Номер провадження: 22-ц/813/2373/22

Номер справи місцевого суду: 511/2303/19

Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2022                                                                                        м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого – судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,                

за участю секретаря – Кузьмук А.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 січня 2021 року у складі судді Бобровської І.В.,

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ будинку в натурі з вимогами, які змінювала та остаточно просила визнати будинок під літ.»А» загальною площею 57,5 кв.м., господарські будівлі і споруди: «Б» - навіс, «Г» - гараж, №1-2-3 – огорожа та будівельні матеріали у вигляді житлової прибудови літ.»А-1», «В» - літня кухня, «Г»-гараж які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; провести поділ цього майна відповідно до висновку судової експертизи, присудити на користь ОСОБА_2 компенсацію за зменшення його частки; перерозподілити ідеальні частки в праві власності, право власності на 52/100 частин нерухомого майна визнати за нею; витрати по переобладнанню житлового будинку розподілити в рівних частках між сторонами; припинити право власності ОСОБА_2 на 52/100 частин земельної ділянки; визнати за ОСОБА_1 право власності на 52/100 частини земельної ділянки; провести поділ земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0994 га, кадастровий номер: 5123910100:02:007:0054, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позовна заява обґрунтована тим, що період шлюбу, а саме 11.08.2005 сторони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 69,4 кв.м., в тому числі житловою площею 46 кв.м., який оформили на відповідача ОСОБА_2 . За час шлюбу, сторони за спільні кошти, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт та без прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, у період з 2005 року по 2015 рік здійснили самочинне будівництво, збільшивши загальну площу, в тому числі житлову площу сумісно придбаного будинку та довели її приблизно до 120 кв.м. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 22.10.2018 по справі №511/1960/18, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. У зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо поділу сумісно придбаного майна, позивачка ОСОБА_1 була змушена звернутись до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 січня 2021 року в задоволені позову відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалами Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.12.2019 та 13.01.2020.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд залишив поза увагою основні вимоги позивача, обмежившись лише похідними вимогами. В описовій частині рішення не зазначені основні вимоги позивача, викладені нею у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 12.05.2020. Судом розглянуті лише вимоги щодо поділу житлової прибудови під літ. «А1», навісу під літ. «Б», літньої кухні під літ. «В», гаражу під літ. «Г», та визнання права власності на будівельні матеріали, використані для будівництва цих об`єктів, інші ж вимоги позивача судом не розглянуті. Суд безпідставно відніс до самочинного будівництва житловий будинок літ. «А», навіс літ. «Б», навіс літ. «Д», дворові споруди: огорожу №1,3, ворота з хвірткою №2, хвіртку №4, вимощення І, яму вигрібну II, водогін III, які не підпадають під ознаки, зазначені судом у мотивувальній частині рішення. Відмовляючи представнику відповідача у задоволенні клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, суд, тим самим, погодився із висновком експерта, інакше суд був би зобов`язаний призначити повторну судову будівельно-технічну експертизу, а тому відхилення зазначеного доказу при ухваленні рішенні, та зазначення при цьому про те, що суд не погоджується із висновком є безпідставним та не вмотивованим. Суд, відмовляючи у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , не лише не забезпечив поновлення її порушеного та не визнаного відповідачем права на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а й позбавив ОСОБА_1 права власності на частку у майні, набутому подружжям за час шлюбу, обґрунтовуючи це втратою об`єктом нерухомості тотожності із тим, на який власником було отримано право власності. Суд знехтував презумпцією спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ним в період шлюбу, встановленою ст.60 Сімейного кодексу України - отже порушив принцип верховенства права, встановлений Конституцією України. Суд не є суб`єктом господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, тому застосування судом, при ухваленні оскаржуваного рішення, зазначеної Інструкції, тим більше обґрунтування нею оскаржуваного рішення, є неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

19.04.2021 представник ОСОБА_2 надала суду відзив на апеляційну скаргу та просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

13.09.2021 ОСОБА_1 надала суду пояснення у справі та просила врахувати їх при розгляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 04.09.2004, який розірвано на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22.10.2018.

За період шлюбу, а саме 11.08.2005 сторони за спільні сумісні кошти придбали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 вказаного будинку становить 69,4 кв.м., розмір жилої площі становить 46,0 кв.м. Право власності зареєстроване за ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі – продажу жилого будинку від 11.08.2005, посвідченого приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Грубиком (Фішер) Б.І., зареєстровано в реєстрі за №1665. Відповідно до зазначеного договору вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, розміром 873,0 кв.м. та власником вказаної земельної ділянки є Роздільнянська міська рада Одеської області.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №189604050, складеного 21.11.2019 вбачається, що власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Загальна площа будинку становить 69,40 кв.м., житлова площа 46,00 кв.м., площа земельної ділянки 873,00 кв.м.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складеного суб`єктом господарювання ПП ОСОБА_3 встановлено, що у вказаному будинку наявні самочинно збудовані будівлі та переобладнані приміщення. Загальна площа будинку становить 124,80 кв.м., житлова 62,00 кв.м., підсобна 62,20 кв.м. Самочинно збудована або переобладнана площа становить 94,50 кв.м. З технічного паспорту також вбачається, що під літ «А» є житловий будинок, рік побудови 1964 р., площа 77,60 кв.м., під літ «А1» жила прибудова, рік побудови 2006 р., площа 90,20 кв.м., під літ «Б» навіс, рік побудови – 2006 р., площа 7,80 кв.м., під літ «В» літня кухня, рік побудови 2006 р., площа 14,90 кв.м., під літ «Г» - гараж, рік побудови 2006 р., площа 14,90 кв.м. Також сторонами було побудовано навіс під літ «Д», який судовим експертом визначено як тимчасово споруда.

Висновком експертизи також підтверджено наявність самочинно збудованих будівель та споруд.

Відповідно до рішення Роздільнянської міської ради Одеської області XXXIV сесії VII скликання від 21.12.2018 №1793- VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Роздільнянської міської ради Одеської області, в АДРЕСА_1 » встановлено, що ОСОБА_2 було безоплатно передано у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0994 га, кадастровий номер 5123910100:02:007:0054, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5113138472019 від 26.12.2019 встановлено, що за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0994 га, кадастровий номер 5123910100:02:007:0054, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Суд погоджується з висновком суду про унеможливлення задоволення позову, виходячи з наступного.

Дійсно, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146.

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Отже, майно, яке зазнало змін та добудов за відсутності відповідного дозволу та реєстрації у встановленому порядку набуває такого ж статусу.

У висновку №06-2020 від 10.03.2020 судового експерту зазначено, що житлова прибудова до будинку, яка збудована у 2006 році є самочинною та класифікується як будівельні матеріали, що використані в процесі будівництва прибудови. Літня кухня та гараж є також самочинними та класифікуються як будівельні матеріали, що використані в процесі будівництва літньої кухні та гаража. За конструктивною системою навіси на території відносяться до тимчасових будівель та споруд, тобто на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , що призначена під індивідуальну житлову забудову самочинно зведені наступні будівлі: житлова прибудова під літ «А1», літня кухня під літ «В», гараж під літ. Г». Всі будівлі, що входять до складу нерухомого майна про АДРЕСА_1 мають 100% готовності. Будівлі, які збудовані самочинно, мають 100% готовності, але через відсутність декларації про готовність об`єкта до експлуатації, розглядаються як незавершене будівництво та класифікуються як будівельні матеріали, з яких збудовані будівлі.

Не можуть бути підставою скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що допускається окремий режим для визнання права власності на будинок без врахування добудов, оскільки з часу здійснення відповідних будівельних робіт із створенням об`єкта, реконструйований зазнає змін та не може обліковуватися окремо. Отже, вимоги про одночасне визнання права власності на будинок в статусі до будівництва та будівельні матеріали як окремий об`єкт задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою обрано невірний спосіб захисту прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не вирішено вимог в останній редакції не спростовують того, що з часу будівництва добудовані споруди є складовою об`єкта нерухомого майна та не можуть існувати як окремий об`єкт права власності.

Зважаючи на викладене, висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Водночас слід погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що предметом вимог також були вимоги про визнання земельної ділянки спільним майном подружжя, проте висновки в рішенні суду з цього приводу відсутні.

Встановлено, що ОСОБА_2 безоплатно передано у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0994 га, кадастровий номер 5123910100:02:007:0054, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Безоплатна передача земельної ділянки у власність свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимог про визнання її об`єктом спільної сумісної власності, втім позивачка має право на отримання у власність частки у разі визнання за нею права власності на частину будинку після його поділу, та отримання у власність його частини.

Оскільки в цьому спорі у задоволенні вимог про визнання права власності відмовлено, а вимоги про визнання права власності на земельну ділянку є похідними, то вони також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає доповненню та відповідно зміні його мотивувальної частини.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 січня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 10.03.2022.

Головуючий:        

Судді: