УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-22569/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 52 (2) інстанції – Кулігіна Т.Д.
Доповідач - Ляховська І.Є.
У Х В А Л А
09 червня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Остапенко В.О.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – представників Селянського (фермерського) господарства «Надія» Чеботарь Оксани Миколаївни, Литвина Олександра Олександровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Надія» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 грудня 2010 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Селянського (фермерського) господарства «Надія» про зобов’язання виконати умови договору, -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 грудня 2010 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про забезпечення зазначеного позову задоволено та накладено арешт на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_5 та Селянського (фермерського) господарства «Надія» (далі – СФГ «Надія»).
Відповідач СФГ «Надія» ставить питання про скасування вищезазначеної ухвали суду та постановлення нової про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи. Зокрема, на його думку, суд першої інстанції вжив заходів забезпечення позову, які не співрозмірні позовним вимогам позивача, не витребував у останнього доказів, які б підтверджували необхідність вжиття таких заходів, оскільки все майно відповідача перебувало під арештом, згідно ухвали господарського суду Кіровоградської області, в якому знаходиться аналогічна справа. Крім того, суд залишив поза увагою, що накладення арешту на все майно відповідача перешкоджає здійсненню його господарської діяльності та унеможливлює виконання відповідачем його зобов’язань перед працівниками і контрагентами.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову у спосіб, визначений ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що є безпосередній невиконання можливого рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення його позову про зобов’язання виконати в натурі умови договору №7/сх. Від 20 січня 2004 року.
Проте погодитись із таким висновком суду не можна, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, шо вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Накладаючи арешт на все рухоме і нерухоме майно відповідачів, суд не звернув уваги на те, що предметом спору, який виник між сторонами, є зобов’язання виконати умови договору в натурі й поставити конкретно визначену сільськогосподарську продукцію - 41,61 тон цукру, 400 тон пшениці, 200 тон насіння соняшника, 150 тон кукурудзи, тому вид забезпечення позову, обраний судом, не є співрозмірним із заявленими позовними вимогами.
Крім того, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що в провадженні господарського суду Кіровоградської області перебуває справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав, та ухвалою цього суду від 24 вересня 2010 року накладено арешт на майно СФГ «Надія» а межах суми позову 2500000грн. (вартість сільськогосподарської продукції, яку відповідач зобов’язаний поставити позивачу).
За таких обставин ухвалу суду необхідно скасувати з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд питання про забезпечення позову в порядку ст.. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України.
Керуючись ст..ст. 303, 307, 312 ч. 1 п. 3, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Надія» задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 грудня 2010 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд питання про забезпечення позову в той же суд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
В.О.Остапенко