ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2022 р.                               м. Ужгород                              Справа  № 907/761/21

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виноградівської міської ради, пл.Миру, 5 м.Виноградів Закарпатської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Агро", вул.Л.Толстого, 27, офіс 8 м.Ужгород Закарпатської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

про витребування земельної ділянки,

cекретар судового засідання – Сінкіна Е.В.

За участю представників сторін:

За участю представників сторін:

прокурор – Романюк Д.В., посвідчення № 059165 від 15.01.2021;

від позивача – не з`явився;

від відповідача – Огородник О.В., адвокат, ордер ЗР №63083 від 12.10.2021;

від третьої особи – не з`явився;

в с т а н о в и в:

Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Виноградівської міської ради звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Агро" про витребування на користь Виноградівської міської ради земельної ділянки, кадастровий номер 2121283300:05:004:0026, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 1300000,00 грн, що розташована за межами населеного пункту на території  Виноградівської міської ради.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 22 вересня 2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті спору та призначено підготовче засідання на 21.10.2021 року.

Ухвалою суду від 22 вересня 2021 задоволено заяву Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виноградівської міської ради про забезпечення позову, постановлено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №907/761/21: - накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 2121283300:05:004:0026, площею 2 га, та заборонено відповідачеві Товариству з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Агро" розпоряджатися земельною ділянкою, кадастровий номер 2121283300:05:004:0026, площею 2 га, у тому числі шляхом відчуження її будь-яким способом на користь третіх осіб.

Ухвалою суду від 17.12.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд по суті на 25.01.2022 року.

Перше судове засідання по суті справи 25.01.2022 не відбулося через неявку представників сторін у зв`язку з подачею Закарпатською обласною прокуратурою клопотання від 24.01.2022 про розгляд справи без участі їх уповноваженого представника, зокрема через заходи безпеки у зв`язку із карантином.

Інші учасники справи, зокрема відповідач, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, заяв з процесуальних питань не подали.

Ухвалою від 25.01.2022 розгляд справи було відкладено на  10.02.2022 року на 15.30год.

Ухвалою суду від 10.02.2022 розгляд справи по суті призначено на 24.02.2022 року.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи і заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Суть спору за позицією позивача та прокурора. 

На підставі п.29 наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №1851-сг від 12.03.2020 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер - 2121283300:05:004:0026) площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Олешницької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

На підставі зазначеного пункту наказу територіального органу виконавчої влади, 16.03.2020 державним реєстратором Берегівської РДА Вознюк О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку, яку останній на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 138 від 15.12.2020 відчужив на користь ТОВ «ЗАКАРІІАТТЯ АГРО», що підтверджується інформаційною довідкою №271134903 від 18.08.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

За твердженням Прокурора та Позивача спірна земельна ділянка підлягає витребуванню від ТОВ «Закарпаття Агро» на користь Виноградівської міської ради з таких підстав.

Раніше,  а саме 18.11.2019, до дня отримання ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки кадастровий номер - 2121283300:05:004:0026 від 12.03.2020, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-9849-сг від 18.11.2019 «Про надання у власність земельної ділянки», на підставі ст. ст. 118 та 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером - 6820682000:02:008:0004, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грим`яцької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.

10 січня 2020 року, на підставі вказаного наказу, державним реєстратором Шарівської сільської ради Ярмолецького району Хмельницької області Бачинською О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6820682000.02:008:0004, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грим`яцької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, що підтверджується інформаційною довідкою №271135690 від 18.08.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатеькій області № 1851-сг від 12.03.2020) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Фактично ОСОБА_1 реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки одного виду цільового призначення двічі, при цьому отримавши безоплатно у власність дві земельні ділянки загальною площею 4 га для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи вищенаведене, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 3К України, ОСОБА_1 на підставі п.29 наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1851-сг від 12.03.2020 безпідставно повторно набув безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер-2121283300:05:004:0026, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту.

Отже, наказ Держгеокадастру від 12.03.2020 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 2121283300:05:004:0026 площею 2 га, прийнятий з порушенням ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України.

Водночас, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки № 138 від 15.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Закарпаття Агро», право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2121283300:05:004:0026 площею 2 га перейшло до вказаного товариства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, виклавши заперечення у відзиві. Вважає, що вимога про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Агро» (далі по тексту – Відповідач, ТОВ «Закарпаття Агро», Товариство) земельної ділянки не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зазначає, що спірна земельна ділянка була сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності. Уповноваженим державним органом щодо розпорядження землями державної власності виступало Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

На підставі рішення названого органу (№ 1851-сг від 12.03.2020) ОСОБА_1 було затверджено відповідний проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 2121283300:05:004:0026. Право власності на це майно ОСОБА_1 зареєстровано 16.03.2020 р.

У подальшому за відплатним договором (нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 15.12.2020 зареєстрований за № 138) ОСОБА_1 відчужив дану земельну ділянку ТОВ «Закарпаття Агро». Право власності на земельну ділянку Товариством зареєстровано 15.12.2020 р.

Наведені вище обставини підтверджуються письмовими доказами, зокрема, інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2711134903 від 18.08.2021 та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2020 зареєстрованого за № 138, які надано позивачем  ТОВ «Закарпаття Агро» займається вирощуванням сільськогосподарської продукції, що підтверджується наданим позивачем витягом із ЕДРПОУ.

Відповідач вважає, що позбавлення його права власності на земельну ділянку шляхом її витребування – є позбавлення можливості ведення господарської діяльності.

Правові підстави для заперечень Відповідач називає норми статей 330, 388 ЦК України, вважає, що майно набуте ним як добросовісним набувачем за відплатним договором, отже майно від нього не може бути витребуване.

Стосовно оцінки волевиявлення власника заявляє, що Власником земель, з яких у подальшому була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 2121283300:05:004:0026, була держава України в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Воля держави на вибуття у власність ОСОБА_1 із державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 2121283300:05:004:0026 виразилася у виданні цим органом наказу від 12.03.2020 № 1851-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельних ділянок». Копія даного наказу міститься у матеріалах справи.

Позивач погоджується з тим, що майно (земельна ділянка) вибуло із володіння власника (держави) через порушення зі сторони ОСОБА_1 . Проте, можливі порушення зі сторони ОСОБА_1 не є підтвердженням того, що вибуття земельних ділянок із власності держави відбулось без волевиявлення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Вважає, що необачність державного органу, шо стала наслідком допущення ним помилки під час прийняття відповідних рішень, не повинна виправлятися за рахунок Відповідача шляхом позбавлення права мирного володіння майном, яке набуте ним у законний спосіб.

Вважає, що у разі задоволення позову буде мати місце втручання держави у право Товариства на мирне володіння майном - спірною земельною ділянкою, зважаючи на добросовісне користування Товариством земельною ділянкою, яке протиправних дій для заволодіння земельною ділянкою не вчиняло, має ознаки непроцорпійного втручання у право відповідача на мирне володіння майном та буде становити індивідуальний та надмірний тягар.

          Мотивувальна частина рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що за наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-9849-сг від 18.11.2019 «Про надання у власність земельної ділянки», на підставі ст. ст. 118 та 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером - 6820682000:02:008:0004, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грим`яцької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (а.с. 27).

10.01.2020 року, на підставі вказаного наказу, державним реєстратором Шарівської сільської ради Ярмолецького району Хмельницької області Бачинською О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6820682000.02:008:0004, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грим`яцької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, що підтверджується інформаційною довідкою №271135690 від 18.08.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (32-33).

Повторно Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №1851-сг від 12.03.2020 (п.29, а.с. 24) «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» (а.с. 19-26) ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер - 2121283300:05:004:0026) площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Олешницької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

На підставі зазначеного наказу 16.03.2020 державним реєстратором Берегівської РДА Вознюк О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку, яку останній на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 138 від 15.12.2020 відчужив на користь ТОВ «ЗАКАРІІАТТЯ АГРО», що підтверджується інформаційною довідкою №271134903 від 18.08.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 28-31).

Суд зазначає, що питання надання безоплатно у власність земельних ділянок врегульовано статтею 116 ЗК України, згідно ч. 4 якої встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Таким чином, ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатеькій області № 1851-сг від 12.03.2020) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання та незаконно, вдруге, отримав у власність безоплатно земельну ділянку кадастровий номер-2121283300:05:004:0026, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту, яку відчужив на користь Відповідача за договором купівлі - продажу земельної ділянки № 138 від 15.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Закарпаття Агро», право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2121283300:05:004:0026 площею 2 га перейшло до вказаного Товариства (а.с. 34-35).

Отже, наказ Держгеокадастру від 12.03.2020 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 2121283300:05:004:0026 площею 2 га, прийнятий з порушенням ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Щодо підстав звернення з позовом прокурора та виконання ним субсидіарної функції у справі.  

Відповідно до ч. 2  ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України  передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3  ст. 53 ГПК України  у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4  ст. 53 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"  прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому  статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Наявність порушення інтересів держави Відповідачем не оспорюється.

Щодо підстав звернення прокурора з цим позовом судом встановлено, що окружною прокуратурою направлено до Виноградівської міської ради лист-повідомлення №07-50-101-2077вих.21 від 04.08.2021, в якому вказувались вищенаведені порушення при отримані у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер - 2121283300:05:004:0026, площею 2,000 га, а також на необхідність вжиття Виноградівською міською радою заходів щодо витребування з власності ТОВ «Закарпаття Агро» на користь органу місцевого самоврядування вказаної земельної ділянки.

У відповідь на вказаний лист Виноградівська міська рада повідомила окружну прокуратуру (лист №02-21/2780 від 12.08.2021), що у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, заходи щодо витребування земельної ділянки на користь територіальної громади не вживатимуться.

3 цього приводу у пункті 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 (справа № 91 2/2385/1 8) зазначено, що невжиття компетентним б органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, зокрема, через закінчення перебігу позовної давності, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/1 29/1 8 зазначено, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення відповідним органом уповноваженим виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах свідчить про те, що такий орган державної влади чи місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду з цим позовом.

Щодо захисту права власності держави.

Згідно з приписами ч.1  ст. 321 Цивільного кодексу України  (далі -  ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1  ст.317 ЦК України  власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 387 ЦК України  встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, відповідно до  ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі  статтею 388 цього Кодексу  майно не може бути витребуване в нього.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Наведені обставини та правові підстави судом приймаються з урахуванням  ст. 86 ГПК України  де передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності та перейшла у приватну власність третьої особи на підставі повторно поданої ним заяви про надання у приватну земельної ділянки, що суперечить нормам права ст. 116 ЗК України щодо передачі державою земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, один раз, суд доходить висновку, що  волевиявлення держави на таке вибуття спірної землі було здійснено через зловживання третьою особою своїм цивільним правом на  отримання земельної ділянки. Враховуючи ті обставини, що заяви про безоплатне надання земельної ділянки у власність до різних органів Держгеокадастру здійснено у стислі часові строки (10.01.2020 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6820682000.02:008:0004; повторно - 12.03.2020 затверджено проект землеустрою ділянки кадастровий номер 2121283300:05:004:0026, а 16.03.2020 здійснена державна реєстрація), явно вказує на дії третьої особи які вчинялися цілеспрямовано з метою незаконного отримання земельної ділянки та збагачення за рахунок державного майна, на шкоду інтересам держави і суспільства.

Суд висновує, що Державна реєстрація права 16.03.2020 земельної ділянки кадастровий номер 2121283300:05:004:0026 не є підставою набуття права власності, а мала бути засвідченням державою правомірно набутого права власності. Правові підстави для набуття такого права у третої особи – відсутні.

Зважаючи на викладене суд не вбачає у діях держави щодо надання у власність третьої особи земельної ділянки необачності (неналежного урядування), навпаки, орган державної влади належно виконав свої обов`язки щодо надання земельної ділянки, однак набувач цієї земельної ділянки діяв недобросовісно вказавши у заяві на наявність цивільного права, яким він на час набуття спірної земельної ділянки не володів, набув земельну ділянку не на умовах, визначених законом. Виявити таке зловживання (фраудаторна поведінка, шахрайський обман) державний орган не мав технічної можливості.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки в порядку  статті 388 ЦК України.

Власник з дотриманням вимог  статті 388 ЦК України  може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №911/3749/17, від 14.11.2018 по справі №183/1617/16, від 21.11.2018 по справі №444/1786/15.

Як вбачається з інформаційної довідки від  18.08.2021 №271134903 кінцевим власником спірної земельної ділянки кадастровий номер 2121283300:05:004:0026 станом на час її отримання є ТОВ "Закарпаття Агро», який отримав її згідно договору купівлі-продажу №138 від 15.20.2020 від третьої особи - гр. ОСОБА_1 (а.с. 28-29).

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2121283300:05:004:0026, як встановлено вище, вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, суд дійшов висновку, що існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідача на підставі  ст. 388 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

При цьому, перший протокол ратифікований  Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР  і з огляду на приписи ч. 1  ст. 9 Конституції України,  ст. 10 ЦК України  застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі  ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"  застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Згідно сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Вирішуючи питання пропорційності та надмірного тягаря, що на думку Відповідача буде покладено на нього через позбавлення його можливості ведення господарської діяльності на цій земельній ділянці, суд зазначає, що такі побоювання не грутнтуються на фактичних обставинах, оскільки у цій справі вбачається, що спірна земельна ділянка не є єдиним засобом виробництва Відповідача, поряд з цією земельною ділянкою Відповідач є власником інших земельних ділянок та здійснює інші види господарювання згідно даних з ЄДРЮОФОПГО (а.с. 92).

Статтями  13,  14 Конституції України  визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією  Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами  ст. 4 Земельного кодексу України  завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України (ст.ст.  14,  19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №911/3312/17 від 29.01.2019).

Суд зазначає, що у даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

Також витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми  ст. 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням вимог  Земельного кодексу України  при отриманні громадянином ОСОБА_1 безоплатно у власність спірної земельної ділянки, а в подальшому ТОВ «Закарпаття Агро» на підставі договору купівлі-продажу, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти з огляду на зміст "суспільного", "публічного" інтересу у вимогах позивача не дають підстав для висновку про порушення принципу "пропорційності".

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства") одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Окрім того, суд враховує правові висновки постанови Верховного суду № 360/1998/18 від 31.03.2021, що добросовісний набувач внаслідок вилучення земельної ділянки з його незаконного володіння не понесе надмірний тягар, оскільки він не позбавлений права отримати кошти, сплачені ним за цю земельну ділянку від продавця у порядку двосторонньої реституції.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц дійшла висновку, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Також суд зазначає, що зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності у господарському процесі України, у цій справі неможливо вирішити питання щодо належної компенсації кінцевим набувачам з огляду на те, що останні розпорядилися їхніми процесуальними правами, не заявили відповідні зустрічні позови, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання та самостійно збирати докази для встановлення розміру означеної компенсації. Велика Палата Верховного Суду у постанові №від 29.05.2019 по справі №367/2022/15-ц звертала увагу на те, що  ЦК України  визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків.

Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України  кінцеві набувачі можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцеві набувачі, із власності та володіння яких витребовуються земельні ділянки, також не позбавлені можливості відновити їхні права на підставі частини першої  статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.

Суд приймає до уваги, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1  ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.ст.  123,  129 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позов  задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Агро", ЄДРПОУ 41279264, вул.Л.Толстого, 27, офіс 8 м.Ужгород Закарпатської області, на користь держави в особі Виноградівської міської ради, ЄДРПОУ 04053677, вул. пл.Миру, 5 м.Виноградів Закарпатської області, земельної ділянки кадастровий номер 2121283300:05:004:0026, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 1300000,00 грн, що розташована за межами населеного пункту на території  Виноградівської міської ради.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Агро", ЄДРПОУ 41279264, вул.Л.Толстого, 27, офіс 8 м.Ужгород Закарпатської області, на користь Закарпатської обласної прокуратури, ЄДРПОУ 02909967, витрати зі сплати судового збору в розмірі 20635грн. (двадцять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 00 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2  ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня  складення повного судового рішення (ч.1, 2  ст. 256 ГПК України).

Повний текст складено та підписано 06.03.2022р.

Суддя                                                                                                                      П.Д. Пригуза