Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 червня 2011 року Справа № 2а-4127/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Горпенюк О.А.,
при секретарі: Колесніковій Я.А.,
за участю сторін:
представника позивача Бондаренко О.М.
відповідач: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2062,59 грн., -
В С Т А Н О В И В:
20 травня 2011 року до Луганського оружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2062,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, 23 лютого 2010 року у зв’язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи відповідачу – ОСОБА_2 надано статус безробітного. Допомога по безробіттю виплачена за період з 23.02.2010 по 28.09.2010 складає 2062,59грн.
29 вересня 2010 року відповідача знято з обліку у зв’язку з порушенням відповідачем вимог Закону України «Про зайнятість населення», а саме станом на 01.04.2010 у період перебування на обліку з безробіття та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідач був зайнятою особою.
Відповідачу направлений лист-повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 2062,59 грн. у п’ятнадцятиденний термін з моменту отримання цього листа. ОСОБА_2 отримано вищевказаний лист-повідомлення особисто 18 березня 2011 року, проте в добровільному порядку виплачені кошти відповідачем не повернуто.
У зв’язку з наведеним позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 2062,59 грн.
Представник позивача у судовому засідання надав пояснення аналогічні викладеним позовній заяві
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надати заперечення на позов не скористався.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх письмовими доказами вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із статтею 25 цього Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).
Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Судом встановлено, що відповідача ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 23.02.2010 було взято на облік Луганським міським центром зайнятості, надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. (а.с. 8)
Відповідач перебував на обліку в Луганському міському центрі зайнятості у період з 16.02.2010 по 29.09.2010 (а.с 5).
Статтею 1 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.
Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі –Порядок № 60/62).
Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).
Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Актом про розслідування страхових випадків та обгрунтуваності виплат матеріального забезпечення від 10.03.2011 №97/09 встановлено, що відповідач згідно договору підряду на виконання науково-дослідної та конструкторсько-тенологічної роботи з 01.04.2010 по 30.04.2010 (а.с. 10).
За актом здачі-приймання робіт відповідачу нарахована та виплачена винагорода у сумі 214,80 грн. за період з 01.04.2010 по 30.04.2010 (а.с. 18)
ОСОБА_2 за період з 01.04.2010 по 30.04.2010 позивачем виплачена допомога по безробіттю в сумі 2062,59 грн. (а.с.10).
Вищевказане є порушенням вимоги п.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме не надання інформації про працевлаштування у період перебування н обліку у центрі зайнятості.
Згідно протоколу засідання комісії по розслідуванню страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним № 04/09 від 10 березня 2011 року (а.с.11), на підставі акту від 10.03.2011 №97/09 та в результаті надходження інформації від ДПА про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення безробітних осіб, було вирішено направити лист-повідомлення № 1/01-997 від 15.03.2011 ОСОБА_2 про добровільне повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 01.04.2010 по 30.04.2010у сумі 2062,59 грн. (а.с. 13).
Таким чином суд дійшов висновку, що у період перебування на обліку у центрі зайнятості з 16.02.2010 по 29.09.2010 і відповідно до п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2009 року № 219 відповідач – ОСОБА_2 незаконно отримав матеріальну допомогу по безробіттю за період з 01.04.2010 по 30.04.2010 у сумі 2062,59 грн.
Відповідно до наказу Луганського міського центру зайнятості від 14.03.2011 № 18-б (а.с.12) на адресу відповідача було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення від 15.03.2011 №1/01-997 про повернення незаконно отриманих коштів, в якому вказано, що кошти у розмірі 2062,59 грн. підлягають поверненню та повинні бути перераховані протягом п’ятнадцяти календарних днів з дня отримання листа (а.с.13).
Повідомлення від 15.03.2011 №1/01-997 про повернення незаконно отриманих коштів, отримано особисто відповідачем 18 березня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №91053 00923886 (а.с.13 зворотній бік).
У встановлено законодавством порядку відповідач не оскаржував в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку, у п’ятнадцятиденний строк добровільно суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю не повернув.
З огляду на вищевикладене суд вважає., що позовні вимог законним, обґрунтованими, доведеними у суді а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 15 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. 167 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2062,59 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., і.к. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Луганського міського центру зайнятості (91053 м Луганськ вул. 50 років утворення СРСР, 22-б) на р/р 37170971900003, код платежу 50040100, одержувач: УДК в м. Луганську, код 24046582 Банк: ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013 незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 2062,59 (Дві тисячі шістдесят дві грн. 59 коп.)
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 20 червня 2011 року
СуддяО.А. Горпенюк