Справа № 2-4807/11

РІШЕННЯ  

Іменем України

6 червня 2011 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:                    

головуючого                                                                   Грицака Р.М.

за участю секретаря                                                       Белоусовій К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання майнових прав на об’єкт нерухомості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, згідно договору від 20 листопада 2005 року та додатку до договору від 27 вересня 2010 року  про пайове будівництво однокімнатної квартири вартістю на момент підписання договору 161262 грн. та в обгрунтування своїх вимог вказує на те, що нею було повністю сплачено відповідачу вартість квартири та виконано повністю умови договору, тому вона набула права на майнові права. Однак відповідач не виконав умови договору, не здав в експлуатацію зазначений будинок та не передав у власність квартиру. У зв’язку з цим просить визнати за нею майнові права на вищевказане нерухоме майно та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що дійсно між ними було укладено договір про дольову участь на будівництво квартири та у позивача виникло майнове право у момент сплати коштів, яке не потребує додаткового визнання. В зв’язку з тим, що позивачем не доведено жодних обставин про порушення його прав, просить суд відмовити у задоволенні позову.    

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав:

20.11.2005 року між ПП «ТФ «Будівельник»та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до якого ПП «ТФ «Будівельник»приймає ОСОБА_1 у пайове будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію 2009 рік. При укладенні договору  ОСОБА_1 внесла суму 161262 грн., яка становить 100% оплати.  

Позивачем було повністю сплачено відповідачу вартість квартири в сумі 161262 грн., що було підтверджено сторонами та відповідними квитанціями про оплату.

Таким чином, суд вважає, що зі сторони ОСОБА_1 договір від  20.11.2005 року виконано повністю.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, відповідачем не подано доказів про закінчення будівництва квартири та здачу будинку в експлуатацію в запланований строк 2009 рік та виконання таким чином умов договору.  

Встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов’язання, оскільки по даний час не завершив будівництво квартири, не здійснив дії по прийняттю в експлуатацію зазначеного будинку та не передав квартиру позивачу, чим прострочив виконання взятих на себе зобов’язань.  

Відповідно до змісту ст.ст. 509, 526, 629 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк відповідно до вказівок договору і не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання та одностороння зміна умов договору, за винятком випадків, передбачених законом (договір є обов’язковим для виконання сторонами).

          Відповідно до змісту ст. 190 ЦК України та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майновими правами, які можуть оцінюватись, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 набула майнові права на спірну квартиру, а саме право вимоги передачі її у власність після завершення будівництва.

Враховуючи вищенаведені обставини,  суд приходить до висновку про порушення прав позивача відповідачем, які підлягають захисту, а позов до задоволення шляхом визнання за позивачем ОСОБА_1 майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, згідно договору від 20 листопада 2005 року та додатку до договору від 27 вересня 2010 року, укладених з Приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник»та стягнення з відповідача в користь позивача судових витрат в сумі 171 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 294 ЦПК України, ст.ст. 190, 208, 509, 526,  629, 654  Цивільного кодексу України,  ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, згідно договору від 20 листопада 2005 року та додатку до договору від 27 вересня 2010 року, укладених з Приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник».  

Стягнути з Приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 171 грн.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                                                 Р.М. Грицак