УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3860/2007 Головуючий 1 інстанції Тихомирова І.В.
Категорія 41 Доповідач Пищида М. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2007 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Болтунової Л.М. суддів - Пищиди М. М. , Кузнецова В.О. при секретарі - Журавель Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -
встановила:
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2007 року на користь ОСОБА_1 була стягнута матеріальна шкода в сумі 1438 грн. 59 коп. та моральна шкода в розмірі 3000 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та постанову нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 2463 грн. 59 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., оскільки суд не врахував всіх обставин в їх сукупності і не вірно оцінив зібрані по справі докази.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Постановляючи рішення про часткове стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди в розмірі 3000 грн., суд першої інстанції виходив з положень ч.2 ст. 1187 ЦК України і ст. 1167 ЦК України.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що міськрайонний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, що 04 червня 204 року, ОСОБА_2., керуючи автомобілем марки «Таврія» державний номер НОМЕР_1, рухаючись по пр. Електрометалургів у м. Нікополі , скоїв дорожньо - транспортну пригоду, в результаті якої ОСОБА_1. були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
По факту дорожньо - транспортної пригоди, відносно ОСОБА_2. порушена кримінальна справа, він притягнений до відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України та постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2005 року відповідач звільнений від відповідальності на підставі ст. 1 п. б Закону України «Про амністію» від 31. 05. 2005 року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, а тому він і повинен нести відповідальність за шкоду спричинену позивачу. Як вбачається з довідки МСЕК від 29. 09. 2004 року за наслідками дорожно - транспортної пригоди позивач визнаний інвалідом 2 групи і причина інвалідності є трудове каліцтво. Згідно листа відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВУ в м. Нікополі Дніпропетровської області від 04. 06. 2007 року ОСОБА_1. призначені страхові виплати з 04. 06. 2004 року та ним отримана одноразова виплати в сумі 10108 грн.
Як видно із матеріалів справи та уточненої позовної заяви /а. с. 102/, апелянт просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 1438 грн. 59 коп.3адовольняючи дані вимоги, суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та узгоджується з наявними в справі доказами.
Що стосується стягнення моральної шкоди на користь позивача в розмірі 3000 грн., то і в цій частині суд першої інстанції прийняв привальне рішення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, ч.1 ст. 307, 308, 313, 4.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія судців, -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.