Справа №2-1328/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2007 року     Луцький міськрайонний суд у складі:

головуючого-судді        Кихтюка P.M.

при секретарі                 Мелих Л.В.

з участю позивача         ОСОБА_1

представника позивача   ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_7

третьої особи                  ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на частину будинковолодіння та визнання права власності на квартиру, -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на частину будинковолодіння та визнання права власності на АДРЕСА_1. Свій позов мотивує тим, що народився та проживав із батьками в будинку в с. Граддя Маневицького району. Крім нього, разом з ними проживали ще ОСОБА_4, ОСОБА_5та ОСОБА_6.

В 1971 році він із сім'ю переїхав в м. Луцьк, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишились проживати в с. Граддя.

Через деякий час батько та сестри матері досягли згоди про те, що останні отримують для будівництва житлового будинку земельну ділянку в с. Липини , а батько перевозить із с. Граддя будинок. Однією половиною після будівництва будинку користувалась його сім'я, а іншою - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Вважає, що оскільки при перевезенні будинку та його будівництві були вкладені матеріальні цінності і власна праця, то на підставі ст.ст.88, 128 ч.1 ЦК України (в ред. 1963 року) слід визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 21.11.2002 року на 1/2 частину будинковолодіння та визнання право власності на АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача позов підтримав та пояснив, що ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 не створювали(будували) тієї частини будинку, де проживав  батько позивача з сім'єю і не могли її дарувати. Про наявність

2

вказаного свідоцтва позивач дізнався в 2004 році при розгляді справи в суді про його виселення. В решті позов підтримав з підстав викладених у заяві, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що вимоги позивача безпідставні, а тому просив в його задоволені відмовити.

Третя особа - ОСОБА_7 підтримала позовні вимоги позивача та просила позов задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків, дослідивши представлені по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 21.11.2002 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1(а.с.   ).

Із заповіту від 15.05.2001 року вбачається, що ОСОБА_4 заповіла 1/2 частину вказаного будинковолодіння ОСОБА_2(а.с. ), а її сестра - ОСОБА_5 іншу 1/2 частину також заповіла ОСОБА_2(а.с.    ).

Посилання позивача та його представника про відсутність правовстановлюючих документів у ОСОБА_4 на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1спростовується письмовими доказами по справі, а саме: договором дарування від 28.02.1992 року, за яким остання прийняла в дар від ОСОБА_5 вказану частину будинку з надвірними будівлями та спорудами, яка належала їй на підставі запису в погосподарській книзі Липинської сільської ради за №252, згідно довідки виданої виконкомом Липинської сільської ради від 08.02.1992 року №203(а.с.     ).

Інша 1/2 частина спірної житла належала ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 29.09.1999 року(а.с.  ).

Відповідач у встановлений законом строк подала  до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи, оглянутої в судовому засіданні(а.с.      ).

Не заслуговує на увагу та не приймається судом посилання позивача, його представника, третіх осіб про перевезення батьком позивача будинку із с. Граддя Маневицького району та його будівництво в АДРЕСА_1і не прийняття ОСОБА_4, ОСОБА_5 та

ОСОБА_6 участі в його будівництві. Вказані обставини спростовуються письмовими доказами по справі - квитанціями, чеками, накладними про придбання та доставку будівельних метеріалів(а.с.), будівельним паспортом на забудову земельної ділянки, свідоцтвом на забудову садиби, виданих  на  ім'я  ОСОБА_5.(а.с.           ),   а  також  витягами  із погосподарської книги Липинської сільської ради за період з 1980 по 1995 роки, з яких вбачається, що особові рахунки були відкриті лише на ОСОБА_5 та ОСОБА_4(а.с.            ).

В судовому засіданні ні позивачем, ні його представником всупереч ст.60 ЦПК України не доведено та не представлено доказів, на підставі яких

3

слід визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 21.11.2002 року на 1/2 частину будинковолодіння та визнати за позивачем право власності на АДРЕСА_1

Посилання позивача на набуття права власності на вказану частину будинковолодіння у відповідності до ст.ст.88, 128 ЦК України (в ред. 1963 року) також доказами не підтверджується та є безпідставними.

Крім цього, безпідставність заявленого позову також підтверджується рішенням Луцького міськрайонного сулу від 25.11.2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24.02.2005 року(а.с. 6-7), яким розірвано договір найму жилого приміщення між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та виселено останнього з АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6не спростовують вище наведені висновки суду.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволені позову слід відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.15, 58, 60, 208, 209, 212, 213, 218 ЦПК України, ст.ст.88,128 ЦК України (в ред.1963 року), суд, -

вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 21 листопада 2002 року на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1видане ОСОБА_2та визнання права власності на частину будинковолодіння по АДРЕСА_1- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.