Справа №  2008/2-а-2141/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

09 червня 2011 року суддя Вовчанського районного суду Харківської області Глоба М.М., розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,-

ВСТАНОВИВ:

           У травні 2011 року позивач, ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до управління пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області (далі –УПФУ), яким просить визнати неправомірними дії  Управління Пенсійного фонду України в  Вовчанському районі Харківської області, щодо відмови у перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ст.  51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з  23 листопада 1994  року, та зобов’язання перерахувати та виплатити недоотримані суми щомісячної додаткової пенсії за вказаний період.

            Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона, як особа віднесена до ІІI категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 796-ХІІ). Посилаючись на те, що розміри призначеної і виплачуваної їй пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону № 796, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.

                   Ухвалою від 25 травня 2011 року залишено позовну заяву  без розгляду в частині періоду з  23 листопада 1994 року до  16 листопада 2010 року включно.

           Від відповідача заперечень до суду не надійшло.

           Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.             

              Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

                 Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсі

              Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії ІІI осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України  Вовчанського району Харківської області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону №796-XII.

        Згідно зі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) особам, віднесеним до категорії 3, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: 25 % мінімальної пенсії за віком.      

        Нарахування та виплата позивачу основної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»здійснюється відповідачем.

         На момент звернення позивача до суду, нарахування та виплата  додаткової пенсії згідно вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996 року), у  повному обсязі відповідачем не здійснено.

        Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.   

        Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

       У  справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

      Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

       Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.   

       Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

       Враховуючи те, що позивач потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щомісячної додаткової пенсії.

        Наділивши   зазначеною соціальною гарантією осіб визначених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити їх належний матеріальний рівень  тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок  аварії на Чорнобильській АЕС.

       Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

       Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

       Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

       Враховуючи викладене, в контексті положень статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної додаткової пенсії  до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

       Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

       Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно  до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

        Згідно ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

        Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

        Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів  владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:..3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб’єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

        Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності  сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються  її вимоги та заперечення.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.  

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо зобов’язання провести перерахунок пенсії та зобов’язання здійснити виплату є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.   

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідачів нараховувати та виплачувати вказані кошти в подальшому, суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.    

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 256 КАС України, постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

           На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 48, 51, 54, 67, 70, 71 ЗУ «Про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум»та ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 121, 158-162,256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

        Адміністративний  позов  ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи –задовольнити частково.

       Визнати дії  Управління Пенсійного фонду України  Вовчанського району Харківської області, щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в період з 17 листопада 2010 року до 09 червня 2011 року, передбачену статтею 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірними.

        Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України Вовчанського району Харківської області вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 недоплаченої суми щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену статтею 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  починаючи з 17 листопада 2010 року до 09 червня 2011 року, у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, що діяли на момент належної виплати, за виключенням сум фактично проведеної виплати.  

        В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 –відмовити.   

       Постанова підлягає негайному виконанню.           

       Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

      Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обв’язки.

      Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання стороною копії постанови.

       Постанова прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є  остаточною.

      Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Вовчанський районний суд Харківської області.  

      Суддя   -