Справа № 2-а-1302/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 квітня 2011 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Васіна  Л.А. розглянула в порядку скороченого провадження  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В :

09 березня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому просила стягнути на її користь несплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 15.02.2011 року. Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона є дитиною війни. Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога їй не виплачувалася, у зв’язку з чим вона була змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

11 квітня 2011 року від представника відповідача надійшли заперечення на позов, в яких зазначено, що позов не підлягає задоволенню, оскільки вимоги чинного законодавства при виплаті пенсії позивачу дотримуються та доплата проводиться в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до положень ст. 183-2 КАС України суд розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Оцінивши обставини у справі, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-V1 від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитина війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені  Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.      

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на всій території України та є остаточними і не можуть бути оскаржені.        

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.      

В 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.        

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, в у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином суд визнав, що відповідач незаконно не нараховував та не виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії за період з 09 вересня 2010 року по 09 березня 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом свого права. Разом з тим, з метою недопущення порушення прав позивача у подальшому, вважаю за необхідне зобов’язати відповідача надалі нараховувати позивачеві щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

Позивачем підтверджено витрати на правову допомогу у розмірі 300 (триста) гривень 00 копійок.  

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6-11, 71, 94, 99, 183-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги дітям війни –задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі                                    м. Дніпропетровська відносно виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 вересня 2010 року по 09 березня 2011 року –неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі                                            м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 вересня 2010 року по 09 березня 2011 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, та у подальшому нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                                                Л.А.Васіна