АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 червня 2007 року                                                                                м.  Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Віхрова В.В.,   Гайдук В.І.,  Дерев'янко О.Г..

розглянувши у касаційному порядку (Закон України №697-V від 22.02.2007 р.) в судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2004 року та на ухвалу колегії судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення,  та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  ОСОБА_2,  треті особи - приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області - ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору дарування будинку та визнання права власності на частину будинку,  -

встановила;

В березні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом,  обґрунтовуючи свої вимоги тим,  що на підставі договору дарування від 24.07.1997 року їй належить на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1,  крім її сім'ї в будинку безпідставно проживає відповідач,  який був членом сім'ї попереднього власника цього будинку,  з нею не укладав договір найму житлового приміщення,  за комунальні послуги не сплачує,  тому просила суд виселити відповідача з сім'єю зі спірного будинку.

Відповідач не погодився з позовом та подав зустрічну позовну заяву,  посилаючись на те,  що підпис в договорі дарування будинку від 24.07.1997 року не його батька -Домбровського Г.К.,  оскільки він не підписував зазначений договір на ім'я ОСОБА_2,  крім того,  він має право власності на частину будинку в порядку спадкування за законом після смерті матері,  оскільки фактично прийняв спадщину,  та в порядку спадкування за заповітом після смерті батька,  також він має право власності на господарські споруди,  які особисто добудував,  тому,  згідно уточнених позовних вимог,  просив суд визнати договір дарування будинку від 24.07.1997 року частково недійсним та визнати його право власності на 1/4 частину будинку після смерті його матері.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2004 року,  залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2004 року,  позов ОСОБА_3. задоволений в повному обсязі,  в позові ОСОБА_2 відмовлено.

Справа №33ц-59кс/07             6-26412кс04

Головуючий у першій інстанції     Волчко А.Я.

Доповідач Дерев'янко О.Г.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2. посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,  в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи,  перевіривши доводи касаційної скарги,  колегія суддів вважає,  що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Вирішуючи справу,  суди правильно дійшли висновку про те,  що відповідач прийняв спадщину відповідно  ст.  549 ЦК України (в ред. 1963 року),  оскільки фактично вступив в управління і володіння майном,  а також,  що строк позовної давнини не пропущений.

Згідно із частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено,  й це вбачається з матеріалів справи,  що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права,  відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 332,  337 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргуОСОБА_1 - представника ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.