визнав,  посилаючись на  відсутність  можливості у наданні такої допомоги в зв’язку із перебуванням на його утриманні  неповнолітнього сина від першого шлюбу, непрацездатних батьків, а від так просив суд позов  останньої залишити без задоволення.  Позовні вимоги,  щодо визначення місця проживання  малолітнього сина підтримав,  обґрунтовуючи тим, що  на даний час проживає у не зареєстрованому шлюбі  із  ОСОБА_5, в квартирі  останньої де  створив  для сина нормальні умови для проживання та виховання.

Представник третьої особи –служби у справах дітей Оболонської районної у м. Києві  державної адміністрації в судове засідання  не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки  суду не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши   надані сторонами докази,   суд прийшов до  висновку, що в позові  ОСОБА_2  слід відмовити, позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 161 СК, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік  дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.   

Як встановлено в судовому засіданні , дитина -  ОСОБА_3  народився ІНФОРМАЦІЯ_4  і батьками дитини записано  ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Відповідно до рішення Кам’янець-Подільського  міськрайонного суду від  27 серпня 2010 року  шлюб між  ОСОБА_2 та ОСОБА_1  було розірвано.

Відповідно акту обстеження житлово-побутових умов  визначення місця проживання  малолітнього  ОСОБА_3  була обстежена  квартира АДРЕСА_1,  без зазначення власника квартири та  осіб прописаних в ній. Згідно висновків  даного обстеження  квартира відповідає  санітарно-гігієнічним умовам, для виховання розвитку та проживання  дитини створені всі необхідні умови.

Повідомлення  відділу ГІРФО Деснянського  РУ ГУМВС України  в м. Києві від  24 грудня 2011 року свідчать, що  місцем реєстрації  ОСОБА_2  є гуртожиток по АДРЕСА_2.

          Даними обставинами  підтверджується відсутність у  ОСОБА_2 постійного місця проживання.

ОСОБА_1  прописана та проживає разом із сином  в квартирі своєї матері, що підтверджується  даними довідки  жилого-експлуатаційної контори № 437 від 14 квітня 2011 року.

У  частини 2 статті 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей записано :«предметом цієї Конвенції є підтримка –у найвищих інтересах дітей –їхніх прав …».

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедури, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.   

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року,  проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

Згідно з ч.7 та 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.    

При визначенні місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4  судом не встановлено виняткових обставин, які б компрометували ОСОБА_1  і вказували б на її неналежне ставлення до виконання своїх батьківських обов’язків. Жодних доказів, які б свідчили про недбале або жорстоке ставлення до хлопчика, негативний вплив на його особистість, за яких хлопчик має бути розлучений зі своєю матір’ю судом не здобуто , а від так позов  ОСОБА_2 щодо визначення  місцем проживання дитини  в  квартирі  АДРЕСА_1, яка не належить  останньому,  слід залишити без задоволення.

Відмовляючи в позові судом також приймається до уваги, що  малолітній  хлопчик, який в будь-якому випадку потребує щоденної материнської ласки і турботи, в інтересах дитини , повинен  проживати  з матір’ю.

Не ставлячи під сумнів права та обов’язки батька та його бажання виховувати дитину особисто і зважаючи на вищенаведене та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, вік дитини, суд визнає, що в найвищих інтересах дитини буде не розлучати малолітнього  ОСОБА_3   з матір’ю.

Разом з тим, судом встановлено,  що ОСОБА_1  здійснюючи догляд за дитиною  до досягнення трьох річного віку,  потребує  допомоги,  що підтверджується поясненнями  ОСОБА_1

Дружина, з якою проживає дитина у відповідності  частини 2 ст. 84 СК України має право  на утримання від чоловіка –батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

За таких обставин  суд приходить до висновку, що  на корить ОСОБА_1  з ОСОБА_2 підлягає стягненню  аліменти в розмірі 350 грн.   до досягнення дитиною трьох річного віку.

При визначенні розміру аліментів судом враховується матеріальний стан  сторін, а також і те, що хоча  на утриманні ОСОБА_1  знаходиться  неповнолітній син від першого шлюбу,  однак він є працездатним,  одержує  постійне  грошове забеспенчення, розмір якого  позволяє  сплачувати визначений розмір аліментів на утримання  ОСОБА_1 на час догляду за дитиною.

Згідно змісту  частини 1 статті 191 СК України вбачається,  що аліменти  присуджуються за рішенням суду з дня пред’явлення позову, а від так допомога  на утримання дружини  підлягає стягненню з  15 лютого 2011 року, тобто із дня звернення із даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст.10,11, 81,88, 212 –215, 218  ЦПК України ,   суд

                    В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_1   до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  мешканця,  АДРЕСА_2  на утримання  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_3,   мешканки  АДРЕСА_3  кошти  в розмірі  350   ( триста п’ятдесят  ) грн., починаючи з 15 лютого 2011 року  і до досягнення   сина  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4  трьох річного віку.

Рішення в частині стягнення  аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1   про визначення місця проживання   дитини  відмовити.

Стягнути з  ОСОБА_2  в  дохід держави держмито в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.

           На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області на протязі десяти днів з дня проголошення рішення суду.                                                  

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду                    В.  М.  Бориславський