ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
20.06.2011Справа №5002-18/5622-2010
За позовом - Приватного підприємства «ЛОРА», Сімферопольський район, смт. Гвардійське (97500, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв.2)
до відповідача – Міністерства оборони Російської Федерації, м. Москва (Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Військова частина 76410 Міністерства оборони Російської Федерації (97515, Сімферопольський район, смт. Гвардійське);
2) 1997 відділення морської інженерної служби Міністерства оборони Російської Федерації (99007, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 40)
Про стягнення 45076,01 грн.
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_1 – представник, довіреність від 06.06.2011 року
Від відповідача – не з’явився.
З участю третіх осіб – не з’явилися.
Суть спору: Приватне підприємство «ЛОРА» (позивач) звернулось до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Міністерства оборони Російської Федерації (відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 45076,01 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.10.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на послуги водовідведення №149/09. Згідно п. 1 Договору № 149/09 від 30.10.2008 року позивач надає послуги по водовідведенню, а відповідач зобов’язується оплачувати послуги по встановленим тарифам.
13.09.2010 року відповідачем був отриманий рахунок по оплаті суми 44680,61 грн., однак відповідач даний рахунок залишив без оплати. 19.10.2010 року відповідачу була надіслана претензія з вимогою погасити заборгованість у розмірі 44680,61 грн. та пеню за прострочку оплати платежу у розмірі 104,05 грн., яка залишена відповідачем без відповіді. Заборгованість відповідача за надані послуги стала підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою господарського суду від 19.11.2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені: Військова частина 76410 Міністерства оборони Російської Федерації та 1997 відділення морської інженерної служби Міністерства оборони Російської Федерації.
У судовому засіданні 19.05.2011 року представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.
Також, у судовому засіданні 19.05.2011 року представник позивача надав суду клопотання про зупинення провадження у справі. Суд ухвалою від 19.05.2011 у задоволенні даного клопотання відмовив.
16.05.2011 року на адресу господарського суду від Міністерства оборони Російської Федерації надійшло клопотання про об’єднання однорідних позовних заяв.
01.06.2011 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у зв’язку із занятістю представника. Суд задовольнив таке клопотання.
У судовому засіданні 07.06.2011 року представник позивача надав суду заперечення на доводи відповідача, в яких зазначив розрахунок основного боргу та розрахунок пені. Суд залучив такі заперечення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 07.06.2011 року, розглянувши клопотання Міністерства оборони Російської Федерації від 16.05.2011 року про об’єднання однорідних позовних заяв, судом була винесена ухвала про залишення такого клопотання без розгляду.
20.06.2011 року через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 48152,84 грн., а саме: 44680,61 грн. – суми основного боргу та 3472,23 грн. – пені.
Суд приймає таку заяву до свого розгляду.
Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 20.06.2011 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
30.10.2008 між Приватним підприємством «ЛОРА» (виконавець) та Міністерством оборони Російської Федерації в особі командиру військової частини 76410 Войтука А.В. (споживач) та начальника 1997 відділення морської інженерної служби Ставрова В.О. (платник) укладено договір на послуги водовідведення № 149/09.
Згідно з п. 1 договору виконавець зобов’язується надавати споживачу своєчасно та відповідної якості послуги з водовідведенню в межах встановлених лімітів споживання у розмірі 33,2 тис. м. куб., а платник чи споживач зобов’язується своєчасно сплачувати надані послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених договором.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
На виконання умов вищевказаного договору позивач надав споживачу послуги з водовідведення у кількості 2766,670 куб.м., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000645 від 09.09.2010 на суму 44680,61 грн. (а.с. 15).
Такий рахунок було отримано 13.09.2010 інженером 1997 відділення морської інженерної служби, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції та напис «рахунок підтверджую».
Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3 договору встановлено, що тариф на послуги на момент укладення договору застосовується відповідно до рішення органу місцевого самоврядування – Гвардійської селищної ради від 26.10.2007.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Гвардійської селищної ради від 26.10.2007 тариф по водовідведенню становить 16,15 грн./куб.м.
Отже плата за надані послуги по водовідведенню у кількості 2766,670 куб.м. становить 44680,61 грн. (2766,670 х 16,15).
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Пунктом 5 договору № 149/09 від 30.10.2008 встановлено, що платежі вносяться на пізніше 10 числа кожного місяця. Послуги сплачуються шляхом оплати розрахункових рахунків. Оплата здійснюється у 5-ти денний строк з дня отримання рахунка платником.
Несплата коштів за рахунком № СФ-0000645 від 09.09.2010 на суму 44680,61 грн. призвела до надіслання позивачем 19.10.2010 року на адресу відповідача претензії з вимогою погасити заборгованість у розмірі 44680,61 грн. (а.с. 19).
Проте претензія залишена відповідачем без відповіді, доказів оплати коштів у сумі 44680,61 грн. за отримані послуги з водовідведення відповідач суду не представив.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 44680,61 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 44680,61 грн. підлягають задоволенню.
У своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3472,23 грн. за 183 дня прострочення платежу.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.
Відповідно до п. 7 договору у випадку несвоєчасного внесення плати, з платника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Згідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Перевіривши у судовому засіданні розрахунок суми пені, викладений позивачем у заяві про збільшення позовних вимог та враховуючи те, що вище судом встановлено факт невнесення плати за послуги у строк, встановлений пунктом 5 договору, суд погоджується з таким розрахунком пені позивача, у зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 3472,23 грн. підлягають задоволенню.
Судові витрати відносяться на відповідача у порядку статей 44, 49 господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка держмита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи те, що позивач квитанцією від 16.11.2010 сплатив до державного бюджету України державне мито у сумі 450,80 грн. і квитанцією від 17.06.2011 – 34,73 грн., а загалом 485,53 грн. У той час, повинен був сплатити 481,53 грн., то сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 4,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.
20.06.2011 у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.06.2011
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Прийняти до свого розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 20.06.2011.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації, м. Москва (Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19; ОГРН 1037700255284) на користь Приватного підприємства «ЛОРА», Сімферопольський район, смт. Гвардійське (97500, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв.2, код ЄДПРОУ 20745893; р/р 26005000130501 в АКБ ЧБРР, МФО 384577) 44680,61 грн. заборгованості, 3472,23 грн. пені, 481,53 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути Приватному підприємству «ЛОРА», Сімферопольський район, смт. Гвардійське (97500, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв.2, код ЄДПРОУ 20745893) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ЗКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22090200) суму зайвого державного мита у розмірі 04,00 грн., сплаченого квитанцією від 17.06.2011.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.