ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01 червня 2011 року 16:59 № 2а-1410/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання бездіяльності протиправними, скасування постанов та відшкодування моральної шкоди
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправними бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 року щодо не перевірки виконання рішення суду у спосіб і порядок, визначені виконавчими листами Печерського районного суду міста Києва № 2-а-95/07 від 12 травня 2009 року та від 21 вересня 2009 року, протиправними дії з видання постанов про зупинення виконавчого провадження ВП № 15312047;
- скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зупинення виконавчого провадження ВП № 15312047 від 06 січня 2011 року;
- стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 17 000, 00 грн. та накласти на відповідача штраф відповідно до вимог статті 382 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1410/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25 травня 2011 року, яке відкладалось на 30 травня 2011 року.
Судове засідання 30 травня 2011 року відкладалось на 01 червня 2011 року у зв’язку з необхідністю отримання засвідчених належним чином копій матеріалів виконавчого провадження.
31 травня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивачем подана заява, в якій позивач просить залишити без розгляду позовну вимогу, щодо стягнення з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 17 000, 00 грн. та просить розглянути справу за його відсутністю.
У судовому засіданні 01 червня 2011 року представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував, з посиланням на їх необґрунтованість та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року закрито провадження у справі в частині заявленої вимоги щодо накладання на відповідача штраф відповідно до вимог статті 382 Кримінального кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зупинення виконавчого провадження ВП № 15312047 від 06 січня 2011 року є незаконною та винесена з порушенням вимог чинного законодавства.
Мотивуючи заперечення на позовну заяву, представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначив, що державним виконавцем правомірно зупинено виконавче провадження, а тому законні підстави для скасування постанови про зупинення виконавчого провадження відсутні.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (частина 5 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
05 жовтня 2009 року (відповідно до відмітки Міністерства юстиції України) заява ОСОБА_1 про прийняття виконавчого листа по справі № 2-а-95/07 за постановою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2009 року про зобов’язання надати ОСОБА_1 мотивовану відповідь на заяву від 19 січня 2006 року (копія заяви позивача та виконавчого листа містяться в матеріалах справи).
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2009 року відкрито виконавче провадження та надано час боржнику для добровільного виконання судового рішення.
Копія зазначеної постанови була направлена простою кореспонденцією на адресу боржника 09 листопада 2009 року, що підтверджується супровідним листом (копія якого додана до матеріалів справи).
В матеріалах справи міститься лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 6-13503 від 01 грудня 2009 року, в якому зазначено, що на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва, на виконавчий лист № 2-а95/07 від 21.09.2009 року Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища 20 червня 2007 року № 19-6076 був наданий висновок щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при затвердженні проекту відведення земельної ділянки під існуючий гараж по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1
Також зазначено, що відповідно до комп’ютерної бази Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища звернення за вхід. № О-1336 від 21 січня 2006 року в Головному управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не зареєстровано.
В матеріалах виконавчого провадження (копії якого долучені до матеріалів адміністративної справи) містися ряд відповідей Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища на звернення ОСОБА_1.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 27 січня 2011 року до відповідача надійшов лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 19 січня 2010 року № 06-577, в якому зазначалось, що ОСОБА_1 було надано відповіді на звернення (копії відповідей надавались).
У судовому засіданні позивачем зазначені вище обставини справи спростовані не були.
Позивач у судовому засіданні 30 травня 2011 року повідомив суд, що не погоджувався із відповіддю Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища на його звернення.
Відповідно до заяви відповідача № О-7025-25 від 21 квітня 2010 року, яка міститися в матеріалах справи, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби звернувся до Печерського районного суду про роз’яснення рішення у справі № 2-а-95/07.
Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 22 квітня 2010 року зупинено виконавче провадження до розгляду заяви № О-7025-25 від 21 квітня 2010 року по суті.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 травня 2010 року в задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про роз’яснення рішення Печерського районного м. Києва у справі № 2-а-95/07 відмовлено.
Виконавче провадження поновлено 06 січня 2011 року.
Постановою № О-34019/2 від 06 січня 2011 року Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби звернувся до Печерського районного суду із заявою № О-34019/2 від 06 січня 2011 року про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 06 січня 2011 року зупинено виконавче провадження до розгляду заяви № О-34019/2 від 06 січня 2011 року по суті.
Представником відповідача надана копія листа Печерського районного суду міста Києва від 01 лютого 2011 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1686-0-32-11 від 11 лютого 2011 року), в якій зазначено, що матеріали адміністративної справи Х22-а-97/023.09.2010 скеровано на адресу Вищого адміністративного суду України на запит судді Мойсюк М.І. для перегляду в касаційному порядку та станом на сьогодні до суду першої інстанції не повертались.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі по тексту – Закон № 606-XIV) встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Статтею 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі по тексту – Закон № 202/98-ВР) встановлено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до статті 2 Закону № 202/98-ВР правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Закону № 606-XIV у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
У разі ящо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.
Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.
Пунктом 1 частини 1 статті 38 Закону № 606-XIV виконавче провадження може бути зупинено, зокрема, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 року щодо не перевірки виконання рішення суду у спосіб і порядок, визначені виконавчими листами Печерського районного суду м. Києва № 2-а-95/07 від 12 травня 2009 року та 21 вересня 2009 року і протиправними дії з видання постанов про зупинення виконавчого провадження ВП № 15312047 та скасування постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зупинення виконавчого провадження ВП № 15312047 від 06 січня 2011 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Вимога позивача, щодо накладання на відповідача штрафу відповідно до вимог статті 382 Кримінального кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року закрито провадження у справі в частині заявленої вимоги щодо накладання на відповідача штраф відповідно до вимог статті 382 Кримінального кодексу України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суб`єкт владних повноважень повинен діяти керуючись принципом законності, який встановлений Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України.
За таких обставин, враховуючи надані сторонами пояснення та докази, суд приходить до висновку позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв’язку з їх необґрунтованістю.
У відповідності до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 –163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.