ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/1892/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи:
за позовом: ОСОБА_1
до: Прокуратури Харківської області
про: визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду 20.04.2011 року за територіальною підсудністю була передана справа із Рівненського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до прокурора Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою судді від 22.04.2011 року справу прийнято до провадження.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено декілька позовних вимог, а саме:
- визнати неправомірною та такою що суттєво порушують охоронювані законом права та свободи позивача як людини та громадянина, бездіяльність, яка полягають у не проведенні відповідачем дій належного прокурорського реагування (невинесення рішення у вигляді постанови) по заявам позивача від 04.08.2009 року № 30/В-270 та від 04.08.2009 року № 30/В-271, які були подані в порядку ст..ст.25,94,97 КПК України про порушення кримінальних справ.( а.с. 81-84);
- визнати не проведення відповідачем належних дій прокурорського реагування (невинесення рішення у вигляді постанови) порушенням гарантії ст..13 Конвенції «Про захист прав людини, і основних свобод, 1950 р.;
- зобов’язати відповідача розглянути вищезазначені заяви від 04.08.2009 року в порядку п.1, п.2 і ч.3 ст.97 КПК України. За результатами розгляду винести рішення про порушення кримінальних справ, або відмові у її порушенні;
- стягнути з відповідача на користь позивача за неправомірні дії та бездіяльність, порушення його охоронюваних законом прав і свобод як людини і громадянина, моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
14 червня 2011 року позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, оскільки відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в Вінницькій установі виконання покарань УДДПВП України у Вінницькій області (№1).
За приписами ч.6 ст.35 КАС України особі, яка бере участь у справі та на момент її розгляду відбуває покарання, пов`язане з обмеженням особистої свободи (довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовця, обмеження волі, арешт), повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи до суду.
За бажанням, вищевказана особа може надіслати суду письмові пояснення поштою або забезпечити своє представництво в суді адвокатом чи довіреною особою на підставі належним чином засвідченої копії довіреності.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач був належним чином повідомлений адміністрацією місця утримання про дату та час розгляду справи, про що свідчать його особисті розписки. Проте, засуджений ОСОБА_1 явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив та своїм правом надати письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог також не скористався.
Представники відповідача в судове засідання також не з’явились, хоча повідомлені про час та місце розгляду даної справи завчасно та належним чином, заяв/клопотань про розгляд справи за їх відсутності суду не надали.
Згідно з частиною 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суд розглянувши в порядку письмового провадження заявлений позов, дійшов висновку про наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до прокуратури Харківської області із заявами про порушення кримінальної справи стосовно працівників прокуратури Оржонікідзенського району м. Харкова та судді Оржонікідзенського районного суду м.Харкова Бабенко Ю.П. Позивач оскаржував їх дії щодо постанови про обрання міри запобіжного заходу – тримання під вартою від 03.06.2003 року.
Тобто дані обставини свідчить про те, що скарги ОСОБА_1 стосуються питань пов'язаних з розслідуванням кримінальної справи, що виключає можливість розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства, з наступних підстав.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.
За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України призначенням даного Кодексу є визначення порядку провадження у кримінальних справах.
Статтею 2 цього ж Кодексу визначено завдання кримінального судочинства, якими є серед інших є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь.
Згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язанні приймати заяви і повідомлення про вчиненні або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
За заявою або повідомлення про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язанні не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Положеннями статті 236 Кримінального-процесуального кодексу України визначено, що скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв’язує в порядку і в строки, передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Водночас, в рішенні Конституційного Суду України № 6-рп від 23 травня 2001 року зазначено, що кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу –підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської діяльності.
Відповідно до статі 236 Кримінально-процесуального кодексу України, скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв’язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Також слід зазначити, що прокурорський нагляд - це специфічний самостійний вид державної діяльності, який повинен забезпечити виконання закону та його верховенство у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Він здійснюється від імені держави - України, репрезентує і захищає суспільні інтереси та інтереси фізичних та юридичних осіб. Основний зміст діяльності прокуратури - нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів, які регулюють різноманітні боки соціально-економічного життя суспільства, що по суті повинне забезпечити точне та однакове їх застосування. Стаття 7 Закону України «Про прокуратуру» визначає гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень, а саме забороняє втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших осадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення. Таким чином суд не має право втручатися у діяльність прокурорів та перебирати на себе їх функції.
За правилами, визначеними пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду та підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України, суд -
УХВАЛИВ :
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора Харківської області про визнання дій та бездіяльності неправомірно та стягнення моральної шкоди в частині визнання неправомірною та такою що суттєво порушують охоронювані законом права та свободи позивача як людини та громадянина, бездіяльність, яка полягають у не проведенні відповідачем дій належного прокурорського реагування (невинесення рішення у вигляді постанови) по заявам позивача від 04.08.2009 року № 30/В-270 та від 04.08.2009 року № 30/В-271, які були подані в порядку ст..ст.25,94,97 КПК України про порушення кримінальних справ; визнання не проведення відповідачем належних дій прокурорського реагування (невинесення рішення у вигляді постанови) порушенням гарантії ст..13 Конвенції «Про захист прав людини, і основних свобод, 1950 р.; зобов’язання відповідача розглянути вищезазначені заяви від 04.08.2009 року в порядку п.1, п.2 і ч.3 ст.97 КПК України та за результатами розгляду винести рішення про порушення кримінальних справ, або відмові у її порушенні - закрити.
Роз'яснити позивачу, що у цій частині справа підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна