ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "25" вересня 2006 р.  о 14-30 год. в м. Харкові              Справа № АС-03/235-06

вх. № 5469/1-03

Суддя господарського суду Харківської області Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гуцевич М.П.

представників сторін :

позивача -Миргородський С.В., Синенкова В.В.

відповідача - Корнієнко  О.В., Пільгун  Н.П.

по справі за позовом  ТОВ "ВВС Схід"", м. Харків   

до  УПФУ в Московському Районі, м. Харків  

про скасування акту перевірки правильності нарахування і сплати страхувальниками і застрахованими особами відрахувань на загальнообов'язкове державне страхування до ПФУ, скасування рішення, скасування вимоги про сплату боргу.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „ВВС Схід” звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом , в якому просить скасувати акт від 22.12.05 р. № 173 перевірки правильності нарахування та сплати страхувальниками  і застрахованими особами відрахувань на загальнообов’язкове державне  страхування до пенсійного фонду  України, рішення № 514 про застосування фінансових санкцій по донарахуванню органом Пенсійного фонду України або страхувальником Сум своєчасно не вирахуваних і не сплачених страхових виплат, вимогу про сплату боргу від 23.12.05 р. Свої вимоги обґрунтовує тим, що акт перевірки, прийняті рішення та вимога є такими,  що порушують права та законні інтереси підприємства, вимоги Конституції України та діючого законодавства в сфері пенсійного забезпечення та не врахований той факт , що в своїй діяльності Позивач керується положеннями Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва”, як суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування,  ПФУ не керується розпорядженням від 10.03.05 р. № 58-р „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування”.

Відповідач, ПФУ у Московському  районі м. Харкова з  позовними вимогами  не згоден, вважає оскаржувані акт, рішення , вимогу такими, що складені та прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює данні питання та з урахуванням фактичних обставин справа тощо.

З наданих суду документів вбачається, що 23.12.06.2005 р. начальником Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова було прийняте Рішення № 514 про застосування фінансових санкцій за донарахуванням органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким за порушення п.2, п.6.ст.17 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  підприємству  було донараховано 23800,33 грн. внесків та застосовано фінансові санкції у розмірі 10172,44  грн. згідно п.4 ч.9 ст.106 цього Закону та була сформована і направлена підприємству вимога за № Ю-736  про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків  станом на 20.12.05 р. у розмірі 23150,66 грн.  згідно  ст.106 цього Закону № 1058.

Підставою для прийняття рішення і вимоги від 23.12.06.2005 р. став акт перевірки правильності обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ ТОВ „ВВС Схід” №173 від 22.12.05  р. ,  складений  працівниками ПФУ в Московському районі м. Харкова, по якому донараховано внески за ставкою 32,3 % (42%- для працівників з числа осіб льотних екіпажів) за період з 01.04.05р. по 31.12.05р. у сумі 23800,33 гри., що привело до виникнення боргу по сплаті страхових внесків у сумі 23150,66 грн.

Судом встановлено, що ТОВ „ВВС Схід” зареєстроване в управлінні ПФУ в Московському районі м. Харкова як платник страхових внесків 25.05.2004 р. за № 6680 та є суб'єктом малого підприємництва, яке обрало спрощену систему оподаткування, і сплачує єдиний податок.

Суд зазначає, що донарахування згідно акту перевірки зумовлене тим, що підприємство за період з 01.04.05 р. по 31.12.05 р. не нараховувало і не сплачувало страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32,3% (42% - для працівників з числа осіб льотних екіпажів) від суми фактичних витрат на оплату праці працівників.

Нарахування обумовлено тим, що позивач не нараховував внески до ПФУ.

Суд зазначає, що в своїх обґрунтуваннях  позивач посилається на Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” в редакції Указу Президента №746 від 28.06.1999 р., вважаючи що не є платником нарахованих сум.

Судом встановлено, що  нарахування у вимозі обумовлено тим, що позивач не нараховував на фонд заробітної плати страхові внески у розмірі 32,3 відсотків. Позивач обґрунтовує це тим, що є платником єдиного податку.  

Судом встановлено, що у 2005 р. позивач є платником єдиного податку і йому видано свідоцтво платника єдиного податку № 32950394 від 27.12.04 р.

Пунктом 6 Указу Президента України від 03.07.1997 р. №727/98 в редакції Указу Президента України № 746/99 від 28.06.1999 р.  „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно пункту 2 Указу № 746/99 від 28.06.1999 р.   до Пенсійного фонду перераховуються 42% суми єдиного податку відділеннями Державного казначейства України.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон №1058-ІУ), який визначає платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, ст. 15 якого передбачено, що  юридичні   особи   -   суб'єкти   підприємницької діяльності, у тому числі й ті, що обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів  за єдиним податком, та які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством   або   за  договорами   цивільно   -   правового   характеру,   є платниками   страхових   внесків  за   найманих   працівників   у   розмірі   32,3 % фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників та такі     платники     зобов'язані     утримувати     та заховувати до  Пенсійного  фонду  1-2%   із  сум  доходу  у   вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) найманим працівникам відповідно до умов трудового або цивільно - правового договору, що включаються до загального оподатковуваного доходу.

Згідно п.6 ст.20 Закону №1058-ІУ сплата внесків здійснюється авансові при кожному отриманні коштів на оплату праці, а остаточний розрахунок такі платники здійснюють до 20 числа місяця, наступного за звітним.          

          Згідно п. 2  ст.106  Закону № 1058-ІУпередбачено,   що  суми страхових внесків не нараховані та /або не сплачені страхувальниками у зазначений строк,  вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно п.3 ст.106 цього Закону , якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду (календарного місяця) недоїмку зі сплати страхових внесків, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки.

