Справа №2-а-210/07                                                                                                30.08.2007            

     П О С Т А Н О В А

     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2008 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., при секретарі Коломоєць І.В., за участю позивача ОСОБА_1., адвоката ОСОБА_2., представника відповідача Половного І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Межирічської сільської Ради Павлоградського району про скасування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення меж земельних ділянок

           ВСТАНОВИВ:

Позивачка в позові посилається на те, що вона є власником домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, при цьому площа її земельної ділянки згідно даних кадастрової документації складає 0,30 га. Третя особа за даним позовом ОСОБА_3. є власником суміжної із земельною ділянкою позивачки ділянки, яка розташована у АДРЕСА_2, при цьому площа його земельної ділянки згідно земельно-шнурової документації складає 0,15 га. Оскаржуваним рішенням Межиричської сільської Ради (ІУ скликання XXVII сесія) від 26 січня 2005 року було постановлено встановити межу між земельними ділянками, які знаходяться у користуванні позивачки та в користуванні третьої особи за позовом ОСОБА_3 відповідно до даних земельно-шнурової книги сільської Ради. Фактично даним рішенням сільської Ради було постановлено вилучити в позивачки із користування 0,01 га землі, передавши його в користування ОСОБА_3 Тобто, рішенням сільської Ради незаконно в позивачки було вилучено із користування земельну ділянку площею 0,015 га. При цьому мотивом вилучення в позивачки з користування 0,015 га землі стала та обставина, що у ОСОБА_3 дійсно розмір земельної ділянки був на 0,015 га менше, ніж це передбачено земельно-шнуровою книгою. Проте на думку позивачки це сталося з тієї причини, що земельна ділянка, розташована поряд із земельною ділянкою ОСОБА_3 Земельна ділянка яка належить ОСОБА_4 фактично більше, ніж це передбачено земльно-шнуровою книгою, а саме замість 0,15 га його площа складає 16,8 га. Таким чином, земельна ділянка ОСОБА_3 була зменшена у зв'язку із тим, що за його рахунок була збільшена земельна ділянка ОСОБА_4. За таких обставин сільська Рада, розглядаючи виниклий спір, мала вилучити 0,015 га землі на користь ОСОБА_3 не у позивачки, а у ОСОБА_4

В судовому засіданні позивачка та її представник повністю підтримали свої позовні вимоги.

Представник відповідача Половний І.С. позов не визнав, пояснивши, що сільська Рада законно та обґрунтовано, згідно даних погосподарських книг встановила межу між земельним ділянками ОСОБА_1. та ОСОБА_3

Фактично під час встановлення меж у позивачки було вилучено,  0,01 га., що також відповідає даним погосподарських книг. Відповідно до наявних у сільській Раді документів раніше земельна ділянка позивачки складала 0,30 га, а земельна ділянка третіх осіб по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була одним двором та також складала 0,30 га. На даний час земельна ділянка ОСОБА_3. має складати та фактично дорівнює 0,15 га , а земельна ділянка ОСОБА_4 0,16 га, тобто разом їх площа складає в даний час 0,31 га.

Третя особа ОСОБА_3. в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про можливість розгляду справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_4. пояснила, що їй належить земельна ділянкаАДРЕСА_3. Вона не має не яких претензій к своїм суміжним землекористувачам і тому пояснити їй в судовому засіданні нічого.

Суд, вислухавши пояснення сторін та вивчивши письмові матеріали адміністративної справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до договорів дарування та міни позивачу перейшла в користування земельна ділянка загальною площею 0,30 га (а.с.8,9,10).

Рішенням Межирічської сільської Ради від 26 січня 2005 року було встановлено межу між земельними ділянками ОСОБА_1. та ОСОБА_3 (а.с.5). Фактично даним рішенням було перенесено межу вглибину території позивачки на 0,01 га.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що в 2005 році було перенесено межу між земельними ділянками ОСОБА_1. та ОСОБА_3 в бік домоволодіння позивачки. З 1977 року по 2005 рік межа між цими ділянками була незмінною, сам ОСОБА_3. у 80-х роках ставив забір, потім він в 2005 році, після рішення сільради, переніс забір в бік домоволодіння позивачки.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що живе поряд із сторонами по справі з 1983 року, між ділянками ОСОБА_1. та ОСОБА_3 постійно стояв старий забір, приблизно в 2005 році вона бачила, як цей забір перенесли в бік ділянки позивачки. Ще на межі стояли туалет та свердловина для води.

Відповідно до оглянутих в судовому засіданні погосподарських книг Межирічської сільської Ради за 1974-1996 роки та за 1996-2000 роки площа земельної ділянки позивачки складає 0,30 га, площа земельної ділянки ОСОБА_3-0.15 га.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі ст.107 Земельного Кодексу України, відповідно до якої у разі відсутності межових знаків між сусідніми земельними ділянками межа встановлюється згідно даних земельно-кадастрової документації. Відповідно до "Положення про порядок ведення державного земельного кадастру", затвердженого Постановою Кабінету міністрів України 12.01.1993 року до земельно-кадастрової документації належать кадастрові плани та карти (графічні та цифрові), схеми, графіки, які містять відомості про межі між сусідніми земельними ділянками. Якщо відсутня земельно-кадастрова документація, межі встановлюються за фактичним використанням, з урахуванням тих частин, які експлуатуються землекористувачами.

В судовому засідання встановлено, що тривалий час, як мінімум з 1977 року між земельними ділянками позивачки та ОСОБА_3 було встановлено межу, сам ОСОБА_3. поставив по цій межі забір, тому, за відсутності земельно-кадастрової документації, відповідач мав встановлювати межу за фактичним використанням.

Окрім цього, при винесенні оскаржуваного позивачкою рішення сільрада не врахувала ту обставину, що з іншого боку земельної ділянки ОСОБА_3 земельна ділянка ОСОБА_4 складає 0,16 га, а відповідно до даних погосподарських книг має складати 0,15 га.

Позивачці також слід поновити строк позовної давності на право звернення до суду із адміністративним позовом, оскільки він пропущений з поважних причин, які полягають в тому, що вона неодноразово зверталася за вирішенням питання до Павлоградської райдержадміністрації, Павлоградського районного відділу земельних ресурсів тощо, що й призвело до пропущення строку звернення до суду із адміністративним позовом.

В частині позовних вимог про встановлення площі земельної ділянки ОСОБА_1. в розмірі 0,31 га необхідно відмовити за необґрунтованістю у зв'язку із тим, що оскаржуваним рішенням сільської Ради площа земельних ділянок сторін по справі взагалі не встановлювалася.

Керуючись ст.ст. 9,11,159 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Визнати неправомірним та скасувати рішення 27-ї сесії 4-го скликання Межиричської сільської Ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 26 січня 2005 року в частині встановлення межи між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Зобов'язати Межиричську сільську Раду Павлоградського району Дніпропетровської області винести рішення, у відповідності із яким встановити межу між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в її первинному вигляді, яка існувала до винесення рішення 27-ї сесії 4-го скликання Межирічської сільської Ради по встановленні меж між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Заява про оскарження постанови суду може бути подано в Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: