Справа № 2-225/11

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

27 травня 2011 року  Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючий суддя –Григор” єв  Б.П.

при секретарі –Листопад І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Кредитна спілка «Соколов», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ПАТ «Комерційний банк «Надра» про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

   В С Т А Н О В И В:

          Позивачка ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 та передання у законне володіння ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 із зазначеної квартири та вселення в неї ОСОБА_1, скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та поновлення реєстрації права власності на зазначену квартиру за позивачкою (з урахуванням зміни її прізвища), а саме за ОСОБА_1

          В судовому засіданні позивачка,  представник позивачки ОСОБА_6  обгрунтовували позовні вимоги тим, що 27.10.2006 року між нею та Кредитною спілкою «Соколов»було укладено кредитний договір № 39, але фактично договір уклала не вона, а ОСОБА_7 (чоловік). В якості забезпечення повернення кредиту на вимогу КС «Соколов»позивачем було укладено іпотечний договір на належну їй квартиру АДРЕСА_1. Крім того, на вимогу посадових осіб КС «Соколов»позивач уклала договір комісії з довіреною особою Кредитного союзу —ОСОБА_3 03.12.2007 року ОСОБА_3 за власною ініціативою уклала від свого імені договір про задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_4, а приватний нотаріус ОСОБА_5 протиправно посвідчила цю угоду. ОСОБА_4 незаконно зареєстрував отриману квартиру на своє ім’я та в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, відчужив її ОСОБА_2

          Нотаріально посвідчений безстроковий договір комісії від 27.10.2006 року з додатковими угодами № 1 від 02.03.2007 року та № 2 від 06.08.2007 року на думку позивачки в  силу приписів ст. 228 ЦК України є нікчемною угодою, оскільки спрямований на порушення конституційних прав фізичної особи, а саме позивач згідно умов договору комісії була зобов’язана всім своїм майном перед сторонньою особою, загальний зміст договору комісії та його окремі умови суперечать вимогам цивільного законодавства. Нотаріус ОСОБА_5  відповідно до ст. ст. 49, 54, 55 Закону України «Про нотаріат»не мала права його посвідчувати. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.12.2009 року був укладений ОСОБА_3 за відсутності дійсних повноважень на укладення такої угоди і відповідно до ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України цей правочин є недійсним.

          В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_9 проти позову заперечував, пояснивши, що відповідачка ОСОБА_2 не знала і не могла знати про те, що квартира АДРЕСА_1 придбана нею в особи, яка не мала права її відчужувати. Тому згідно ст. 388 ЦК України, вона є добросовісним набувачем. В своїх поясненнях позивачка і її представник визнали цю обставину, тому відповідно до вимог ст.. 61 ЦПК України вказана обставина є доведеною. Вважає, що позов заявлено на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, згідно якої якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Таким чином, позивачка за власною волею, свідомо, добровільно передала своє майно –квартиру –в іпотеку КС «Соколов», яка передбачає перехід права власності на квартиру у випадку порушення умов кредитного договору, також передала квартиру  за комісією ОСОБА_10 та зобов»язала її продати чи іншим чином відчужити квартиру від її імені у випадку порушення нею умов договору. Воля позивачки на відчуження квартири шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя викладена в п. 4 договору комісії від 27.10.2006 року, таким чином, квартира вибула  з володіння ОСОБА_1 за її власною волею. Згідно договору комісії від 27.10.2006 року від імені позивачки ОСОБА_10 уклала з ОСОБА_4 03.12.2007 року договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого право власності від позивачки перейшло до ОСОБА_4, а потім за договором купівлі-продажу від 02.04.2008 року від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 Таким чином, вважає, що квартира позивачки вибула  з її володіння за її волею, а тому умови, викладені в ст.. 388 ЦК України не виконуються, просить повністю відмовити в задоволенні позову.