Відмовляючи у задоволенні вимог, суд зазначає, що в даному випадку відповідач нарахував позивачу суму страхових внесків, а не збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Механізм та підстави сплати внесків встановлений Законом України  „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Згідно ст. 1 наведеного закону страхові внески  - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове  державне  пенсійне  страхування,  сплачені згідно  із  законодавством,  що діяло раніше;  кошти,  сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування  відповідно  до цього Закону.

Відповідно до ст. 18 того ж Закону страхові  внески не включаються до складу податків,  інших обов'язкових платежів,  що складають систему оподаткування.  На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Закон України „Про систему оподаткування” передбачає вичерпаний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), страхові внески до них не віднесені.

Такім чином, сума нарахованих внесків не є збором на обов’язкове державне пенсійне страхування. Звільнення від сплати внесків наведеним Указом Президента України не передбачено. Крім того, сам Указ відноситься до податкового законодавства, яке на внески не розповсюджується.

Також суд зазначає, що Закону України  „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є спеціальним актом регулюючим спірні відносини, прийнятим після Указу президента та є актом більшої юридичної сили.

Таким чином позивач не правомірно не нараховував внески на фонд заробітної плати у розмірі 32, 3 відсотка. Той факт, що розмір внесків визначається відповідно п. 8 Перехідних положень Закону України  „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, внески тимчасово сплачуються у розмірах передбачених Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (на що посилається позивач)  не змінює їх правову природу, не розповсюджує на них інше податкове законодавство, не робить внески податком чи збором (обов’язковим платежем).

Суд зазначає, що згідно вимог Закону України  „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивач підпадає під поняття платника внесків.

Як встановлено вище пільги передбачені Указом Президента на нього не розповсюджуються. Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відносно позивача, як платника єдиного податку,  пільг не передбачає.

Враховуючи наведене внески нараховані позивачу правомірно, позивач не довів їх неправомірного нарахування, його посилання є помилковими.

Позивач також наполягає на тому, що відповідач нарахував фінансову санкцію за березень 2005 року (пряме порушення Розпорядження КМ України від 10.03.2005р. № 58-р). Крім цього наклав фінансову санкцію за травень 2005 року, що взагалі було не можливо, так як сума єдиного податку сплачена ТОВ „ВВС Схід” в травні склала 24500,0 грн., з яких 10290,0 грн. (42%) відраховано до Пенсійного фонду, фонд заробітної плати підприємства в травні 2005 року -24255,0 грн. нарахування до Пенсійного фонду (32%), якби він був на загальній податковій системі, то відрахували тільки 8076,87 грн., переплата склала 2213,13 грн., що також не було заліковано відповідачем. Також відповідач в розрахунку штрафних санкцій взяв до розрахунку суму нараховану на фонд заробітної плати не врахувавши, що з єдиного податку частина суми вже була перерахована раніше, що призвело до значного завищення суми штрафної санкції та суми боргу.

Згідно п.п.4 п.9 ст.106 Закону № 1058 передбачено, що на донараховані органом ПФУ суми своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5% зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Судом встановлено, що при нарахуванні штрафної санкції  відповідачем було взято до уваги, що часткове донарахування внесків було задекларовано підприємством самостійно, в розрахунку суми страхових внесків, що підлягають сплаті за листопад 2005 року позивач задекларував суму страхових внесків за ставкою 32,3% від суми фактичних витрат на оплату праці працівників в розмірі 22919,36 грн., в період проведення перевірки, в грудні 2005 року УПФ  нарахував суму страхових внесків за ставкою 32,3% від суми фактичних витрат на оплату праці згідно використаних в ході перевірки документів і в  розрахунку штрафної санкції вказано період в якому ліквідовано порушення -листопад, грудень 2005 р.

Суд зазначає, що позивачем не доведено , судом не встановлено  неправомірність нарахування недоїмки, прийняття вимоги і застосування санкцій. Недоїмка нарахована ,визначена у вимозі і застосований штраф у рішенні в межах компетенції відповідача згідно вимог ст. 106 , ст. 20 Закону України  „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Правомірність вимоги відповідача підтверджується вище наведеними матеріалами справи, обставинами встановленими судом. Вимога відповідає закону.

Щодо вимог з посиланням  на Розпорядження КМ України від 10.03.2005р. № 58-р. слід зазначити, що  згідно норми ст. 11 КАС України суд застосовує вимоги Закону України  „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування штрафних санкцій , оскільки вимоги Розпорядження не відповідають   зазначеному Закону,   який має вищу юридичну силу.

В частині вимог про скасування акту перевірки №173 від 22.12.2005р. провадження у справі підлягає закриттю згідно ст. 157 ч.1 (1) КАС України, як справу, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства , оскільки акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень ( ст.17 КАС України), який впливає на права та обов’язки сторін.

Керуючись статтями   4 , 8, 86, 94, 160- 163 , 186 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в частині позову щодо скасування акту від 22.12.05 р. № 173 перевірки правильності нарахування та сплати страхувальниками  і застрахованими особами відрахувань на загальнообов’язкове державне  страхування до пенсійного фонду  України.

В частині позову щодо скасування рішення № 514 про застосування фінансових санкцій по донарахуванню органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не вирахуваних і не сплачених страхових виплат та  вимоги про сплату боргу від 23.12.05 р. в позові відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                            Подобайло З.Г.

  Постанова в повному обсязі виготовлена 02.10.06р. о 14-00 год.