ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18157/20Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/817/21/22 Доповідач - Парандюк Т.С.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2022 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів -  Бершадська Г. В., Міщій О. Я.,

за участі секретаря —Стецюк М.А.

та сторін — апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Семенина В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів «EasyCon» цивільну справу № 607/18157/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2021 року, ухваленого суддею Дзюбич В.Л., повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 7/47/91 від 13.03.2020 року “Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 ”, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222 прийняте 29.04.2020 року приватним нотаріусом Олексишин М.Ю. щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0, 0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096 за ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

       у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради № 7/47/91 від 13 березня 2020 року «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 »; визнати протиправним та скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222 прийняте 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Олексишин М.Ю. щодо реєстрації права, власності на земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096, за ОСОБА_2 .

       В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті, на підстав заповіту, вона успадкувала право на користування земельною ділянкою площею 0,0227 га для обслуговування житлового будинку у якому проживала, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту про право постійного користування землею на площу 0,0227 га, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 55.

        У квітні 2016 року вона звернулася до Тернопільської міської ради із заявою щодо надання дозволу на відведення даної земельної ділянки їй у власність. 16 червня 2016 року Тернопільською міською радою було прийнято рішення № 7/9/45 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 ». Після отримання вказаного рішення в липні 2016 року, нею була розпочата процедура отримання необхідних висновків, дозволів та оформлення іншої технічної документації передбаченої ст. 50 Закону України “Про землеустрій”. Проте на всі подані нею заяви державними кадастровими реєстраторами були надані відмови мотивовані наявністю помилки в координатах розташування суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:12:010:0059, яка також належить їй на праві приватної власності, що спричинило накладку на новостворену земельну ділянку на підставі розробленого проекту землеустрою. З метою усунення вказаного недоліку, після відмови розробника технічної документації виправити помилку, в січні 2018 року вона звернулася до суду з позовом до КП «Земельно-кадастрове бюро» з вимогою зобов`язати їх виправити помилку шляхом внесення змін до технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:12:010:0059, для можливості подальшої реєстрації в ДЗК оспорюваної ділянки. Враховуючи проходження вказаної довготривалої процедури нею у шестимісячний строк не було подано на затвердження до Тернопільської міської ради розробленого проекту землеустрою, у зв`язку із чим 05 квітня 2019 року Тернопільською міською радою було прийнято рішення № 7/33/110, яким рішення міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/45 було визнано таким, що втратило чинність. В подальшому рішенням Тернопільського окружного суду рішення Тернопільської міської ради № 7/33/110 від 05 квітня 2019 року було скасовано. 16 вересня 2020 року, отримавши відповідь Тернопільської міської ради на її заяву щодо відведення їй земельної ділянки площею 0,0230 га для обслуговування індивідуального житлового будинку та споруд за адресою АДРЕСА_1 , їй стало відомо, що 13 березня 2020 року Тернопільською міською радою було прийняте рішення № 7/47/91 про затвердження громадянину ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . В даному листі також було вказано, що земельна ділянка площею 0,0230 га, на яку вона ще у 2017 році виготовила проект землеустрою, включає частину зазначеної земельної ділянки 0,0141 га, яка вже зареєстрована на іншу особу. Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 квітня 2020 року право власності на земельну ділянку площею 0,0141 га з присвоєним кадастровим номером 6110100000:12:013:0096 зареєстровано за ОСОБА_2 .

       Так, Тернопільська міська рада, своїм рішенням № 7/47/91 від 13 березня 2020 року, яким затверджено громадянину ОСОБА_2 проект землеустрою надала останньому дозвіл на оформлення права власності на земельну ділянку, яка не була у вільному обігу, а перебувала у її користуванні для обслуговування успадкованого нею житлового будинку по АДРЕСА_1 . Тернопільській міській раді було відомо про те, що спірна земельна ділянка ще з 1999 року перебувала в постійному користуванні ОСОБА_3 , а з 2010 року по 2019 роки перебувала у її користуванні, тобто на протязі 20 років перебувала у користуванні сім`ї ОСОБА_4 .

       Крім того з моменту оскарження нею у суді рішення Тернопільської міської ради № 7/33/110 від 05 квітня 2019 року його дія фактично була призупинена, а дія рішення № 7/9/45 від 16 червня 2016 року була відновлена.        Вважає, що Тернопільська міська рада не мала правових підстав вчиняти будь-які інші дії стосовно спірної земельної ділянки, а тим більше передавати її у власність третій особі, зокрема ОСОБА_2 , оскільки при виготовлені ОСОБА_2 проекту землеустрою на оспорювану земельну ділянку, ним не було погоджено межі земельної ділянки з суміжним землевласником ОСОБА_1 , що є порушенням вимог земельного законодавства України.

       З огляду на викладене, враховуючи, що земельна ділянка площею 0,0230 га за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2019 рік не належала до вільних земель Тернопільської міської ради, а право постійного користування нею було успадковане ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_3 та заповіту ОСОБА_3 від 15 червня 2009 року; ОСОБА_1 було повністю розроблено проект відведення земельної ділянки та отримано позитивний висновок Держгеокадастру України через ГУ Миколаївської області; при виготовленні ОСОБА_2 проекту землеустрою на оспорювану земельну ділянку, ним не було погоджено межі земельної ділянки з суміжним землевласником ОСОБА_1 , що є порушенням вимог земельного законодавства України та рішення Тернопільської міської ради № 7/47/91 від 13 березня 2020 року було прийняте під час судового розгляду справи, що суперечить ч. 1 ст. 161 ЗК України.

       Вважає, прийняті Тернопільською міською радою рішення № 7/47/91 від 13 березня 2020 року «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0141 га для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 » та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222, прийняте 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Олексишин М.Ю є незаконними та порушують її права, як належного землекористувача спірної земельної ділянки.

       Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 7/47/91 від 13.03.2020 року “Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 ”, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222 прийняте 29.04.2020 року приватним нотаріусом Олексишин М.Ю. щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0, 0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096 за ОСОБА_2 — відмовлено.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2021 року та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

       В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що суд першої інстанції прийшов до неправомірного висновку про те, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що спірна земельна ділянка, увійшла до спадкового майна та є тією самою стосовно якої у позивача наявне право постійного користування.

       Тернопільській міській раді було відомо про те, що спірна земельна ділянка ще з 1999 року перебувала в постійному користуванні ОСОБА_3 , а з 2010 по 2019 роки - у її користуванні.

        Тернопільська міська рада знала про наявність спору з приводу тої самої земельної ділянки, про судову справу, приймала участь у цій справі, але, спішивши за чотири дні до судового рішення 13 березня 2020 року після розгляду звернення ОСОБА_2 , прийняла рішення № 7/47/91 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 ”

       Як Тернопільській міській раді, так і ОСОБА_2 було відомо про те, що спірна земельна ділянка перебувала у її користуванні, що підтверджується відповідями Тернопільської міської ради та Управління Держгеокадастру на його запит та звернення.

       Окрім цього, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , на яку припинено гр. ОСОБА_3 право користування, не вилучалась у нього перш, ніж була передана ОСОБА_2 . Також при виготовленні ОСОБА_2 проекту землеустрою на оспорювану земельну ділянку, ним не було погоджено межі земельної ділянки з суміжним землевласником ОСОБА_1 , що є підставою для скасування оспорюваного рішення.

        Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від відповідачів до суду апеляційної інстанції не поступило.

       У судовому засіданні ОСОБА_1 та її адвокати апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній.

       Представник Тернопільської міської ради Чарнош Т.М. у судовому засіданні 29.12.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнала, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

       У судове засідання призначене на 28 лютого 2022 року представник Тернопільської міської ради та ОСОБА_2 не з`явились, будучи належним чином повідомленні про день, час та місце розгляду справи. Клопотань чи заяв від них не поступило, а тому у відповідності до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розгляд справи провести у їх відсутності.        

       Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

       Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела належними та допустими доказами порушення її прав, свобод та інтересів, прийнятим рішенням Тернопільської міської ради № 7/47/91 від 13 березня 2020 року.

       Однак з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та зібраним доказам.

       Судом встановлено, що 26 березня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 26 березня 2009 року (т. 1, а.с. 16).

       15 червня 2009 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Скідан О.Є. за реєстровим номером 640 посвідчено заповіт, згідно якого ОСОБА_3 заповів все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати і на що він за законом матиме право ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 15).

       Державним актом на право постійного користування землею серії ТР виданого 1999 році Тернопільською міською Радою народних депутатів на підставі рішення Тернопільської міської Ради народних депутатів від 28 квітня 1999 року № 365, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 55, засвідчено, що ОСОБА_3 , мешканцю АДРЕСА_1 , надається у постійне користування земельна ділянка площею 227 кв.м., яка розташована на території м. Тернополя, для обслуговування житлового будинку і господарських споруд (т. 1, а.с. 12).

       16 листопада 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С. за реєстровим номером 4360, згідно якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 3/4 частки з належних йому 29/50 часток будинковолодіння в складі двох житлових будинків під літерою «А» та під літерою «Б» з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться під номером АДРЕСА_1 , загальна площа будинковолодіння 113,6 кв.м, житлова 76,2 кв.м. У власність ОСОБА_1 переходять 3/4 частки із 29/50 часток в складі двох житлових будинків під літерою «А» та під літерою «Б» з надвірними будівлями та спорудами, а саме: 3/4 частки житлового будинку під літерою «А», загальною площею 76,6 кв.м., житловою площею 48,4 кв.м. (т. 1, а.с. 17).

       Згідно інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,0414 га кадастровий номер 6110100000:12:010:0059 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1

        ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції 12 червня 2010 року (т. 1, а.с. 14).

       Як вбачається з постанови державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Рудніцького А.Я. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 22/02-31 від 12 січня 2021 року, 16 червня 2010 року нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 394/2010 після смерті ОСОБА_3

        ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 227 кв.м, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , проте отримала відмову, оскільки право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі Державного акта на право користування земельною ділянкою без укладання договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини (т. 1, а.с. 109).

       Рішенням Тернопільської міської ради № 7/9/45 від 16 червня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га з передачею земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 та зобов`язано її в шестимісячний термін подати на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т. 1, а.с. 22).

       Висновком управління містобудування, архітектури та кадастру виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1934/14 від 23 вересня 2016 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на земельній ділянці площею 0,0230 га за адресою АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 26).

       26 січня 2017 року приватним підприємством «Тернопільський край» на підставі рішення Тернопільської міської ради № 7/9/45 від 16 червня 2016 року розроблено завдання на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , а саме щодо земельної ділянки загальною площею 0,0230 га за адресою АДРЕСА_2 , яка належить до земель комунальної власності житлової та громадської забудови.

       Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 32-19-0.202-1310/177-17 від 26 травня 2017 року земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 площею 0,0230 га, що проектується до відведення у власність гр. ОСОБА_1 , частково формується за рахунок земельної ділянки яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого Тернопільською міською радою за № 55 від 1999 року, частково за рахунок земель комунальної власності, не наданих у власність та постійне користування у межах населеного пункту( т. 1, а.с. 24).

       Висновком Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 2300/82-17 від 26 червня 2017 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0230 га за адресою АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у власність ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 25).

       18 липня 2017 року рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу у місті Тернополі міськрайонного управління у Тернопільському районі та місті Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № РВ-6100173732017 розглянувши заяву ОСОБА_1 від 07 липня 2017 року відмовлено у внесені змін до Державного земельного кадастру у зв`язку із наявністю помилки, а саме перетин ділянок з ділянкою 6110100000:12:013:0096, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (т. 1, а.с. 34).

       В подальшому рішеннями державного кадастрового реєстратора Відділу у місті Тернополі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та місті Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № РВ-6100220722017 від 29 листопада 2017 року та № РВ-6100231022017 від 28 грудня 2017 року також було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з причин перетину ділянок з ділянкою 6110100000:12:013:0096, площа співпадає на 3,8391% (т. 1, а.с. 36).

