ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01 червня 2011 року 15:56 № 2а-4455/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві
про зобов'язання вчинити дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 червня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про зобов’язання відповідача видати ОСОБА_1 сертифікат відповідності збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил на нежитлове приміщення загальною площею 158,7 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4455/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22 квітня 2011 року.
У подальшому судові засідання неодноразово відкладались у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі та отримання додаткових пояснень та заперечень від відповідача.
У судовому засіданні 13 травня 2011 року представник позивача надав суду письмові додаткові пояснення, в яких змінив позовні вимоги, а саме просив суд зобов’язати відповідача прийняти в експлуатацію реконструйоване нежитлове приміщення загальною площею 158,7 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1.
У судовому засіданні 30 травня 2011 року представник позивача відмовився від вимоги, яка вказана у додаткових поясненнях позивача від 13 травня 2011 року, підтримав адміністративний позов та просив зобов’язати відповідача видати ОСОБА_1 сертифікат відповідності збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил на нежитлове приміщення загальною площею 158,7 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Представник відповідача надав заперечення проти адміністративного позову.
У зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі розгляд справи відкладено на 01 червня 2011 року.
У судову засіданні 01 червня 2011 року представник позивача підтримав адміністративний позов та просив суд задовольнити його в повному обсязі.
Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві заперечив проти адміністративного позову та просив суд відмовити у задоволенні вимог.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова відповідача у видачі сертифіката відповідності є протизаконною та прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
Обґрунтовуючи заперечення, представник відповідача зазначив, що заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам, встановленим Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 № 923 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534), у зв’язку з чим позивачу було відмовлено у видачі сертифіката відповідності.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 26 жовтня 2009 у справі № 2-4941/2009 за ОСОБА_1 було визнано право власності на нежиле приміщення під літерою АДРЕСА_1 (копія ухвали міститься в матеріалах справи).
Представник позивача під час розгляду справи зазначав, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 07 грудня 2010 року про видачу сертифіката відповідності, але відповіді на заяву від 07 грудня 2010 року так і не отримала.
24 січня 2011 року позивач звернулась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві із повторною заявою щодо видачі сертифіката відповідності (копія заяви додана до матеріалів справи).
В матеріалах справи міститься копія відмови у видачі сертифіката відповідності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 195 від 24 січня 2011 року.
Зі змісту відмови у видачі сертифіката відповідності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 195 від 24 січня 2011 року вбачається, що за результатами розгляду заяви позивача встановлено, що подані позивачем документи не відповідають вимогам пунктів 3, 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 № 923, яка діяла на момент подання заяви. Позивачу запропоновано усунути вказані недоліки та повторно звернутись до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві з заявою про видачу сертифіката відповідності.
Не погодившись з відмовою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі по тексту – Закон № 687-XIV, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).
Згідно з наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 26 жовтня 2007 № 56 утворено її регіональний Орган –Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві та наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 27 лютого 2009 № 28 затверджено Положення про Інспекцію.
Статтею 9 Закону № 687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".
Статтею 301 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року № 1699-III (далі по тексту – Закон № 1699-III, в редакції закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Форма сертифіката відповідності, форма заяви, що подається для одержання сертифіката, форма відмови у видачі сертифіката, форма акта готовності об'єкта до експлуатації, порядок видачі сертифікатів відповідності, порядок ведення їх реєстру, розмір та порядок внесення плати за їх видачу затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534, для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об'єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл, або будівельні роботи проводилися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.
До заяви додаються:
- проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку;
- акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об'єкт застрахований).
Акт готовності об'єкта до експлуатації підлягає за письмовим зверненням замовника погодженню протягом 10 робочих днів виконавчим комітетом сільської, селищної або міської ради, або місцевою державною адміністрацією та органами, до повноважень яких згідно із законом належить участь у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію.
До даних органів відносяться органи державного пожежного нагляду, відповідно до статті 10 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 року № 3745-XII (далі по тексту –Закон № 3745-XII).
Згідно з статтею 21 Закону України «Про охорону праці» прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об’єктів проводиться за участю представників професійних спілок.
Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, що не було спростовано представником позивача, дозвіл на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві не видавала.
Крім цього, у відмові у видачі сертифіката відповідності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 195 від 24 січня 2011 року, зазначено, що заява не відповідає вимогам 3, 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
В матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 від 20 січня 2011 року (зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві за вх. № 7/26-В-102 від 24 січня 2011 року), з якої вбачається, що до вказаної заяви позивачем додано наступні документи:
- ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2009 року;
- реєстраційне посвідчення НОМЕР_1 від 20 травня 2010 року;
- технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) по АДРЕСА_1;
- лист ТОВ «Салон моди «Пектораль» від 09 грудня 1999 року № 26;
- викопіровка з Проекту Реконструкції напівпідвального приміщення під ательє дрібного ремонту одягу;
- заява на отримання ордеру з монтажу вхідної групи;
- ордер №2001010290;
- експертний висновок за результатами обстеження і оцінювання технічного стану конструкцій будівлі по АДРЕСА_1.
Отже, як вбачається з переліку додатків, до заяви ОСОБА_1 не було додано акт готовності об'єкта до експлуатації.
Наведені обставини не спростовано у судовому засіданні представником позивача.
Відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у видачі сертифіката відповідності та запропоновано усунути недоліки та звернулися повторно для отримання сертифіката відповідності.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, видача сертифіката відповідності відноситься до виключної компетенції Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку і будівництва України та її регіонального органу – Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, а тому суд не може перебирати на себе повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування зобов’язуючи їх здійснювати покладені на них повноваження всупереч встановленого законом порядку.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.