Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2011 року Справа № 2а-2688/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:                                                Ірметова О.В.

при секретарі:                      Вівдюк М.М.,

за участю:

представника позивача:        Колотович Д.О.

представника відповідача:    Борзенко Н.О.

за участю прокурора:           Буняченко Ю.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Геліант-ХХІ», яким просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000192360/0  від 21 березня 2011 року, прийняте Ленінською міжрайонною державною  податковою інспекцією у м.Луганську, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за податковими деклараціями за січень 2009 року у сумі 47482,00 грн., за лютий 2009 року у  сумі 9451,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 3664,00 грн., за травень 2009 року у сумі 40345,00 грн., за липень 2009 року у сумі 14284 грн., за серпень 2009 року у сумі 4124,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 41069,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на адресу підприємства не надсилався наказ про проведення перевірки, а тому відповідач не мав жодного права проводити документальну невиїзну перевірку. Крім того, на адресу товариства в одному конверті було направлено акт перевірки та податкове повідомлення-рішення, що також є порушенням порядку прийняття податкового повідомлення-рішення. Стосовно дій відповідача в частині зменшення сум податкового бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивач зазначив, що правомірність заявленої суми відшкодування суми податку на додану вартість товариством по вказаним податковим періодам досліджувалися судами: по справам №2а-28889/09/1270 по деклараціям за липень, серпень, вересень 2009 року, №2а-22693/09/1270 по декларації за січень 2009 року, №2а-22693/09/1270 по декларації за лютий 2009 року, сума бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень, травень 2009 року підтверджуються довідками перевірок, які були здійснені у 2009 році. Суми бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень та травень 2009 року підтверджуються первинними документами, які надавалися під час перевірки у 2009 році. За таких підстав позивач вважає, що відповідачем при складанні акту та прийнятті податкового повідомлення-рішення були порушені норми матеріального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення аналогічні позовним вимогам.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач, посилаючись на вказані довідки, які, начебто, підтверджують правомірність формування податкового кредиту ТОВ «Геліант-ХХІ» за вказаний період, вводить суд в оману, адже під час проведення перевірок, за результатами яких складено довідки, податковим органом досліджено лише правильність формування податкового кредиту з «арифметичної» точки зору  та  всі вказані довідки особисто підписано та отримано повноважними представниками ТОВ «Геліант-ХХІ», окрім того, їх попереджено про можливість проведення  додаткових позапланових невиїзних перевірок, в разі отримання податковим органом матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання. Саме цим правом скористався податковий орган при проведенні перевірки, за результатами якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення. За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 № 117/23-616/31673389, яким встановлено порушення п.1.8, п.п. 7.3.1, п.7.3 ст. 7, п.п 7.7.2, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (що діяв у перевіряємому періоді), в результаті чого ТОВ «Геліант-ХХІ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень та вересень 2009 року на суму 160509,00 грн. Таких висновків фахівці інспекції дійшли з огляду на наступне. В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Геліант-ХХІ» безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суми ПДВ, у зв'язку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій).

Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. У разі коли платник податків неправомірно одержував податковий кредит, суми із бюджету будуть йому відшкодовані за рахунок добросовісних платників податків. Основним завданням ОДПС у даному випадку є не допустити безпідставного відшкодування сум із бюджету. За таких обставин, до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до Державного бюджету. У зв'язку з цим посилання позивача на те, що він не може нести відповідальність за дії інших осіб по несплаті цього податку до бюджету, не може прийматися до уваги, оскільки як вже зазначалось вище, відшкодування ПДВ є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках (де постачальники є як правило посередниками), сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції ПДВ переходить в податкове зобов'язання кожного з попередніх постачальників, який однак до бюджету його не вносить, „перекриваючи" його податковим кредитом, що виник в зв'язку з придбанням цієї ж продукції у попереднього постачальника (посередника), а отже ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Закону про ПДВ в частині порядку відшкодування ПДВ. Окрім того, пунктом 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, ще сплачується покупцем. Відповідно до п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, у разі доведення,  що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів, що свідчить про відсутність законної господарської діяльності та намагання спричинити безпідставні втрати Бюджету України, шляхом незаконного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За таких обставин, враховуючи той факт, що здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів є пріоритетним завданням органів державної податкової служби, Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення з метою захисту інтересів Держави. Таким чином, відповідач вважає, що податкове-повідомлення рішення від 21.03.11 № 0000192360, яким зменшено заявлену ТОВ «Геліант-ХХІ» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціях за січень, лютий квітень, травень, липень, серпень та вересень 2009 року на загальну суму 160 509,0 грн. правомірним та не підлягає скасуванню в судовому порядку та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Щодо проведення невиїзної перевірки без витребування у позивача первинних документів представник відповідача пояснив, що необхідності у витребуванні первинних документів не було, оскільки у 2009 році при проведенні перевірок вони надавалися та досліджувалися з підстав правомірності формування податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Спірне питання полягає в тому, що на думку позивача відповідачем при проведенні перевірки було порушено процедуру її проведення, та при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом було порушено матеріальне та процесуальне право.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

          Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» визначено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

          Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового колексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки — цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З систематичного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставами для проведення документальної невиїзної перевірки є відповідне рішення керівника орагу державної податкової служби про її проведення; наявність обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 Податкового кодексу України; на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

          Відповідно до п.200.11 ст. 20 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Достатні підстави, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1238, середь який є така підстава, як існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов’язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки.

Таким чином законодавець встановив, що податковий орган має право провести саме документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування саме протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки у разі наявності такої підстави, як існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов’язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки.

Оскільки відповідачем згідно наказу  від 17.03.2011 №440 проведена невиїзна документальна перевірка без витребування первинних документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту, про що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача, суд дійшов до висновку, що Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено перевірку, яка не передбачена Податковим кодексом України за наявних підстав.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов’язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

          Згідно з п.86.4 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, — протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов’язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов’язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки — протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Геліант-ХХІ» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 12.09.2001 (том 1 а.с.30), знаходиться на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську (том 1 а.с.33) та є платником податку на додану вартість (а.с.32).

У  період з 18.03.2011 по 21.03.2011 Ленінською МДПІ у м. Луганську на підставі п.п. 20.4.1 п. 20.4 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 79 п.200.11 ст.200 Податкового кодексу, п.3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1238 та згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську №440 від 17.03.2011, з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За наслідками перевірки Ленінська МДПІ у м. Луганську дійшла до висновку, що ТОВ «Геліант - ХХІ» на порушення п.1.8, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 п.п..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року у сумі 47482 грн., за лютий 2009 року у сумі 9451,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 3664,00 грн., за травень 2009 року у сумі 40345,00 грн., за липень 2009 року у сумі 14284 грн., за серпень 2009 року у сумі 4124,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 41069,00 грн., про що складено акт №117/23-616/31673389 від 21.03.2011 (том 1 а.с.9-15).

З матеріалів справи вбачається, що наказом  Ленінської МДПІ у м. Луганську №440 від 17.03.2011 було призначено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Геліант - ХХІ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за січень-лютий 2009 року, квітень-травень 2009 року, із зазначенням дати розпочатку перевірки – 18.03.2011 (том 6 а.с.94).

16 березня 2011 року за підписом заступника начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську Чиж А.Ю. було винесено повідомлення про розпочаток невиїзної документальної перевірки з питань правомірності декларування бюджетного відшкодування з ПДВ (том 6 а.с.93).

В судовому засіданні встановлено, що наказом від 17.03.2011 №440 встановлено період, за який здійснюється перевірка достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, а саме за січень-лютий 2009 року, квітень-травень 2009 року, але фактично податковим органом було здійснено перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за січень-лютий 2009 року, квітень-вересень 2009 року. Таким чином суд дійшов висновку, що Ленінською МДПІ у м. Луганську безпідставно було здійснено без правових підстав.

          На підставі акту перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 №0000192360/0, яким ТОВ «Геліант-ХХІ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 160509,00 грн. за період січень-лютий 2009 року, квітень-вересень 2009 року.  (том 1 а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи копію акту перевірки від 21.03.2011 №117/23-616/31673389 та оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000192360/0 були направленні на адресу ТОВ «Геліант-ХХІ» в одному конверті (том 1 а.с.7). Крім того акт та оскаржуване податкове повідомлення-рішення підписані однією датою. Таким чином, Ленінська МДПІ у Луганську порушила право ТОВ «Геліант-ХХІ» на подання заперечень до акту перевірки, а також порядку прийняття податкових повідомлень-рішень встановленого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.

Щодо висновку податкового органу про порушення ТОВ «Геліант-ХХІ» п.1.8, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 п.п..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року у сумі 47482 грн., за лютий 2009 року у сумі 9451,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 3664,00 грн., за травень 2009 року у сумі 40345,00 грн., за липень 2009 року у сумі 14284 грн., за серпень 2009 року у сумі 4124,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 41069,00 грн., яке стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Достовірність нарахування сум податку на додану вартість за період січень-лютий 2009 року та зяавлення їх до відшкодування з бюджету досліджувалися у судовому процесі по справі №2а-22693/09/1270 за адміністративним позовом ТОВ «Геліант-ХХІ» до Ленінської МДПІ у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Так постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 по справі №2а-22693/09/1270, яке було залишено без змін ухвалою Донецького аппеляційного адміністративногос суду від 02.12.2009, позовні вимоги ТОВ «Геліант-ХХІ» про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства  суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податкових деклараціях за січень 2009 року у сумі 47482,00 грн., за лютий 2009 року у сумі 9541,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 3664,00 грн., за травень 2009 року у сумі 40345,00 грн. (том 2 а.с.127-128).

Таким чином, судовим рішенням встановлені обставини щодо правомірності заявлення сум бюджетного відшкодування з податку на додану варість по податкових деклараціях за січень 2009 року у сумі 47482,00 грн., за лютий 2009 року у сумі 9541,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 3664,00 грн., за травень 2009 року у сумі 40345,00 грн., яки в силу ст. 72 КАС України не підлягають доказування в іншій справі.

Судом раніше було встановлено, що податковий орган при проведенні перевірки без законних на те підстав здійснив перевірку за період липень-вересень 2009 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині встановлення факту завищення суми бюджетного відшкодування за період липень-вересень 2009 року у сумі 59475,00 грн. є безпідставним.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на  досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки у судовому засідані було встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено перевірку, яка не передбачена Податковим кодексом України за відповідних підстав, порушено порядок прийняття податкових повідомлень-рішень та податковий орган зменьшив суми бюджетного відшкодування за період липень-вересень 2009 року, який не входив до періоду перевірки, який був призначений наказом від 17.03.2011 №440, та правомірність заявлення сум до відшкодування з ПДВ за період січень-лютий, квітень-травень 2009 року підтверджені судовим рішенням по справі №2а-22693/09/1270, суд дійшов висноку, що Ленінська МДПІ у м. Луганську діяла не у спосіб та порядок встановений законом, а тому позовні вимоги ТОВ «Геліант-ХХІ» про скасування податкового повідомлення-рішення №0000192360/0  від 21 березня 2011 року, прийняте Ленінською міжрайонною державною  податковою інспекцією у м.Луганську законні та обгрунтовані.

          Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 17, 18, 69-71, 94  151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

          Скасувати податкове повідомлення-рішення №00001922360/0 від 21.03.2011, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» (код ОКПО 31673389) за податковими деклараціями за січень 2009 року у сумі 47482,00 грн., за лютий 2009 року у  сумі 9451,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 3664,00 грн., за травень 2009 року у сумі 40345,00 грн., за липень 2009 року у сумі 14284 грн., за серпень 2009 року у сумі 4124,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 41069,00 грн.

Стягнути на користь Товарситва з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних  повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 30 травня 2011 року.

           СуддяО.В. Ірметова