ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
16.06.11р.Справа № 15/5005/6720/2011
За позовом Державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту ", м.Дніпродзержинськ
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпро Азот", м. Дніпродзержинськ
про стягнення 3 380, 83 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Секретар судового засідання Шевцова В.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 20.09.10р.
від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 9/016-юр від 23.03.11р.
СУТЬ СПОРУ:
Державний професійно-технічний навчальний заклад «Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту»м.Дніпродзержинськ (надалі –позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпро Азот»м. Дніпродзержинськ (далі-відповідач), про стягнення грошових коштів у розмірі 3 380,83 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 018-225 від 01.09.2008 року в частині несплати робіт проведених учнями позивача відповідно до умов договору.
16.06.11р. до суду надійшла заява позивача про витребування у відповідача документи стосовно того, що ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" є правонаступником ВАТ "ДНІПРОАЗОТ".
Відповідач надав для долучення до матеріалів справи документи, які підтверджують те, що ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" є правонаступником ВАТ "ДНІПРОАЗОТ".
Крім того, відповідач надав до суду відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За згодою представників сторін, в судовому засіданні 16.06.2011року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
01 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 018-225 про проведення практики учнів професійно-технічних закладів, відповідно до п. 1.1. якого відповідач на умовах, передбачених цим договором приймає учнів Навчального закладу для проходження практики, за направленням учбового закладу та у відповідності з навчальним планом.
15 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 018-225 від 01.09.2008 року про проведення практики учнів професійно-технічних закладів, що є невід’ємною частиною основного договору.
З урахуванням внесених змін, відповідно до п.2.1. Договору № 018-225 від 01.09.2008 року відповідач зобов’язується забезпечити проходження практики учнями по заявленим професіям у відповідності з «Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами ПТНЗ виробничого навчання та виробничої практики», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999р. № 992 та іншими нормативними актами, які регулюють питання проведення практики учнів професійно-технічних навчальних закладів.
Згідно п. 3.1. Договору № 018-225 від 01.09.2008 року відповідач буде здійснювати оплату виконуваної під час проходження практики учнями роботи, як працівниками другого розряду відповідної професії.
У відповідності до п.4.1. Договору сторони відповідають за невиконання покладених на них обов’язків щодо організації проведення практики згідно з законодавством України.
В період дії Договору № 018-225 від 01.09.2008 року між позивачем та відповідачем було підписано два Акти прийому-передачі робіт до договору № 018-225 від 01.09.2008 року в яких затверджено, що роботи проведені в повному обсязі та відповідають умовам договору, а також що в грудні 2008 року учнями проведено робіт на суму 2 130,05 грн., а в січні 2009 року на суму 1 250,78 грн.
22.02.2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 117 відповідно до якої позивач просить сплатити суму заборгованості за договором № 018-225 від 01.09.2008 року в розмірі 3 380,83 грн.
Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 3 380, 83 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що в договорі № 018-225 від 01.09.2008 року не було встановлено строків оплати проведених учнями робіт та оскільки позивачем не було пред’явлено вимоги, то відповідно оплата праці учнів проведена не була. На підставі заперечень на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.
При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Твердження відповідача, що заявлена позивачем та отримана відповідачем претензія № 117 від 22.02.10р. не є вимогою до відповідача про сплату суми заборгованості за договором № 018-225 від 01.09.2008 року в розмірі 3 380,83 грн. є необґрунтованою, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства заявлена претензія № 117 від 22.02.10р. є вимогою до відповідача про погашення заборгованості у добровільному порядку.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 3380, 83 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ»(51909, м.Дніпродзержинськ вул. Г.Х. Горобця, буд.1, ЄДРПОУ 05761620, р/р 26008160400002 в ДФ КБ "Приватбанк", МФО 305965) на користь Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту»(51910, м. Дніпродзержинськ, вул. Б.Хмельницького, буд.20, ЄДРПОУ 02541527, р/р 35218001001809 в ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012)) заборгованість у розмірі 3 380,83 грн. (три тисячі триста вісімдесят грн. 83 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 21.06.11р.