Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
17 червня 2011 р. № 2-а- 3576/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого –Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання –Фоміній В.В.,
за участю представників: позивача –Єрісова Н.М.,
відповідача - Гадяцька Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Агро» звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова, та просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.10.2010р. № 0000460700/0 та від 22.12.2010р. № 0000460700/1, зобов’язати Державну податкову інспекцію в Московському районі м. Харкова надати органу державного казначейства висновок про суми відшкодування податку на додану вартість у заявленому позивачем розмірі.
В обґрунтування заявленого позову зазначає, що оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням – рішенням від 11.10.2010р. № 0000460700/0 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 98732,00 грн. Податкове повідомлення –рішення від 22.12.2010р. № 0000460700/1 прийнято за результатами адміністративного оскарження позивачем первинного податкового повідомлення-рішення, за результатами якого скарги позивача залишено без задоволення.
З даними податковими повідомленнями – рішеннями позивач не погоджується, вважаючи їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010р. № 0000460700/0 є цілком законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 98732,0 грн. за липень 2010 року на розрахунковий рахунок позивача, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з квітня 2010 року по червень 2010 року.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення, керуючись наступним.
Підприємство позивача зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.09.1999 р. Позивач має свідоцтво платника ПДВ № 29271878, видане 29.09.1999р.
Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі ч.15 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями), проведено позапланову виїзну перевірку позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Восток-Агро" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 98732,00 грн. за липень 2010 року на розрахунковий рахунок підприємства, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з квітня 2010 року по червень 2010 року.
За результатами перевірки складено акт № 8887/07-013/30589815 від 28.09.2010р., згідно якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.5.12.2 п.5.12 Порядку заповнення та надання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р. (в редакції від 15.06.2005р. № 213), внаслідок чого було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 98732,0 грн.
На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010р. № 0000460700/0, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 98 732,0 грн., а за результатами його оскарження податкове повідомлення – рішення від 22.12.2010р. № 0000460700/1
Приймаючи зазначені податкові повідомлення – рішення відповідач виходив з того, що за результатами проведеної перевірки було встановлено надання позивачем до ДПІ у Московському районі м. Харкова декларації з ПДВ і розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації з ПДВ) за липень 2010 року, згідно з якими він задекларував залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду -205187,0 грн. (за даними перевірки - 181 870 грн.). Частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам – 98732,0 грн. (за даними перевірки - 0 грн.); сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (на рахунок платника у банку) -98732, грн. (за даними перевірки - 0 грн.).
Перевіркою правильності визначення сум ПДВ, сплачених постачальникам та віднесених до розрахунку суми бюджетного відшкодування (дотримання вимог п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " та пп.5.12.2 п.5.12 Порядку заповнення та надання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р. (в редакції від 15.06.2005р. № 213) було встановлено, що бюджетному відшкодуванню належить частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
При цьому відповідач дійшов висновку, що оскільки позивачем у червні 2010 року було сплачено постачальникам товарів (послуг) в межах від'ємного значення на суму ПДВ у розмірі 0,00 грн., а у наступному податковому періоді (липні 2010р.) сума ПДВ, задекларована до відшкодування на рахунок платника у банку дорівнює 98732,0 грн., тим самим позивачем було порушено вимоги п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.5.12.2 п.5.12 Порядку заповнення та надання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р. (в редакції від 15.06.2005р. № 213), внаслідок чого було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 98732,0 грн.
Також було встановлено, що позивач, ТОВ «Восток - Агро» у червні 2010 року придбав у ФОП ОСОБА_3 автонавантажувач «Балканкар ЗЕМ «Средец»-Софія ДВ 1786» на загальну суму 139902,00 грн., в тому числі ПДВ 23317,00 грн.
В ході перевірки відповідач встановив, що згідно договору зберігання від 01.07.2010 року, позивач передав зазначений автонавантажувач на зберігання до ТОВ "АГРОТРЕЙД", в зв’язку з чим відповідач зробив висновок про те, що зазначений товар не використовується в господарській діяльності позивача та, оскільки позивач придбав основні фонди, які в подальшому ним не використовуються в господарської діяльності, він не має права віднести до податкового кредиту за червень місяць суму ПДВ 23317,0 грн.
За таких обставин відповідач дійшов висновку про порушення позивачем - п.п.7.4. 1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у завищенні суми податкового кредиту по декларації за червень на загальну
суму ПДВ - 23317,0 грн.
Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зауважує, що платник податків скористався правом оскарження вказаного податкового повідомленні-рішення в процедурі адміністративного оскарження, для чого ним до відповідача була подана первинна скарга. Рішенням Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова від 16.12.10 р. №15598/10/25-012 за результатами розгляду первинної скарги остання була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. З урахуванням розгляду скарги відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000460700/1 від 22.12.10 р., яке є тотожнім оскарженому в частині завищення суми бюджетного відшкодування.
Суд вважає доцільним відмітити, що підстави та порядок прийняття нових податкових повідомлень-рішень при проведенні процедури адміністративного узгодження податкових зобов’язань на час виникнення правовідносин були встановлені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де не передбачалося прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення скарги без задоволення (часткового), без проведенні додаткового нарахування податкових зобов’язань та/або застосування штрафних санкцій.
Оскільки при розгляді первинної скарги не були зменшені або збільшені нарахування, у відповідача не було законних підстав для прийняття нового податкового повідомлення-рішення № 0000460700/1 від 22.12.10 р. і позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).
Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Згідно з пп.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює правила розрахунку сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню. В той же час, зазначена норма не регулює порядок повернення з бюджету відповідних сум. Ці відносини регулюються нормами пп.7.7.5 –7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Враховуючи наведене, сума, яка була розрахована за правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, відповідно до п.1.8 ст.1 Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування, встановлений пп.7.7.5 –7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону, не передбачає можливості погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.
Зазначене стосується також і залишків від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та в яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у тих наступних податкових періодах, за якими вони виникли.
Отже, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, тобто не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування згідно зазначеного пп.7.7.2 п.7.7 вказаної статті є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Оскільки факт сплати позивачем на користь своїх постачальників, за наслідками взаємовідносин з якими товариством сформований податковий кредит, податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) не заперечується податковим органом, а лише зазначається про те, що неможливо визначити фактичну сплату залишку від’ємного значення попереднього періоду, та зважаючи на викладене – зменшення відповідачем підприємству суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.
При цьому, відповідачем не доведено невиконання позивачем норм пп. 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Крім того, суд зазначає, що підприємством в ході перевірки надано копії платіжних доручень за червень 2010 року, але в акті перевірки відповідачем не зазначено які порушення мали місце, по яким операціям та згідно яких документів ці порушення встановлені.
Щодо придбання позивачем автонавантажувача та включення в зв’язку з цим суми ПДВ до складу податкового кредиту, суд зазначає що згідно договору, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3, він придбав автонавантажувач «Балканкар ЗЕМ «Средец»-Софія ДВ 1786» на загальну суму 139902,0 грн., в тому числі ПДВ 23317,0 грн.
Як встановлено судом, в червні 2010 року позивач здійснив розрахунок за зазначеною угодою, перерахувавши постачальнику 139902,0 грн., в тому числі ПДВ 23317,0 грн. Також суд встановив, що 01.07.2010р. позивач уклав з ТОВ «Агротрейд» договір зберігання, відповідно до якого передав зазначений автонавантажувач на зберігання за плату.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що укладення позивачем зазначеного договору зберігання свідчить про те, що він не використовує автонавантажувач у власній господарській діяльності, суд наголошує, що згаданий договір зберігання не передбачає передачу права користування річчю, що передана для зберігання та не виключає можливість користуватися нею власником – ТОВ «Восток – Агро». Натомість предметом договору є лише збереження речі та її властивостей.
За таких обставин висновки відповідача про невикористання автонавантажувача у власній господарській діяльності позивача, зроблені з аналізу договору зберігання, є необґрунтованими.
В зв’язку з наведеним суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, дотримання вимог щодо порядку його відшкодування.
Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб’єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв’язку з чим воно підлягає скасуванню. Так само скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами розгляду скарг позивача.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином формування відповідного висновку можливо тільки після закінчення перевірки, а в разі оскарження платником податків прийнятих за такою перевіркою податкових повідомлень-рішень, по закінченню адміністративного або судового розгляду скарг (позовів).
Таким чином вказані вимоги позивачем були заявлені передчасно, а тому відсутні підстави для заявлених вимог в цій частині, оскільки право позивача щодо формування відповідачем та направлення органу Казначейства висновку на час звернення з позовом не порушено.
На підставі викладеного, Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова від 11.10.2010р. № 0000460700/0 та податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010р. № 0000460700/1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро" судовий збір, сплачений при поданні позову пропорційно до частини задоволених позовних вимог в розмірі 1,70 грн.
Апеляційна скарга на постанову подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або, в разі оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. В разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 22 червня 2011 року.
Головуючий - Суддя Д.В. Бездітко