ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"05" жовтня 2006 р. Справа №6/293-нА
за позовом Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс", м. Хмельницький
до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому
про визнання протиправним рішень Управління Пенсійного фонду України №684, №685 від 04.07.06р. "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду"
Суддя Танасюк О.Є. Секретар судового засідання Сарбей О.Ф.
Представники сторін:
від позивача Клімик С.І. –представник за пост. довіреністю №91 від 09.02.06р.
від відповідача Стельмах О.В. –представник за довіреністю №3258/06 від 28.03.06р.
Постанова приймається 05.10.06р., оскільки в судовому засіданні 28.09.06р. оголошувалася перерва.
У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Суть спору: Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення ПФУ в м. Хмельницькому №684, №685 від 04.07.06р. „Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду”.
Повноважний представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, наполягає на їх задоволенні в повному об’ємі, оскільки вважає, що нараховані позивачу суми пені та штрафних санкцій не підтверджені відповідними розрахунками та первинними документами, в зв’язку з чим просить їх визнати протиправними та скасувати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивач зареєстрований в УПФ у м. Хмельницькому як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, тому відповідно до п.п.6 п.2 ст.17 та п. 6 ст.20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зобов’язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески до ПФУ не пізніше 20 числа кожного місяця незалежно від свого фінансового стану.
Однак, позивачем не всі платежі були проведені вчасно, а прострочка сплати становила більше 30 днів та до 90 днів, тому відповідачем до нього застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків в розмірі 10% та 20% відповідно.
Одночасно на суми несплачених страхових внесків була нараховано пеню в сумі 0,1% від зазначених коштів, зокрема: по особовому рахунку 32% штрафних санкцій –18836,39 грн., відповідно пені 4 783,71 грн., а по особовому рахунку 1-5% штрафних санкцій –1033,53 грн., тому пеня склала 225,65 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 24 879,28 грн.
При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що ні Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ні Інструкцією про порядок нарахування та сплати страхових внесків не передбачено направлення платникові розрахунку застосованих до нього штрафних санкцій та пені.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Хмельницьке комунальне підприємство „Спецкомунтранс”, м. Хмельницький, зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується довідкою Хмельницького обласного управління статистики №2032 від 31.07.03р. і згідно до ст.1 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
У відповідача станом на 01.02.06р., утворилася заборгованість по страховим внескам на обов’язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2005р. – січень 2006р. на загальну суму 15 420 грн.
Вказана заборгованість підтверджується поданими позивачем розрахунками суми заборгованості відповідача на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2005р. –січень 2006р., поданими відповідачем розрахунками сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті до Фонду, картками особового рахунку платника за вказаний період, а також поданим позивачем розрахунком позовних вимог.
З поданих позивачем розрахунків штрафних санкцій та пені вбачається, що позивачем було допущено прострочку сплати більше 30 днів та до 90 днів, тому відповідачем до нього застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків в розмірі 10% та 20% від суми заборгованості відповідно. В зв’язку з цим до нього відповідачем було застосовано штрафні санкції та нарахована пеня, зокрема:
1) по особовому рахунку 32%: штрафних санкцій –4141,23 грн. (10%) + 14 695,16 грн. (20%) + пеня 3 909,77 грн. (0,1%) = 22 746,16 грн.
2) по особовому рахунку 1-2%: штрафних санкцій –308,64 грн.(20%) + 724,89 грн. + пеня 171,92 грн. (0,1%) = 1 205,45 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості становить 24 879,28 грн.
В зв’язку з наявністю у відповідача заборгованості по страхових внесках, позивачем прийняті спірні рішення про застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків до Фонду, зокрема:
1) рішення №684 від 04.07.06р., яким позивачу нараховано 15 420,05 грн. –штрафних санкцій та 4 081,69 грн. пені;
2) рішення №685 від 04.07.06р., яким позивачу нараховано 4449,87 грн. штрафних санкцій та 927,67 грн. –пені.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про застосування штрафних санкцій та пені, позивач оскаржив їх до суду.
Аналізуючи надані по справі докази та пояснення позивача , оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно ст.1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (надалі –Закону), страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Також, згідно п. 1 ст. 14 Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно п.6 ст.17 вказаного Закону платник страхових внесків зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Нормами ст. 106 зазначеного Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються. Згідно п. 3 ст.17 зазначеного Закону, страхувальник має право оскаржувати в установленому законодавством порядку рішення органів Пенсійного фонду та дії посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду.
Як вбачається із картки особового рахунку позивача, ним невчасно здійснювалася сплата страхових внесків до Фонду, зокрема, КП „Спецкомунтранс” допущена прострочка по сплаті страхових внесків в період з жовтня 2005р. по січень 2006р. , тобто в період більший ніж 30 днів, але менший ніж 90 днів.
З огляду на зазначене, судом приймається до уваги, що відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
При цьому, судом враховується, що методика, розмір та порядок нарахування, штрафних санкцій та пені, у випадках передбачених Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлені Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.03р., зареєстров. в Мін’юсті 16 січня 2004 р. за №64/8663, п.п.9.3.2 якої зазначає, що рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Виходячи із вищезазначеного, судом не приймаються до уваги твердження позивача про неправомірність спірних рішень, в зв’язку із не направленням Фондом позивачу детального розрахунку застосованих до нього штрафних санкцій та пені, оскільки ні Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ні Інструкція не покладають такого обов’язку на відповідача.
Також, судом враховується, що застосовані до позивача штрафні санкції та пеня документально підтверджуються первинними документами, а саме: поданими відповідачем розрахунками, витягом з картки особового рахунку позивача, а також поданими самим позивачем розрахунками сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті до Фонду.
З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.1 ст.71 КАС України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставні, необґрунтовані належними доказами, не узгоджуються із нормами діючого законодавства, тому в їх задоволенні слід відмовити.
Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача, понесені ним судові витрати по справі (судовий збір) йому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД-
ПОСТАНОВИВ:
В позові Хмельницького комунального підприємства „Спецкомунтранс”, м. Хмельницький до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, м. Хмельницький про визнання протиправним рішень Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому №684, №685 від 04.07.06р. „Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України” відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Є. Танасюк
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.