ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 травня 2011 року 12:26 № 2а-2804/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва
про визнання нечинним та скасування рішення
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування і визнання не чинним рішення відповідача № 1014 від 14 грудня 2010 року та розстрочення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування з врахуванням строків позовної давності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2804/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 20 квітня 2011 року.
У попередньому судовому засіданні 20 квітня 2011 року представником позивача обґрунтовано поважність пропуску строку для звернення до адміністративного суду тим, що ОСОБА_1 звертався із аналогічною позовною заявою до господарського суду міста Києва, а 10 лютого 2011 року позивачем отримано копію ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви (копія ухвали господарського суду міста Києва від 04 лютого 2011 року у справ № 05-6-13/46 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва про скасування рішення та зобов’язання вчинити дії додано до матеріалів справи).
Представник відповідача у попереднє судове засідання 20 квітня 2011 року не з’явився.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до адміністративного суду, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28 квітня 2011 року, яке відкладалось на 17 травня 2011 року у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 17 травня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позовної заяви з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва № 1014 від 14 грудня 2010 року в силу його незаконності підлягає скасуванню, а заборгованість зі сплати страхових внесків – розстроченню.
Мотивуючи заперечення проти позовної заяви, представник відповідача зазначив, перевірка ФОП ОСОБА_1 здійснювалась на підставі та в порядку передбаченому чинним законодавством, оскаржуване рішення є законним та скасуванню не підлягає, а відповідно до пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»від 08 липня 2010 року № 2464-VI та постанови Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-4 «Про затвердження порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум заборгованості зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 01 січня 2004 року, з відшкодуванням фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зі сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 01 січня 2011 року» заборгованість зі сплати донарахованих страхових внесків розстрочена бути не може.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємць Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 22 грудня 1999 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця серії НОМЕР_1 (копія свідоцтва міститься у матеріалах справи).
На підставі направлення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва № 4354/03 від 13 жовтня 2010 року відповідачем було здійснено перевірку з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01 січня 2004 року по 18 жовтня 2010 року, в результаті чого складено акт № 754 від 19 жовтня 2010 року про результати планової перевірки Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту – акт № 754).
З копії акту № 754 вбачається, що перевірка проводилась Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва в період з 13 жовтня 2010 року по 19 жовтня 2010 року.
В акті № 754 зазначено, що перевіркою правильності нарахування та сплати страхових внесків встановлено порушення пункту 1 статті 19 та пункту 9.4 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058, в результаті чого донараховано страхові внески у розмірі 32%, 32,3%, 31,8% та 33,2% за період з січня 2004 року по липень 2010 року в сумі 35 760, 12 грн.
Перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу встановлено порушення: за період з січня 2004 року по липень 2010 року індивідуальні відомості про застраховану особу за найманих працівників до відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж подавалися без нарахування страхових внесків (32%, 32,3%, 31,8% та 33,2%).
У результаті чого складено розпорядження про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки щодо достовірності формування відомостей про застраховану особу від 19 жовтня 2010 року № 24 (копія розпорядження № 24 від 19 жовтня 2010 року міститься в матеріалах справи).
19 жовтня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва прийнято рішення № 0655 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 49 089, 30 грн.
В матеріалах справи міститься заява позивача, яка зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України 28 жовтня 2010 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції), щодо скасування фінансових санкцій в сумі 49 089, 30 грн. застосовних згідно рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 19 жовтня 2010 року № 0655.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України № 26601/08 від 10 листопада 2010 року про результати розгляду скарги, рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва № 0655 від 19 жовтня 2010 року скасовано в частині застосування до страхувальника фінансових санкцій за період з січня по серпень 2004 рік в сумі 2033,60 грн.
19 листопада 2010 року позивачем подано до Пенсійного фонду України скаргу на рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва № 0655 від 19 жовтня 2010 року.
Матеріали справи містять копію рішення Пенсійного фонду України № 23120/09-10 від 10 грудня 2010 року про результати розгляду скарги ОСОБА_1, відповідно до якої скаргу задоволено частково, а рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва № 0655 від 19 жовтня 2010 року скасовано. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва винести нове рішення з урахуванням норм діючого законодавства.
На підставі вищезазначеного рішення Пенсійного фонду України 14 грудня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва винесено рішення № 1014, яким засновано до фізичної особи –підприємця фінансові санкції у розмірі 48 055 грн. 70 коп.
Представником позивача зазначено, що 04 січня 2011 року позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва із проханням надити право на розстрочку сплати донарахованих страхових внесків на 60 місяців.
Листом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва № 115/03 від 12 січня 2011 року позивача повідомлено, що у розстроченні донарахованих страхових внесків відмовлено.
У зв’язку з чим, позивач звернувся із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду в Подільському районі міста Києва про скасування рішення відповідача № 1014 від 14 грудня 2010 року та зобов’язанні відповідача розстрочити донараховані страхові внески.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 1 грудня 2008 року № 21-1 затверджено Порядок оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України (далі по тексту –Порядок № 21-1) для використання посадовими особами органів Пенсійного фонду України при здійсненні перевірок щодо дотримання платниками законодавства з питань нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України та інших платежів, контроль за сплатою яких покладено на органи Пенсійного фонду України, а також з питань формування та подання відомостей про застрахованих осіб органам Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 21-1 плановою перевіркою вважається перевірка дотримання платником вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду, а також щодо формування та надання відомостей про застрахованих осіб, яка передбачена у квартальному плані роботи, що затверджується відповідним органом Пенсійного фонду України, до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Періодичність проведення планових перевірок визначається залежно від ступеня ризику згідно з критерієм, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 775 «Про затвердження критерію, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» (далі по тексту – Постанова № 775).
Пунктом 1.8 Порядку № 21-1 про здійснення планової перевірки платники повідомляються шляхом направлення їм письмового повідомлення не пізніш як за десять днів до дня її здійснення за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу Пенсійного фонду України або вручається особисто керівнику чи вповноваженій особі платника під розписку.
Відповідно до пункту 1.9 Порядку № 21-1 строк здійснення планової перевірки не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів.
За результатами перевірки в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт. За результатами планової перевірки складається акт за уніфікованою формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. За результатами позапланової перевірки складається акт, який містить відомості, передбачені частиною 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 2.3 Прядку № 21-1).
Відповідно до Порядку № 21-1 за наявності зауважень з боку платника його керівник і головний бухгалтер (фізична особа) підписують акт із зауваженнями, що подаються до органу Пенсійного фонду України у письмовій формі. Водночас в акті посадова особа платника або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності робить відповідну відмітку.
Суд звертає увагу, що зауваження представника позивача щодо неправомірності акту перевірки № 754 від 19 жовтня 2010 року суд не бере до уваги, оскільки сам акт не був оскаржений позивачем або скасований.
Як вже зазначалось вище, перевіркою з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01 січня 2004 року до 18 жовтня 2010 року встановлено, що за період з січня 2004 року по липень 2010 року при поданні до Пенсійного фонду щомісячної звітності не були включені та сплачені суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за найманих працівників в розмірі 32%, 32,3%,31,8% та 33,2% на підставі чого винесено рішення № 0655 від 19 жовтня 2010 року на суму 49089, 30 грн. Але, зазначене рішення було скасовано, та прийнято нове рішення № 1014 від 14 грудня 2010 року на суму 47 055, 70 грн.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту – Закон № 1058-IV) встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статей 15, 17 Закону № 1058-IV фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та несе обов’язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.
Частиною 1 статті 19 Закону № 1058-IV (в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до частини 4 статті 18 Закону № 1058-IV страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
У зв’язку з набранням чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», до внесення відповідних змін, з метою уникнення надмірної сплати страхових внесків платниками єдиного та фіксованого податків за найманих працівників сума коштів, що спрямовуються до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного та фіксованого податків, зараховуються в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди.
Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Як вже зазначалось, позивач оскаржував рішення про застосування штрафних санкцій та одночасно частково сплачував суму донарахованих страхових внесків, з яких було обчислено 5 відсотків за кожний повний або неповний місяць.
Представник позивача зазначав у судових засіданнях, що рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 47 055, 70 грн. винесено на підставі вже сплачених сум страхових внесків.
Суд звертає увагу на те, що підставою для винесення рішення № 1014 від 14 грудня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва є результати проведеної перевірки та зауваження Пенсійного фонду України, після розгляду скарги позивача.
Крім цього, часткове погашення заборгованості зі сплати донарахованих пенсійним органом страхових внесків після винесення рішення про застосування штрафних фінансових санкцій, при подальшому його скасуванні та винесенні нового рішення, не позбавляє права орган пенсійного фонду винести рішення про застосування штрафних санкцій на всю суму, яка була встановлена та залишена без змін Пенсійним фондом України при перевірці та донарахована пенсійним органом.
Тому, доводи позивача стосовно нечинності рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва № 1014 від 14 грудня 2010 року є хибними та не є підставою для скасування вказаного рішення.
Враховуючи зазначене, позовна вимога щодо визнання нечинним і скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 14 грудня 2010 року № 1014 не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту – Закону № 2464-VI) заборгованість із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашена станом на 1 січня 2011 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців починаючи з 1 січня 2011 року.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-4 затверджено Порядок проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку розстроченню підлягають:
1) заборгованість із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашена станом на 1 січня 2011 року;
2) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що виникла до 1 січня 2011 року;
3) заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року.
Отже, є виключний перелік підстав розстрочення заборгованості встановлений постанню Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-4, а тому суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу зобов’язуючи Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва розстрочити заборгованість позивача всупереч встановленому порядку.
Позовна вимога щодо зобов’язання відповідача розстрочити недоїмку по сплаті донарахованих страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування на 60 календарних місяців також не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову Барановського Володимира Омеляновича відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.