Справа № 2-722/11  

                                                               РІШЕННЯ

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.06.2011  року                                                                       м. Вінниця

Староміський  районний суд  м. Вінниці в складі:  

головуючого судді:        Чернюка І.В.,

при секретарі:                 Вавшко Н.С.

за участю: позивача       ОСОБА_1,

                 представника позивача ОСОБА_2,

                 представника відповідача Паламарчука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТБАГЕТ –Україна»про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди,

в с т а н о и в:

ОСОБА_1 звернулася, 10.05.2011 року, до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТБАГЕТ –Україна»про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди. Вимоги мотивувала тим, що 14.02.2011 року її прийняли на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю «Артбагет-Україна»на посаду головного бухгалтера, що підтверджується наказом № 3-К від 14.09.2010 року. 15.02.2011 року позивачка звільнилася з роботи за власним бажанням. При розрахунку в день звільнення їй не виплатили заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2010 року по 15.02.2011 року  на загальну суму 9662, 50 грн. Жодних пояснень з приводу не виплати позивачка не отримала. Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 вважає, що дії посадових осіб підприємства є незаконними та просила стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн., витрати на правову допомогу та середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали за обставин викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача Паламарчук О.В. в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що з 15.02.2011 року по 05.05.2011 року без попередження та без наявних на те, причин позивачка перестала з’являтися на робочому місці. На телефоні дзвінки вона не відповідала. Неодноразово надсилали на її адресу попереджувальні листи, а саме лист вих. № 14 від 21.03.2011 року і лист вих. №15 від 29.03.2011 року про відсутність на робочому місці та з проханням з’явитися та пояснити причини відсутності та лист вих. № 30 від 11.05.2011 року повідомити про неявку для отримання розрахунку у встановлений законом термін та повторне прохання про явку на роботу для отримання розрахунку згідно чинного законодавства. 11.03.2011 року ОСОБА_1 зателефонувала  та попередила про те, що вона хоче забрати трудову книжку і заробітну плату. Факт виплати заробітної плати підтверджується корінцем чеку НОМЕР_2 від 11.03.2011 року на суму 7929,79 грн. платіжними відомостями, які 15.03.2011 року закритті як депоновані. 5 травня 2011 року позивачка з’явилася на підприємтсво, забрала наказ про звільнення, трудову книжку та відмовилася отримувати гроші.

Відповідач направив листа від 11.05.2011 року з проханням про те, щоб ОСОБА_1 прийшла та отримала належні її кошти, але дане лист був проігнорований. Станом на сьогоднішній день заборгованість перед позивачкою становить 7929,79 грн., про що свідчить розрахунок бухгалтера. Відповідач вважає, що існуючий конфлікт пов'язаний з некоректною поведінкою позивачки та її бажання отримати грошову винагороду в обсязі більше ніж це передбачено чинним законодавством та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Вислухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в  задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.02.2011 року ОСОБА_1 прийняли на роботу в ТОВ «Артбагет-Україна»на посаду головного бухгалтера, що підтверджується наказом № 3-К від 14.09.2010 року та записом в трудові книжці НОМЕР_1 (а.с.5).

15.02.2011 року позивачка звільнилася з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом № 1-к (а.с.6).

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного для після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.2 ст. 116 КЗпП України в разі спору про розмір  сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплати не оспорювану ним суму.

ОСОБА_1 в день звільнення, а саме 14.02.2011 року не з’явилася на робоче місце, що підтверджується актом від 14.02.2011 року про відсутність на робочому місці головного бухгалтера ОСОБА_1 (а.с.36). З 14.02.2011 року по 05.05.2011 року ТОВ «Артбагет-Україна»не одноразово направляло на адресу позивачки попереджувальні листи з проханням з’явитися та отримати розрахунок, що підтверджується попереджувальними листами №14,15,30 з повідомлення про вручення. (а.с.26,27,28,29,30,31). Позивачкою було проігноровано вищевикладені листи.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного для після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 114КЗпПУ).

11.03.2011 року ОСОБА_1 не забрала трудової книжки та нарахованої їй заробітної плати. Відповідач виплатив її заробітну плату, що підтверджується корінцем чеку НОМЕР_2 від 11.03.2011 року на суму 7929, 79 грн. та платіжним дорученням від 15.03.2011 року в зв’язку з неявкою для отримання заробітної плати, закриті як депоновані, що підтверджується відомістю на виплату грошей №2 від 11.03.2011 та відомістю на виплату грошей №3 від 11.03.2011 в графі підпис про одержання з відміткою «депоновано»(а.с.34,35).

05.05.2011 року позивачка з’явилася на підприємство, забрала трудову книжку та відмовилась отримувати заробітну плату.

Станом на сьогоднішній день ТОВ «Артбагет-Україна»заборгувало  ОСОБА_1 суму в розмірі 7929,79 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Артбагет-Україна»від 31.05.2011 року №51(а.с.21).

Отже, позивачкою не було надано до суду доказів та не доведено обставин, щодо затримки розрахунку при звільненні відповідачем. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, тому її не завдано моральної шкоди діями відповідача.

Суд розглядав справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 116 КЗпП України ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

                                        в и р і ш и в:

  В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТБАГЕТ-Україна»про стягнення нарахованої,  але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди –відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом  десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці.

Повний текст рішення суду виготовлено 21.06.2011 року.

      Суддя: