ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 червня 2011 р.                    Справа 8/21/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (код ЄДРПОУ 30518866, 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32)     

до: приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" (код ЄДРПОУ 31968683, с. Війтівка, вул. Котовського, 1, Бершадський район, Вінницька область)

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача : не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" 09.02.2011 р. звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення заборгованості з приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта".

Позов обґрунтовано наступним. 07.10.2009 р. між СВК “Залузький” (первісний боржник), ПСП “Еліта” (новий боржник) та ДП “Державний резервний насіннєвий фонд України” (кредитор) укладено договір № 2-01/07-10 про перевід боргу, відповідно до якого ПСП “Еліта” взяло на себе зобов'язання СВК “Залузький” по сплаті боргу ДП “Державний резервний насіннєвий фонд України”. Свої  зобов'язання за договором ПСП “Еліта” не виконало. Неналежне виконання відповідачем умов договору є підставою для нарахування та стягнення з відповідача окрім суми основного боргу 30% штрафу в розмірі  46 949,98 грн., що передбачено п.6 договору. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 10.02.2011 р. порушено провадження у справі № 8/21/2011/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 10.03.2011 р..

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору по суті документів, ухвалою суду від  10.03.2011 р. розгляд справи відкладено на 23.03.2011 р..

У відзиві на позов  відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що у ДП "ДРНФУ" відсутні будь-які документи (патент, ліцензійний договір тощо), які б у відповідності до чинного законодавства України, надавали б йому  право розпоряджатись насінням.Позивач не попереджав про права третіх осіб.  ПСП "Еліта" вважає, що ДП "ДРНФУ" не набуло ні права власності на насіння, яке поставлялося СВК "Залузький", ні права розпоряджатись цим насінням, що є підставою  недійсності згаданих договорів поставки, виключає можливість заміни сторони у зобов'язаннях, що виникли при виконанні таких договорів, та можливість судового захисту прав, що ніби-то виникли при заміні боржника у таких договорах поставки (а.с.42-44).

23.03.2011 р. представником відповідача подано до суду клопотання про тлумачення змісту правочину, в якому відповідач просить суд винести рішення про тлумачення змісту п.2. договору про перевід боргу № 2-01/07-10 від 07.10.2009 р. (а.с.46).

Ухвалою суду від 23.03.2011 р. відкладено розгляд справи на 06.04.2011 р., у зв'язку з ненаданням представником відповідача всіх необхідних для розгляду справи документів.

11.04.2011 р. представником позивача подано до суду пояснення в яких, окрім іншого, вказано наступне. ДП "Держрезервнасінфонд" закуповує насіння с/г рослин на конкурсних основах згідно Закону України "Про здійснення державних закупівель" у тих суб'єктів господарювання, які пройшли процедуру атестації. Отже з вищевикладеного стає зрозумілим, що суб'єктом господарювання, в якого ДП "Держрезервнасінфонд" проводив закупівлю насіння сількогосподарських рослин, було пройдено вищевказану процедуру атестації, а саме укладено ліцензійний договір та сплачено автору винагороду («роялті») за використання сорту. Тому ДП "Держрезервнасінфонд" повідомляє, що жодного з перелічених документів не має, оскільки не займається виведенням, поліпшенням, виробництвом насіння. В жодному чинному нормативно-правовому акті, що стосується діяльності державного резервного насіннєвого фонду, не передбачено отримання вказаних документів для заготівлі та реалізації насіння с/г рослин. Позивач здійснює лише оптову торгівлю насінням відповідно до ліцензії Міністерства аграрної політики України від 15 серпня 2006 року та не займається його вирощуванням та розмноженням (а.с.51-55).

Ухвалою суду від 06.04.2011 р. продовжено  строк розгляду спору на 15 днів та за клопотанням представника відповідача  зупинено провадження у справі № 8/21/2011/5003 до вирішення господарським судом Вінницької області спорів за позовами приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" до Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" у справі № 7/56/2011/5003 про визнання недійсним договору поставки № 2-26 від 19.05.2009 р. та у справі № 13/54/2011/5003 про визнання недійсним договору поставки № 0406-03 від 06.04.2009 р..

Ухвалою суду від 14.06.2011 р. поновлено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 24.06.2011 р..

В  судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав вказаних в позові та письмових поясненнях.

Відповідач правом участі у розгляді справи не скористався, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.  У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Приймаючи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, а також ту обставину ,що ухвалою суду від 06.04.2011р. строк вирішення спору уже  продовжувався та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК та відсутності правових підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату.

Що стосується клопотання про тлумачення змісту правочину, то воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до  змісту ст.213 ЦК України така вимога може бути оформлена виключно у вигляді позовної заяви, поданої та оформленої у відповідності з вимогами ГПК України.

При розгляді справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ДП “Державний насіннєвий фонд України” (постачальник) та СВК “Залузький” (покупець) були укладені договори поставки насіння № 0406-03 від 06.04.2009 р. та  № 2-26 від 19.05.2009 р. (а.с.58, 66,67).

07.10.2009 р.  між СВК “Залузький” (первісний боржник), ПСП “Еліта” (новий боржник) та ДП “Державний насіннєвий фонд України” (кредитор) укладено відповідно до ст.520 ЦК України договір про перевід боргу № 2-01/07-10. Договором передбачено наступне:  первісний боржник передає новому боржнику грошовий борг в розмірі 156 499 грн. 95 коп., а новий боржник приймає на себе зобов'язання первісного і стає боржником перед кредитором (п.1); борг виник в результаті невиконання первісним боржником умов договору поставки від 06 квітня 2009 року № 0406-03 та від 19 травня 2009 року № ДГ-2-26, кредитор дає згоду на перевід первісним боржником на нового боржника, боргу визначеного у п 1. цього договору (п.1.1.); новий боржник зобов'язується (замість первісного боржника) погасити заборгованість шляхом передачі кредитору боргу в сумі 156 499 грн. 95 коп. до 30 жовтня 2009 року (п.2); за несвоєчасне проведення розрахунків новий боржник сплачує штраф у розмірі 30% від суми боргу (п.6.); одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, зміни і доповнення до цього договору вносяться у встановленому законом порядку (п.7); договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 07 жовтня 2011 року (п.9).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.04.2011р., яке  набрало законної сили 26.04.2011 р., відмовлено  ПСП "Еліта" в задоволенні позову до ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України"  про визнання недійсним договору поставки №0406-03 від 06.05.2009р. (справа № 13/54/2011/5003). З рішення  суду        вбачається наступне. Позивач мотивує позовні вимоги  тим, що відповідач не попередив його  щодо прав третіх осіб на насіння, яке поставлялося відповідачем як власне.За твердженням позивача у відповідача ні ліцензії, ні ліцензійного договору, ні будь-якого іншого документа, що відповідно до законодавства встановлював би його право розпоряджатись насінням немає.Отже відповідач неправомірно розпоряджається сортами насіння і уклав договір який не мав права укладати. При розгляді справи судом встановлено наступне. 15 серпня 2006 року ДП «Держрезервнасінфонд» отримало ліцензію Міністерства аграрної політики України серії АВ № 082568  на строк з 15.08.2006 р. - 15.08.2011 р.  на оптову торгівлю насінням.  Дії ДП «Держрезервнасінфонд» щодо передачі товару по накладним СВК «Залузький» та дії СВК «Залузький» по прийняттю товарно-матеріальних цінностей (насіння), зазначених у накладних за визначеною в накладних ціною, кількістю свідчать проте, що у СВК «Залузький» виникло зобов'язання по оплаті за отримані товарно- матеріальні цінності (насіння) по  договору поставки від 06 квітня 2009 року № 0406-03.  Позивач доказів в обґрунтування твердження про введення його в оману, про неправомірне розпорядження ДП «Держрезервнасінфонд» сортами насіння кукурудзи та сої, та щодо наявності прав третіх осіб на володіння та розпорядження сортами насіння, зазначених в договорі поставки від 06 квітня 2009 року № 0406-03, не надав (а.с.92,93).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.05.2011р. у справі №7/56/2011/5003 , яке набуло законної сили 06.06.2011р., відмовлено в задоволенні позову ПСП "Еліта" до ДП "Державний резервний фонд України"  про визнання недійсним договору поставки  №2-26 від 19.05.2009р..З рішення вбачається наступне. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що  договір поставки від 19.05.2009 року № 2-26 суперечить діючому законодавству, оскільки ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" не мало права укладати оспорюваний договір поставки, так як не мало майнових прав інтелектуальної власності на предмет договору - сорт насіння сої "Галина".У відзиві на позовну заяву ДП "Державний насіннєвий фонд України" зазначило, що здійснює лише оптову торгівлю насінням на конкурсних основах та не займається його вирощуванням або розмноженням. ДП "Державний насіннєвий фонд України" отримало зазначене насіння сої від ТОВ "Агро-Сула" на підставі накладної  № 40 від 19.12.2008 року, якість насіння підтверджується Сертифікатом на насіння України серії БН №106865, а отже відповідач був законним власником вказаного насіння сої.При розгляді справи  судом встановлено, що продаж сорту насіння сої "Галина" вчинене ТОВ "Агро-Сула" ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" згідно накладної № 40 від 19.12.2008 року не суперечить приписам законодавчих актів. Водночас аналіз норм законодавства в сукупності із встановленими судом обставинами (наявність ліцензійного договору від 08.02.2008 року № 5-08) привів суд до висновку про те, що на подальшу реалізацію насіння ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України"  СВК "Залузький" обмежень пов'язаних із використанням  майнових прав інтелектуальної власності не встановлено, а тому продаж сорту насіння сої "Галина" за договором від 19.05.2009 року та введення його в подальший комерційний обіг відбувся правомірно (а.с.95-99).

Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачеві відповідно до п.6 договору від 07.10.2009р.  нараховано до стягнення  штраф в сумі  46 949,98 грн., що становить 30% від суми основного боргу за цим же договором  в розмірі 156 499,95 грн.. Всього з відповідача належить стягнути  203 449,93 грн. (а.с.3).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦК України (ст. 521 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.522ч.1 ЦК України новий боржник  у зобов"язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ДП “Державний насіннєвий фонд України”, на підставі договорів поставки насіння  № 0406-03 від 06.04.2009р. та № 2-26 від 19.05.2009 р., поставив СВК “Залузький” товар, за який СВК “Залузький” не розрахувався, внаслідок чого його заборгованість становить 156 499,95  грн., що підтверджується договором про переведення боргу.  07.10.2009 р. між СВК “Залузький” (первісний боржник), ПСП “Еліта” (новий боржник) та ДП “Державний насіннєвий фонд України” (кредитор) укладено договір № 2-01/07-10 про перевід боргу, а фактично відповідно до ст.520 ЦК України відбулася заміна боржника у зобов"язанні. Отже відповідач ПСП "Еліта" прийняв на себе зобов"язання попереднього боржника, які визначені  договором від 07.10.2009р. в сумі 156 499,95грн..Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання п.2 договору про сплату боргу в строк до 30.10.2009р.,він є боржником , який прострорчив, а  позивач відповідно набув права вимоги стягнення з нього, окрім суми боргу,  штрафу в розмірі 30% від суми боргу (п.6 договору) , що становить 46 949,99грн.( фактично заявлено про стягнення 46 949,98грн. - що є правом  позивача).Заперечення відповідача (нового боржника) проти вимог позивача, викладені у відзиві на позов (а.с. 42-44) суд до уваги не приймає відповідно до ст.35ч.2 ГПК України, оскільки вони не знайшли свого підвердження в ході розгляду господарським судом Вінницької області  справ №7/56/2011/5003, № 13/54/2011/5003 та спростовані судовими рішеннями у цих справах відповідно від  19.05.2011р. та від 12.04.2011р., які набрали законної сили.

За наведених вище обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі з розподілом судових витрат відповідно  до ст.49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4-3 - 4-5, 32, 33, 34, 35,43, 49,69, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з  приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" на користь державного підприємства “Державний насіннєвий фонд України” 156 499,95 грн. боргу, 46 949,98 грн. штрафу, 2 034,49 грн. витрат на сплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Грабик В.В.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  25 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32)

3 - відповідачу (с. Війтівка, вул. Котовського, 1, Бершадський район, Вінницька область)