          В судовому засіданні представник третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_11 -  ОСОБА_12 проти  позову заперечувала, пояснивши, що приватним нотаріусом ОСОБА_11 27.10.2006 року було посвідчено іпотечний договір за реєстровим номером 3426 з дотриманням вимог та норм діючого законодавства, зокрема Закону України «Про нотаріат», Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку»та ін. За цим договором позивачка передала в іпотеку КС «Соколов», належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором № 39 від 27.10.2006 року, укладеним між ними в простій письмовій формі. 02.03.2007 року та 06.07.2007 року до цього іпотечного договору нотаріусом ОСОБА_5 було посвідчено додаткові договори № 1 та № 2. 27.10.2006 року нотаріусом ОСОБА_5 було посвідчено договір комісії за реєстровим № 3428, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 03.12.2007 року нотаріусом ОСОБА_11 було посвідчено договір по відступлення прав за іпотечним договором від 27.10. 2006 року. 03.12.2007 року нотаріусом ОСОБА_11 було посвідчено договір про задоволення вимог іпотекодержателя за реєстровим № 2526, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_10, яка діяла за дорученням позивачки ОСОБА_1 на підставі договору комісії, посвідченого 27.10.2006 року. Пояснила, що позивачка в судовому засідання не зазначила ,в силу яких саме приписів ст. 228 ЦК України договір є нікчемний, які саме конституційні права ОСОБА_1 порушує, у чому саме загальний зміст договору та його окремі умови суперечать вимогам цивільного законодавства, також не зазначає, чому саме нотаріус ОСОБА_11 не мала права посвідчувати договір комісії. Просила в задоволенні позову повністю відмовити.

          Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, надавши до суду письмові пояснення, в яких заперечував проти позову, зазначивши, що  01.12.2007 року  ОСОБА_13  діяв за його  дорученням на підставі довіреності уклав  з КС «Соколов»договір поруки, згідно якого поручився за виконання ОСОБА_14 її обов»язків за кредитним договором, укладеним між нею та КС «Соколов». Через деякий час ним була отримана вимога від КС «Соколов»до поручителя про виконання обов»язків,  з якого вбачалося, що ОСОБА_14,  не виконує свої обов»язки по кредитному договору, в зв»язку  з чим, КС «Соколов»вимагав від нього, як від поручителя, виконати її обов»язки за кредитним договором. Між ним та КС «Соколов»був укладений договір уступки прав за іпотечним договором, потім укладений договір з ОСОБА_10 про задоволення прав іпотекодержателя. В квітні 2008 року ОСОБА_14 самостійно знялася  з реєстрації  , а квартира була продана ОСОБА_2 Просив розглядати справу в його відсутність, відмовити в задоволенні позову.

          Представник третьої особи ОСОБА_4- ОСОБА_13 підтримав пояснення ОСОБА_4, просив відмовити в задоволенні позову.

          Представник третьої особи ПАТ «Комерційний банк «Надра»в судовому засіданні проти позову заперечував та просив повністю  відмовити в його задоволенні.

          Представник третьої особи КС «Соколов» в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що укладення іпотечного договору було не вимогою, а умовою отримання суми кредита, однак позивач стверджує, що  договір було укладено на вимогу КС «Соколов», також договір комісії був укладений на вимогу посадових осіб КС «Соколов»із довіреною особою ОСОБА_10, однак ОСОБА_10 ні в яких стосунках  з КС «Соколов»не перебувала  і не являлася її представником. Вважає, що укладання чи не укладання договорів   є добровільним волевиявленням ОСОБА_16, оскільки ніхто не порушував її підписувати ці договори. Також укладання позивачкою додаткових договорів свідчить про те, що вона повністю усвідомлювала зміст та значення договорів. Позивачка не наводить ніяких  доводів про те, що нотаріус ОСОБА_5 протиправно посвідчувала договори, що ОСОБА_4 незаконно зареєстрував квартиру на своє ім»я. Позивачка не пояснює, в силу яких саме приписів ст. 228 ЦК України, договір  є нікчемний, які саме конституційні права порушені. Також позивачка сама знялася  з реєстрації, звільнила квартиру від наявних речей. Просить в позові повністю відмовити.

          Представник третьої особи ОСОБА_10 –ОСОБА_15, ОСОБА_17 проти позову заперечували, пояснивши, що укладання позивачкою  договорів є добровільним волевиявленням, ніхто не порушував її підписувати ці договори, позивачкою також були укладені додаткові договори, що свідчить про те, що вона усвідомлювала їх зміст та значення. ОСОБА_1 не наводить ніяких доводів про те, що приватний нотаріус ОСОБА_5 протиправно посвідчувала договори, не доводить, чому саме договір  є нікчемним. Також ОСОБА_10 ні в яких стосунках  з КС «Соколов»не знаходилась, не являється її представником. Просили  в задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, письмові докази,  заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

          27.10.2006 року між Кредитною спілкою «Соколов»та позивачем був укладений кредитний договір № 39, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 33410,00 гривень. В забезпечення виконання забов’язань позичальника за кредитним договором між позивачем та Кредитною спілкою «Соколов»був укладений іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 27.10.2006 року за реєстровим № 3426. Пунктом 2 іпотечного договору встановлено, що іпотекодатель передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно : належну іпотекодавцю на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

          Крім того 27.10.2006 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір комісії, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №3428, згідно якого комісіонер - ОСОБА_3 зобов’язується за дорученням комітента -позивача, вчинити правочини та укласти договори, зокрема договір про задоволення вимог іпотекодержателя, договір оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності тощо.