       Рішенням Тернопільської міської ради № 7/33/110 від 05 квітня 2019 року рішення міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/45 «Про надання дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га за адресою АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 » визнано таким, що втратило чинність (т. 1, а.с. 41).

       Згідно роз`яснень наданих ОСОБА_1 у листі Тернопільської міської ради № 7790/08-Ф від 20 травня 2019 року підставою для скасування рішення № 7/9/45 «Про надання дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га за адресою АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 » від 16 червня 2016 року є неподання ОСОБА_1 в шестимісячний строк проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0230 га за адресою АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 45).

       06 червня 2019 року на тридцять п`ятій сесії Тернопільської міської ради, за зверненням ОСОБА_1 , відділу земельних ресурсів спільно з постійною комісією міської ради з питань містобудування протокольно доручено розглянути питання щодо скасування рішення № 7/33/110 від 05 квітня 2019 року і внести відповідний проект рішення на чергову сесію, в протилежному випадку підготувати відповідь ОСОБА_1 з роз`ясненнями (т. 1, а.с. 49 зв.).

       На виконання вказаного протокольного доручення ОСОБА_1 листом Тернопільської міської ради № 10849/08-Ф від 02 серпня 2019 року рекомендовано вирішувати спір в судовому порядку.

       11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 53).

       17 березня 2020 року рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/1977/19 скасовано рішення Тернопільської міської ради № 7/33/110 від 05 квітня 2019 року, яким рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради № 7/9/45 від 16 червня 2016 року «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га за адресою АДРЕСА_2 » визнано таким, що втратило чинність (т. 1, а.с. 58-59).

       Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 21/50 частина будинковолодіння АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору дарування 21/50 частини будинковолодіння посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О. 19 червня 2002 року за реєстром № 2871 (т. 1, а.с. 95).

       Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії В1 № 665812 ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 19 червня 2002 року № 2870 передано у приватну власність земельну ділянку площею 228 кв.м, яка розташована на території АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд (т. 1, а.с. 97).

       Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 14 вересня 2002 року, посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Василишин С.Й. за реєстровим № 8121, ОСОБА_3 не заперечив проти вилучення земельної ділянки площею 145 кв.м гр. ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, із земельної ділянки загальною площею 227 кв.м., що знаходиться в його користуванні і розташована в АДРЕСА_2 . Натомість в постійному користуванні ОСОБА_3 , залишається земельна ділянка розміром 82 кв.м. (т. 1, а.с .96 зв.).

       24 липня 2019 року рішенням Тернопільської міської ради № 7/36/22 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 та зобов`язано останнього в шестимісячний термін подати на затвердження вказаний проект (т. 1, а.с. 88 зв.).

       11 жовтня 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на підставі рішення Тернопільської міської ради № 7/36/22 від 24 липня 2019 року розроблено завдання на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , а саме щодо земельної ділянки загальною площею 0,0141 га за адресою АДРЕСА_2 , яка належить до земель комунальної власності землі запасу (т. 1, а.с. 89).

       Висновком управління містобудування, архітектури та кадастру виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1637/14 від 09 грудня 2019 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на земельній ділянці площею 0,0157 га за адресою АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 80 зв.).

       Висновком Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 16848/82-19 від 23 грудня 2019 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0141 га гр.  ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 98).

       Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ № 6112270892020 від 30 січня 2020 року земельна ділянка площею 0,0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:00096, розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, т. 1, а.с. 98 зв.).

       31 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0141 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 87).

       13 березня 2020 року після розгляду звернення ОСОБА_2 . Тернопільською міською радою прийнято рішення № 7/47/91 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », згідно якого гр.  ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 ; припинено гр. ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 0,0141 га за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи письмову згоду землекористувача; передано гр. ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:12:013:0096) площею 0,0141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 86).

       Нотаріально посвідченою заявою від 14.09.2002 року ОСОБА_6 не заперечив проти вилучення у нього земельної ділянки площею 145 кв.м гр. ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, із земельної ділянки загальною площею 227 кв.м., що знаходиться в його користуванні. Натомість в постійному користуванні ОСОБА_7 залишилася земельна ділянка розміром 82 кв.м.

       Спірна земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , на яку припинено гр. ОСОБА_8 право користування земельною ділянкою площею 0,0141 га за адресою АДРЕСА_1 до прийняття вищезгаданого рішення Тернопільської міської ради не вилучалася у гр. ОСОБА_7 перш, ніж передати її у власність гр. ОСОБА_2 , що підтверджується відповідями Тернопільської ради, згідно яких за період з 2000 по 2019 роки рішень щодо припинення права постійного користування ОСОБА_3 , яке виникло на підставі Державного акту на право постійного користування землею за № 355 щодо земельної ділянки в АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 227 кв.м. Тернопільською міською радою не приймалось (т. 3, а.с. 6) та Тернопільською міською радою рішень щодо надання погоджень на складання проектів відведення, передачі у власність чи користування земельними ділянками за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_9 в період з 2002 по 2018 роки не приймались (т. 1, а.с 40).

       Оскільки ОСОБА_3 помер у 2010 року, а Тернопільською міською радою з 2010 року по 2020 рік не приймались рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки по даній заяві від 2002 року, а тому у Тернопільської міської ради не було правових підстав приймати рішення № 7/47/9191 від 13.03.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 , згідно якого гр. ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , і припиняти гр. ОСОБА_8 право користування земельною ділянкою площею 0,0141 га за адресою АДРЕСА_1 .

       Крім того, матеріалами справи доведено, що приймаючи дане рішення Тернопільській міській раді було відомо про те, що Тернопільським окружним адміністративним судом розглядається позов щодо спірної земельної ділянки за позовом ОСОБА_1 і в якій представник міської ради приймав участь.

       Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. З Земельного кодексу України).

       Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

       Згідно норм статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

       За нормою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

       Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

       Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

       Відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д)систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

       Отже, перехід права власності на нерухоме майно - є підставою припинення, у тому числі - права постійного користування земельною ділянкою.

       Статтею 142 ЗК України передбачено: добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою:

1 .Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

2 Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

3.Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

4.Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

       Порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування передбачений статтею 149 ЗК України.

       Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

       Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

       Натомість, вилучення в порядку ст. 149 ЗК України земельної ділянки у ОСОБА_7 не проводилося.

       Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, а в даному випадку ОСОБА_6 набув його ще у 1999 році, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є і суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства. Даний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц.

        Таким чином, на момент смерті ОСОБА_7 цілком на законних підставах володів правом постійною користування спірною земельною ділянкою на підставі дійсного, ніким не скасованого Державного акту на право постійного користування землею.

       Після його смерті до його дружини ОСОБА_1 як до єдиної спадкоємиці, перейшло право постійного користування вказаною в цілому земельною ділянкою площею 0,0227 га.

       У постанові Велика Палата Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, за змістом переліку наведеного у ст. 1219 ЦК України право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати, а тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від нового призначення відповідної ділянки.

       Отже, станом на прийняття Тернопільською міською радою рішення № 7/47/91 від 13.03.2020 року, ОСОБА_1 було повністю розроблено проект відведення земельної ділянки та отримано позитивний висновок Держгеокадастром України через ГУ Миколаївської області.

        При виготовленні же ОСОБА_2 проекту землеустрою на оспорювану земельну ділянку, ним не було погоджено межі земельної ділянки з суміжнім землевласником — ОСОБА_1 , чим порушено вимоги земельного законодавства України.

       На підставі вказаного рішення, 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Олексишин М.Ю. внесено запис № 36402149 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096, яка розташована по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2074886061101) за ОСОБА_2 , що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №224383613 від 17 вересня 2020 року.

       Згідно відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 6110100000:12:013:0096 остання належить до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

       За нормою статті 92 Земельного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2002, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

       Вичерпний перелік осіб, які мають право отримати із земель державної та комунальної власності земельну ділянку в постійне користування, визначений частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України.

       Зі змісту частини другої статті 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

       Земельний кодекс України чітко розмежовує поняття права власності та право користування земельною ділянкою, закріплюючи права власників земельних ділянок статтею 90. а права землекористувачів - статтею 95 Земельного кодексу України.

       Так, відповідно до пункту «а» статті 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Аналіз норм, закріплених статтею 95 Земельного кодексу України свідчить про те, що землекористувач позбавлений права розпоряджатися земельною ділянкою на свій розсуд.

       Аналогічні правові норми закріплені статтями 317, 319, 373 Цивільного кодексу України.

       За нормою частини 4 статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

       Коло питань, пов`язаних із спадкуванням, врегульовано главою 84 Цивільного кодексу України.

       Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

       Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

       За приписами статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

       Аналіз наведених норм матеріального права приводить до висновку, що право користування земельною ділянкою за загальним правилом входить до складу спадщини і таке право спадкування здійснюється лише за умови, якщо спадкодавцем у встановленому законом порядку зареєстровано право користування на земельну ділянку, і воно увійшло до спадкового майна.

       Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

       Згідно з ч. 6-9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

       Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

       У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

       Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

       У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

       Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

       Частиною першою статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

       Так, Закон України “Про землеустрій” визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

       Згідно ст. 1 Закону України “Про землеустрій” документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо та проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

       Відповідно до ст. 25 Закону України “Про землеустрій” документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною. Видом документації із землеустрою, зокрема, є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

       Відповідно до ст. 26 Закон України “Про землеустрій” замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи. Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором. Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

       Замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України. (ст. 27 Закону України “Про землеустрій”).

       Відповідно до Закону України “Про державний земельний кадастр” Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

       Згідно з частинами першою-четвертою статті 79-1 Закону України “Про державний земельний кадастр” формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

       Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

       Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

       Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , подавши до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори відповідну заяву 16 червня 2010 року, станом на 2019 рік спірна земельна ділянка не відносилась до вільних земель Тернопільської ради, рішенням Тернопільської міської ради № 7/9/45 від 16.06.2016 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0230 га, яка нею розроблена і затверджена, у відповідності до вимог земельного законодавства земельна ділянка на підставі заяви ОСОБА_3 від 14.09.2002 року рішення міською радою щодо вилучення не приймалось, а тому приймаючи рішення № 7/47/91 від 13.03.2020 року Тернопільська міська рада допустила порушення прав позивачки, дозволивши розроблення технічної документації на частину спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_2 .

       Отже, рішення № 7/47/91 від 13.03.2020 року Тернопільської міської ради слід визнати протиправним та скасувати, а також скасуванню підлягає як похідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0141 га за ОСОБА_2 .

       У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

       Таким чином, судове рішення в даній справі не може залишатися в силі, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

       За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

       З урахуванням того, що позовна заява ОСОБА_1 задоволена, а ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16.11.2021 року сплата судового збору була в сумі 1261.20 грн була відстрочена до ухвалення судовогог рішення, тому сплату судового збору в сумі 1261 грн. 20 коп. у рівних частинах по 630,60 грн підлягає стягненню з Тернопільської міської ради та ОСОБА_2 на користь держави.

       Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

       Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 7/47/91 від 13.03.2020 року “Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 ”, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222 прийняте 29.04.2020 року приватним нотаріусом Олексишин М.Ю. щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0, 0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096 за ОСОБА_2 , задовольнити.

       Скасувати рішення Тернопільської міської ради № 7/47/91 від 13.03.2020 року “Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 ”, визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222 прийняте 29.04.2020 року приватним нотаріусом Олексишин М.Ю. щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0, 0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096 за ОСОБА_2 .

       Стягнути із Тернопільської міської ради (м. Тернопіль, вулиця Листопадова, 5, код ЄДРПОУ 34334305), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , інд. номер НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1261 гривень 20 копійок за подачу апеляційної скарги в рівних частках (по 630,60 грн з кожного).

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

       Повний текст постанови складено 02 березня 2022 року.

Головуюча                                                                        Т.С. Парандюк

Судді:                                                                        Г.В. Бершадська

                                                                               О.Я. Міщій