ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2006 р. Справа № 35/461-06
вх. № 11337/5-35
Суддя господарського суду Швед Е.Ю.
при секретарі судового засідання Сергієнко О. Є.
за участю представників сторін:
позивача - Уркевич В.Ю., дов. б/н від 04.11.05 р. відповідача - Смаль В.В., дов. № 59 від 25.09.06 р.
розглянувши справу за позовом ДП " Івашківський спиртзавод", с. Івашки
до СТОВ "Прогрес" с. Басове
про стягнення 33762,96 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу у розмірі 33762,96 грн., державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем у квітні 2000 року було укладено договір купівлі-продажу дріжджів хлібопекарських і ящиків на загальну суму 33762,96 грн. Як вказує позивач, зазначений договір купівлі-продажу було укладено ним із відповідачем шляхом обміну довіреностями на отримання вказаного товару та видатковими документами на його відвантаження.
Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечує повністю, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення він обґрунтовує тим, що він до сьогодні не отримав вимогу позивача про сплату боргу на підставі чого відповідач просить суд припинити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмету спору. Окрім цього, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду для захисту свого права, який, на думку відповідача, слід обліковувати з 15.12.2002 р. та заявив на підставі ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України про застосування позовної давності до зобов’язання відповідача по сплаті 33762,96 грн.
До початку судового засідання учасники засідання звернулися до суду із заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом і підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін суд встановив, що між позивачем та колективним сільськогосподарським підприємством „ПРОГРЕС”, правонаступником за правами та обов’язками якого є відповідач, у квітні 2000 року укладено договір купівлі-продажу дріжджів хлібопекарських і ящиків (далі – товар). Вказаний договір купівлі-продажу укладено на загальну суму 33762,96 грн. в порядку частини 2 статті 154 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. (що діяв на час укладення договору) шляхом обміну довіреностями, виданими відповідачем на отримання товару та видатковими документами позивача (товарно-транспортними накладними) на його відвантаження.
На виконання прийнятих на себе зобов’язань позивач відвантажив відповідачу товар згідно наступних товарно-транспортних накладних: № 840336 від 24.04.2000 р. дріжджі х.п. на суму 204,00 грн.; № 840362 від 25.05.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 212,00 грн.; № 840361 від 29.05.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 275,60 грн.; № 840365 від 02.06.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 400,64 грн.; № 840369 від 08.06.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 400,64 грн.; № 848239 від 09.06.2000 р. дріжджі сухі кормові на суму 18000,00 грн.; № 840372 від 13.06.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 325,52 грн.; № 848245 від 20.06.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 530,00 грн.; № 848247 від 23.06.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 225,36 грн.; № 841527 від 26.06.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 375,60 грн.; № 841532 від 30.06.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 121,60 грн.; № 860185 від 02.12.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 6346,00 грн.; № 860221 від 27.12.2000 р. дріжджі х.п. та ящики на суму 6346,00 грн. Усього згідно вказаних товарно-транспортних накладних позивач передав відповідачу товар на загальну суму 33762,96 грн.
Вказаний товар був отриманий представниками відповідача, що діяли на підставі виданих відповідачем довіреностей №№914849, 914833, 914825, 914817, 914827, 914820, 914828, 914829, 914895, 708103, 708180, 708182. Про отримання товару представниками відповідача свідчать їх підписи на вказаних вище товарно-транспортних накладних, а також надані позивачем та долучені до матеріалів справи названі довіреності на отримання товару.
Як встановлено судом, при укладенні договору купівлі-продажу товару, сторонами строки оплати відповідачем вартості отриманого товару встановлені не були. Обов’язок відповідача по сплаті вартості отриманого товару виник 19.04.2006 р., оскільки в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України (2003 р.), відповідно до якої “якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства”, 11.04.06 року за вих. № 330 позивачем була направлена відповідачу вимога про виконання зобов’язання по сплаті вартості товару на загальну суму 33762,96 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 12.04.2006 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте на день розгляду справи судом вартість товару відповідачем позивачу не сплачена, борг становить 33762,96 грн. Розмір боргу відповідачем не заперечується.
Заперечення відповідача щодо неотримання ним на день розгляду справи судом вимоги позивача № 330 від 11.04.2006 р. не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони спростовуються наданими позивачем названими вище доказами, зокрема, самою вимогою № 330 від 11.04.2006 р. про сплату 33762,96 грн. та повідомленням про вручення поштового відправлення про отримання вказаної вимоги відповідачем 12.04.2006 р. Окрім цього, позивачем у встановленому порядку при пред’явленні позову було направлено відповідачу 28.08.2006 р. позовну заяву, що містить у собі вимогу про стягнення з відповідача 33762,96 грн. Звідси, через наявність предмету спору по справі, клопотання відповідача про припинення провадження по справі на підставі п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України “за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму”.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що “покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару”.
Стаття 526 Цивільного кодексу України приписує, що “зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства...”.
Зважаючи на вказані приписи законодавства України, що застосовані судом до спірних правовідносин відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., оскільки незважаючи на те, що цивільні відносини між позивачем та відповідачем виникли до 01.01.2004 р., але права і обов'язки позивача та відповідача продовжують існувати на день розгляду справи, на відповідача покладається обов’язок сплатити позивачу суму боргу у розмірі 33762,96 грн.
Судом не приймається заперечення відповідача проти позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогою про захист свого права (позовної давності) з таких підстав.
Відповідач посилається на сплив позовної давності, оскільки, на його думку, позивач втратив право на звернення до суду 15.12.2005 р. При цьому відповідач посилається на отримання ним вимоги позивача (претензії № 1273 від 02.12.2002) про сплату 194942,33 грн. Проте, суд вважає, що вказана претензія позивача № 1273 від 01.12.2002 р. не може вважатися належним доказом у даній справі. Вказана претензія не містить у собі вимоги позивача сплатити вартість товару, відвантаженого відповідачу згідно товарно-транспортних накладних № 840336 від 24.04.2000 р., № 840362 від 25.05.2000 р., № 840361 від 29.05.2000 р., № 840365 від 02.06.2000 р., № 840369 від 08.06.2000 р., № 848239 від 09.06.2000 р., № 840372 від 13.06.2000 р., № 848245 від 20.06.2000 р., № 848247 від 23.06.2000 р., № 841527 від 26.06.2000 р., № 841532 від 30.06.2000 р., № 860185 від 02.12.2000 р. та № 860221 від 27.12.2000 р., посиланням на які позивач обґрунтовує позов. Звідси посилання відповідача на претензію позивача № 1273 від 02.12.2002 р. як на підставу відмови у позові є необґрунтованим. Заява відповідача, зроблена на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України про застосування до зобов’язання відповідача по сплаті заборгованості за отриманий товар приписів частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові задоволенню не підлягає, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом строк позовної давності не сплив.
Оскільки відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача, у даному разі господарські витрати суд вважає необхідним покласти судові витрати на відповідача.
Виходячи з наведеного вище, на підставі частини 2 статті 154 Цивільного кодексу Української РСР (1963 р.), статті 526, частини 2 статті 530, статті 655, частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження по справі відмовити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОГРЕС”, 62215, Харківська область, Золочівський район, с. Басово, (код ЄДРПОУ 14063926, п/р № 260093039 ХОД АППБ "Аваль" м.Харків, МФО 350589) на користь Державного підприємства „Івашківський спиртзавод”, 62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки, (код ЄДРПОУ 00375250, п/р 2600101312586 АКБ "Базис" м.Харків, МФО 351760) - 33762,96 грн. боргу, 337,63 грн. держмита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Швед Е.Ю.