          У подальшому між позивачем та Кредитною спілкою «Соколов»02.03.2007 року та 06.08.2007 року були укладені додаткові договори відповідно № 1 та № 2, якими було збільшено суму кредиту відповідно до 42925,00 гривень та 50000,00 гривень.

          У зв’язку із укладенням вищезазначених додаткових договорів до кредитного договору, тобто у зв’язку із збільшенням суми кредиту, 02.03.2007 року та 06.08.2007 року між позивачем та Кредитною спілкою «Соколов»були укладені додаткові договори № 1 та № 2, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровими номерами відповідно 435 та 1586.  

          Крім того 02.03.2007 року та 06.08.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 були укладені додаткові договори до договору комісії відповідно № 1 та № 2.

          Свої зобов’язання за кредитним договором, а саме щодо повернення кредиту, сплаті відсотків тощо ОСОБА_14 (ОСОБА_1) не виконала, що сторонами та третіми особами не оспорюється.

          01.12.2007 року між Кредитною спілкою «Соколов»та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за умовами якого останній поручився перед Кредитною спілкою за виконання ОСОБА_14 своїх обов’язків за кредитним договором. У подальшому, у зв’язку із пред’явленням Кредитною спілкою “Соколов” вимоги до ОСОБА_4 як до поручителя про виконання зобов’язань ОСОБА_14 у сумі 99000,00 гривень, останній  на виконання умов договору поруки сплатив на користь кредитної спілки зазначену суму коштів, чим повністю виконав свої зобов’язання перед Кредитною спілкою.

          Статтею 556 ЦК України передбачено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

          Таким чином у зв’язку із виконанням ОСОБА_4 усіх зобов’язань ОСОБА_14 перед Кредитною спілкою “Соколов”, він, відповідно до ст. 556 ЦК України отримав усі права кредитора, тобто Кредитної спілки “Соколов” за кредитним договором, а також усі права, що забезпечували зобов’язання ОСОБА_14 за кредитним договором, тобто права іпотекодержателя за іпотечним договором.

          На виконання вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 року № 883-IV, 03.12.2007 року між ОСОБА_4 та Кредитною спілкою “Соколов” був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2520, згідно якого первісний кредитор, тобто Кредитна спілка “Соколов” відступила новому кредитору, тобто ОСОБА_4 права за іпотечним договором та передала усі документи, які підтверджують обов’язок боржника, тобто ОСОБА_14

          Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

          Статтею 36 Закону України «Про іпотеку», а саме ч. 1 встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

          Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

          Згідно ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

          У подальшому 03.12.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яка діяла як комісіонер за договором комісії був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2526, згідно якого ОСОБА_4 у рахунок виконання зобов’язань ОСОБА_14 за кредитним договором, набув право власності на квартиру АДРЕСА_1. Зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя був зареєстрований ОСОБА_4 у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.12.2007 року.

          Укладаючи договір про задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_4, ОСОБА_10 виконувала свої обов’язки за договором комісії, а саме обов’язки, передбачені пунктом 4 договору комісії від 03.12.2007 року, ніяких прав позивача не порушуючи.

          02.04.2008 року відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем, право власності на квартиру перейшло до останньої.

          Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

          Відповідно до ст.. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

          Крім тих вимог, що заявлені позивачкою в позові, будь-яких інших вимог не заявлено, під час розгляду справи позивачка її представник вимоги не змінювали.

          Твердження  позивачки щодо укладання правочинів «на вимогу»з боку КС «Соколов»або будь-яких інших осіб, а також щодо укладання правочинів «фактично»чоловіком ОСОБА_7, а не нею особисто, - жодними доказами не доведено.

          ОСОБА_1 укладала правочини вільно користуючись своїми правами на власний розсуд.

          Посилання позивачки на ст.. 228 ЦК України є необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

          Суд приходить до висновку про те, що правочини укладенні із дотриманням вимог чинного цивільного законодавства та будь-які порушення з боку нотаріуса відсутні.

          За викладених обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218  ЦПК України, ст. ст. 202-210, 388, 626-631, 1054, 1055, 1011, 1012, 1014, 553, 555, 556, 559, 572-577 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про іпотеку», -

                                                  В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова в десятиденний строк  з дня його проголошення, а особами, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в десятиденний строк з дня отриманні копії цього рішення.

Суддя:Б. П. Григор'єв