Справа № 2-594/11  

                                                          РІШЕННЯ

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       02 червня 2011 року                                         м. Вінниця

Староміський  районний суд  м. Вінниці

в складі:  головуючого судді        Чернюка І.В.,

              при секретарі:               Бойко Ю.О.,

з участю позивача                        ОСОБА_1

відповідача                                   ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди,

                                       в с т а н о и в:

08.04.2011 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивувала тим, що 19 травня 2009 року її прийняли на роботу продавцем мобільних телефонів в кіоск, що розташований за адресою АДРЕСА_1 Позивачка працювала у відповідача до 09.06.2010 року. За період роботи між сторонами не було укладено трудового договору. Позивачка не перебувала на обліку у держані службі зайнятості, що призвело до не зарахування відпрацьованого часу до загального трудового стажу. З моменту прийняття її на роботу, відповідач не здійснював відносно неї відрахувань до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, позбавивши таким чином, позивачку  передбачених ст.49 Конституції України соціальних гарантій. Позивачка неодноразово зверталася до ОСОБА_2 щодо виплати заробітної плати за останні півтора місяці роботи в сумі 2000 грн., розмір якої був погоджений між сторонами та визначався в залежності від обсягу продажу товару за місяць. Відповідач вищевказану суму не повернув та пояснень з приводу не виплати вона не отримала. 09.06.2010 року відповідач не допустив до робочого місця позивачку та повідомив, що вона звільнена, щодо невиплаченої заробітної плати пояснив, що ним був проведений переоблік та виявлено недостачу товару, а тому заробітна плата покрила збитки, які виникли у зв’язку з недостачі товару. Внаслідок вказаних порушень позивачці було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 10000 грн. Моральна шкода полягає в тому, що кожний робочий день виходячи на роботу вона змушена була працювати без нормованого робочого дня, переживала з приводу виплати заробітної плати та відсутність трудового стажу, а також відповідач розповсюджував інформацію, що не відповідає дійсності про недостачу та крадіжку товару, яка негативно впливає при пошуку іншої роботи. Вищевказані дії призвели до стресових ситуацій, нервового навантаження та втрату нормальних життєвих зв’язків, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи вищевикладене, просила суд стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в сумі 2000 грн., вихідну допомогу в сумі 3000 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.

               В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала за обставин викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

      Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що трудовий договір з ОСОБА_3 взагалі не укладався, в трудових відносинах він з нею не перебував, тому вимоги, щодо невиплаченої заробітної плати і вихідної допомоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. А також зауважив, що позивачка була викрита на привласненні грошей,  продавши зарядний пристрій за 80 грн. не зробивши жодної відмітки про продаж товару.

        Вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав:

        19 травня 2009 року ОСОБА_3 прийняв на роботу ОСОБА_2 продавцем мобільних телефонів в кіоск, що розташований за адресою АДРЕСА_1 Позивачка працювала у відповідача до 09.06.2010 року. Згідно вироку Староміського районного суду м. Вінниці від 14.12.2010 року було встановлено факт  перебування ОСОБА_3 з ОСОБА_2 в трудових правовідносинах. Між сторонами не було укладено трудового договору, позивачка не перебуває на обліку у держані службі зайнятості, що призвело до не зарахування відпрацьованого часу до загального трудового стажу та відповідач не здійснював відносно неї відрахувань до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, позбавивши таким чином, позивачку  передбачених ст.49 Конституції України соціальних гарантій.

      Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата –це нагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Позивачка неодноразово зверталася до ОСОБА_2 щодо виплати заробітної плати за останні два місяці роботи в сумі 2000 грн., розмір якої був погоджений між сторонами та визначався в залежності від обсягу продажу товару за місяць. Відповідач вищевказану суму не повернув та пояснень з приводу не виплати позивачка не отримала. 09.06.2010 року відповідач не допустив до робочого місця позивачку та повідомив, що вона звільнена, щодо невиплаченої заробітної плати пояснив, що ним був проведений переоблік та виявлено недостачу товару, а тому заробітна плата покрила збитки, які виникли у зв’язку з недостачі товару.

       Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (ст.47КЗпПУ).

       В судовому засіданні не було доведено наявність у позивачки середнього заробітку в розмірі 1000 грн. А тому, суд виходить із розміру мінімальної заробітної плати за період з 1 травня 2010 року по 09 червня 2010 року, яка становить 884 грн. Таким чином розмір заробітної плати при звільненні становить (884+265,20(884:30))=1149,20 грн.

      Відповідно до ст. 40 КЗпП України при припинені трудового договору з підстав зазначених у п.6 ст.36 та п.1,2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору –у розмірі передбаченому колективним договором або не менше тримісячного середнього заробітку. Отже, ОСОБА_3 відшкодуванню підлягає вихідна допомога в розмірі 2658 грн., яка буде розраховуватися наступним чином: 884( середня мінімальна заробітна плата за період з 1 травня 2010 року по 09 червня 2010 року) * 3(місяці).

       Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику проводиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, витрат нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди, суд враховує вимоги вищевказаної статті, та вважає їх доведеними на суму 2000 грн.  В даному випадку мало місце порушення відповідачем законних прав позивачки, а саме припинення трудових відносин без попередження, у зв’язку з чим ОСОБА_3 немала змоги знайти іншу роботу, відповідач не здійснив розрахунок з позивачкою при звільненні,  чим поставив у скрутне матеріальне становище, а також розповсюдження неправдивої інформації про недостачу та крадіжку товару негативно впливає на пошук іншої роботи.  Вище викладені обставини призвели до моральних страждань, зміни життєвих планів, втрати душевної рівноваги і душевного спокою, що призвели до додаткових зусиль для організації її життя.

      Доводи відповідача про те, що він не перебуває у трудових відносинах з позивачкою є безпідставними, оскільки факт підтвердження наявності перебування відповідача з позивачкою в трудових відносинах було встановлено вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 14.12.2010 року. Відповідач ОСОБА_2 не надав доказів, що підтверджували правомірність його дій.

                    Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

      Також, з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір в сумі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. на користь держбюджету Староміського району м. Вінниці.

      Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 40, 47, 273-1 КЗпП України ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

                                        в и р і ш и в:

  Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 1149 грн. 20 коп., вихідну допомогу в розмірі 2562 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 51(п’ятдесят одної) грн.

В порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справ, стягнути з ОСОБА_2 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. на користь Держбюджету м. Вінниці Староміського району.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці.

Повний текст рішення суду виготовлений 07.06.2011 року.

Суддя: