АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-349/11Головуючий у 1-й інстанції  Братасюк В.М.

Категорія -  Доповідач - Хома М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Хоми М.В.

суддів -  Сташківа  Б. І.,

при секретарі - Тарнавська  Т.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 3 грудня по справі за позовом  публічного акціонерного товариства  “Укрсиб Банк” до ОСОБА_2,  ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

  У травні 2008 року АКІБ  “УкрСиббанк” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2, отримавши 7 лютого 2007 року кредит у сумі 54 715 доларів США,  не виконував належним чином  умов кредитного договору, не повертав банку передбачених графіком погашення сум. Для забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_2 було укладено договір поруки з ОСОБА_1 З врахуванням наведеного та уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачів солідарно  заборгованість у загальній сумі  81 452, 62 доларів США, що еквівалентно 651 490, 84  грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 3 грудня 2010 року позов задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_2,  ОСОБА_1 на користь ПАТ “УкрСиббанк” 81 452, 62 доларів США, що еквівалентно 651 490, 84  грн.    заборгованості за кредитним договором  від 7.02.2007 року №11114637000, судовий збір в сумі 1700 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ .

          В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позовних вимогах до ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим та необ»єктивним.  

          Зокрема,  зазначає, що договір поруки ним підписано під впливом обману та психологічного тиску зі сторони ОСОБА_2, однак суд першої інстанції     не з”ясував належним чином цих обставин, позбавив його можливості залучити свідків, не допитав відповідача ОСОБА_2, чим порушив вимогу щодо всебічного розгляду справи.

          Представник ПАТ «УкрСиббанк»заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши,  що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Статтею 526 частиною 1 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

          Судом встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк»(правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»)  та ОСОБА_2   7 лютого 2007 року укладено кредитний договір №11114637000, за умовами якого банк надав, а позичальник прийняв кредит в розмірі 54 715  доларів США та зобов»язався повертати отримані кошти та сплатити проценти згідно умов договору та графіку погашення кредиту.

Для забезпечення виконання зобов»язань за даним кредитним договором було укладено договір поруки №94213 від 7.02.2007  року з  ОСОБА_1, умовами якого передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх обов»язків позичальник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що й позичальник.

Відповідач ОСОБА_2 не виконував умов договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 553, 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником. У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Таким чином, суд першої інстанції  прийшов до вірного висновку про порушення прав позивача та солідарне стягнення з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 суми заборгованості.

Доводи апелянта про те, що рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 є незаконним, колегія суддів оцінює критично, оскільки договір поруки, укладений між позивачем та ОСОБА_1, не є нікчемним та  не визнаний судом недійсним.

          Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду відповідає вимогам чинних норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.  307, 308, 314, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 —відхилити.

          Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 3 грудня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області М.В. Хома