Справа №  2-а-1176/11

ПОСТАНОВА

31.03.2011 року

Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Васіна  Л.А. розглянула в порядку скороченого провадження  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В :

24 лютого 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому просила стягнути на її користь несплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року. Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона є дитиною війни. Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога їй не виплачувалася, у зв’язку з чим вона була змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

30 березня 2011 року від представника відповідача надійшли заперечення на позов, в яких зазначено, що позов не підлягає задоволенню, оскільки вимоги чинного законодавства при виплаті пенсії позивачу дотримуються та доплата проводиться в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до положень ст. 183-2 КАС України суд розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Оцінивши обставини у справі, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вважаю, що наведені причини пропуску процесуального строку неможливо визнати поважними, оскільки позивач не надав доказів поважності причин, будь-які об’єктивні чи суб’єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.

Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-V1 від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитина війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені  Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.      

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на всій території України та є остаточними і не можуть бути оскаржені.        

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.      

В 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.        

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, в у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином суд визнав, що відповідач незаконно не нараховував та не виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії за період з 24 серпня 2010 року по 24 лютого 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом свого права. Разом з тим, з метою недопущення порушення прав позивача у подальшому, вважаю за необхідне зобов’язати відповідача надалі нараховувати позивачеві щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6-11, 71, 94, 99, 183-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги дітям війни –задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська відносно виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 24 серпня 2010 року по 24 лютого 2011 року –неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 24 серпня 2010 року по 24 лютого 2011 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, та у подальшому нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                                                Л.А.Васіна