Справа № 22ц-4110 від 2007 року Головуючий в 1 інстанції Чубенко Л.І.
Категорія 44 Доповідач Бараннік О.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 рік червень 11 дня Колегія судців судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Михайловської С. Ю., Максюта Ж.І.,
при секретарі - Чергенець С. С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, посилаючись на те, що 11 травня 2002 року в балці, виділеній для випасу худоби , розташованої на території Степової сільської ради, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області відповідачем ОСОБА_1. , кримінальна справа відносно якого була постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2003 року припинена в зв'язку з амністією, та ОСОБА_2., який вироком того ж суду від 21 червня 2004 року був засуджений до 1 року 6 місяців виправних робіт за місцем своєї роботи, йому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, в зв'язку з чим він знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні та в зв'язку з чим ним були понесені матеріальні збитки у розмірі 1 269 гривень 29 копійок, які він просить стягнути на свою користь разом з моральною шкодою, оціненою ним у розмірі 25 000 гривень.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2005 року до участі в справі в якості співвідповідача залучений ОСОБА_2..
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року з ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 467 гривень 08 копійок, а разом з понесеними витратами по справі на оплату експертизи в розмірі 18 гривень 44 копійки, та послуг адвоката у розмірі 500 гривень, всього 985 гривень 52 копійки, і в рахунок відшкодування моральної шкоди - 3 000 гривень солідарно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. та ОСОБА_1. просять рішення суду скасувати як незаконне і постановити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_3. відмовити повністю.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1. підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню, з послідуючою постановкою нового рішення виходячи з наступного.
Стягуючи з ОСОБА_2 та ОСОБА_1. на користь позивача матеріальну та моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з положень пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" від 31 березня 1989 року № 3 з послідуючими змінами, згідно якого у випадках, коли шкоду заподіяно спільними діями підсудного та іншої особи, кримінальну справу щодо якої було закрито з підстав, передбачених пунктами 2 - 10 ст. 6, статтями 7 - 7-2, 9, 10 КПК України, суд покладає на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду в повному розмірі і роз'яснює цивільному позивачеві право пред'явити в порядку цивільного судочинства до особи, справу щодо якої закрито, позов про відшкодування шкоди солідарно із засудженим.
Але, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він суперечить не тільки вказаним роз'ясненням постанови Пленуму, а й дійсним обставинам справи з яких вбачається, що за побиття ОСОБА_3. вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2004 року ОСОБА_2. був визнаний винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і засуджений на 1 рік 6 місяців виправних робіт за місцем своєї роботи і цим же вироком з нього на користь ОСОБА_3. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди вже було стягнуто 1 081 гривня 14 копійок і в рахунок відшкодування моральної шкоди - 3 000 гривень, що судом першої інстанції помилково не було прийнято до уваги при постановці рішення по суті спору і в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3. матеріальної та моральної шкоди, а також витрат по справі, підлягає скасуванню з послідуючим закриттям провадження по цивільній справі на підставі п.2 ст. 205 ЦПК України відносно ОСОБА_2 у зв'язку з набранням законної сили рішення, постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Що стосується стягнутої матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3. з відповідача ОСОБА_1., який разом з ОСОБА_2. спільними діями причинив позивачеві тілесні ушкодження, але відносно якого кримінальна справа постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2003 року була закрита за амністією, то на думку колегії суддів рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає скасуванню з послідуючою постановкою нового рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_3., оскільки матеріальна шкода на йог користь вже була стягнута вищевказаним вироком суду з ОСОБА_2 в цілому і яка ним на сьогодні вже повністю
сплачена позивачеві, про що свідчить
постанова про закінчення виконавчого провадження, яка міститься в матеріалах даної цивільної справи.
Разом з тим, обговорюючи питання про розмір стягнутої моральної шкоди з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3., колегія суддів вважає, що з врахуванням того, що судом першої інстанції були враховані всі обставини справи, а саме тяжкість тілесних ушкоджень спричинених позивачеві та їх наслідки, сумісність дій ОСОБА_1. та ОСОБА_2, направлених саме на спричинення ОСОБА_3. тілесних ушкоджень середньої тяжкості, в зв'язку з втратою їхньої корови, рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін, як відповідаюче матеріалам справи , та виниклим між сторонами, в зв'язку з викладеним, правовідносинам в цілому.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 304, 307, п.3 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у сумі 467 гривень 08 копійок, витрат на оплату експертизи в сумі 18 гривень 44 копійок, послуг адвоката в сумі 500 гривень, моральної шкоди в розмірі 3 000 гривень, судового збору в доход держави в розмірі 59 гривень 50 копійок і оплати інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 30 гривень - скасувати і провадження по справі в цій частині закрити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 467 гривень 08 копійок, скасувати і в задоволені позову ОСОБА_3 в цій частині відмовити.
В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 3 000 гривень, а також судового збору в доход держави у розмірі 59 гривень 50 копійок , оплати інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 30 гривень, та оплати послуг адвоката у розмірі 500 гривень рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.