Справа № 2а-340/2007

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

18 червня 2007 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Лівандовської Т.В.

при секретарі - Мартинюку О.М.

з участю прокурора - Плеханова Ю.О.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за    адміністративним позовом військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А 3186 про стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно,

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2007 року військовий прокурор Луцького гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А 3186 про стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1416 на посаді помічника начальника оперативного відділення штабу 806 авіаційної бомбардувальної бригади 14 авіаційного корпусу.

Згідно наказу командира військової частини А 1416 №148 від 05.07.2004 року за п.63, п/п "В", був звільнений в запас.

В порушення вимог ст.ст.2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 ОСОБА_1 не було забезпечено можливості вчасно отримати речове майно та заборговану грошову компенсацію за нього на суму 4526, 26 грн.

Посилаючись на викладене, просить стягнути з військової частини A3186, яка являється правонаступником військової частини А1416 на користь ОСОБА_1 4526,26 грн. грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, підтримав, пояснивши, що позивач проходив дійсну військову

2

службу у в/ч А 3186 до 05.07.2004 року, де перебував на фінансовому та речовому забезпеченні. Після звільнення з збройних сил, ОСОБА_1 звертався до командування частини з проханням виплатити належні за законом кошти. Проте, йому було відмовлено. Згідно розрахунку, сума заборгованості за належне речове майно складає 4526,26 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги, з підстав зазначених в позовній заяві, підтримав, просив стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в розмірі 4526,26 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав суду лист, в якому просить слухати справу у його відсутності. Позовні вимоги, в частині стягнення грошової компенсації в розмірі 1666,10 грн. за невикористане речове майно до 11.03.2000 року визнає. Відносно заборгованості в розмірі 2856,16 грн. за період після 11.03.2000 року зазначив, що її виплатити неможливо, оскільки, розрахунок з звільненими в запас або відставку військовослужбовцями за вказаний період має проводитись лише предметами речового майна.

Заслухавши пояснення прокурора, позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом об'єктивно встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 1416 та наказом командира військової частини А 1416 №148 від 05.07.2004 року був звільнений в запас (а.с.5).

Окрім того, до звільнення знаходився на речовому забезпеченні військової частини А 1416 (а.с.6). Військова частина А 3186 являється правонаступником військової частини А 1416, що стверджується довідкою №90 від 20.03.2007 року (а.с.7).

Відповідно до ч.2 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на військовій службі в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що „...військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них".

11 березня 2000 року набрав чинність Закон України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року. Статтею 2 даного Закону з 11.03.2000 року дію ст.9 ч.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна чи, за їх бажанням, грошової компенсації було призупинено. Відповідно до п.59 ст.71

3

Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік і дію п.2 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Починаючи, з 11.03.2000 року дію норм, які визначали і визначають на даний час право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна призупинено, внаслідок чого, позивач має право на отримання грошової компенсації лише за речове майно, яке повинен був отримати до моменту набрання чинності Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", тобто до 11.03.2000 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація за невикористане речове майно до 11.03.2000 року, яка відповідно до листа за №117 від 28.03.2007 року (а.с.8), становить 1666,10 грн.

Керуючись ст.ст. 6,17, 70, 158-163, 167 КАС України, ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ЗУ "Про збройні сили України", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з військової частини А 3186, яка являється правонаступником військової частини А 1416 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість неотриманого речового майна до 11.03.2000 року в сумі 1666 (одну тисячу шістсот шістдесят шість) гривень 10 (десять) копійок.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.