ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01 червня 2011 року 10:24 № 2а-19158/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 5 від 01.01.2011 року)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 31.01.2011 р. № 38/10-021)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001942310/0 від 13 серпня 2009 року,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення № 0001942310/0 від 13.08.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 575 760,00 грн., штрафні санкції –1 575 760,00 грн., а всього 3 151 520 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1.4., п/п. 3.1.1., п. 4.1., п/п. 6.1.1., п/п. 6.4., п/п. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон про ПДВ), яке полягало в заниженні податку на додану вартість у розмірі 1 575 760,00 грн. за період, який перевірявся.
Позивач не погоджується з висновком ДПІ у Святошинському районі м. Києва та зазначає, що між позивачем та компанією Чанеро Лімітед (Кіпр), яке не має свого представництва в Україні, були укладені наступні Договори: (1) від 17.12.2008 року про передання виключного майнового права на об'єкт авторського права - зображення «Авто Лізинг Зручний»за винагороду у розмірі 670 000,00 доларів США та (2) від 17.12.2008 року про оплатну передачу виключних прав на знак для товарів і послуг (торговельну марку) «Авто Лізинг Зручний»(свідоцтво на знак для товарів і послуг № 99681, дата реєстрації 25.11.2008 року) за винагороду 330 000,00 доларів США. Між ТОВ «Євро Лізинг»та компанією Чанеро Лімітед (CHANERO LIMITED) на виконання даних Договорів 23.12.2008 року були підписанні акти приймання-передачі та проведено розрахунки.
Позивач зазначає, що згідно з умовами п. 4.2 першого договору та п. 4.3 другого договору, компанія Чанеро Лімітед підтверджує, що вона є юридичною особою за законодавством Кіпру, не має на території України представництва та не здійснює операцій, які можуть призвести до виникнення постійного представництва Чанеро Лімітед в Україні.
Отже, на думку позивача (стор. 2 -3 позову), при визначенні місця поставки об’єктів права інтелектуальної власності, як нематеріального активу (товару) та місця поставки майнових прав інтелектуальної власності застосовуються правила визначення місця поставки послуг відповідно до п/п. «д» п. 6.5. Закону про ПДВ, тобто місцем поставки за обома договорами вважається, на думку позивача, місце реєстрації компанії Чанеро Лімітед - Кіпр, а отже зазначені операції не підпадають під дію положень п/п. 3.1.1. Закону про ПДВ, якою визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відтак, донарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на підставі оскаржуваного рішення позивач вважає безпідставним.
Відповідач просить у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що ТОВ «Євро Лізинг»занизило задекларовані показники в рядку 1 Декларації по податку на додану вартість «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів»на суму 1 575 760,00 грн. за грудень 2008 року.
Вказане порушення, на думку відповідача, є наслідком того, що позивач не врахував, що з метою оподаткування предметом поставки є товари та невірно застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість»помилково виходячи з того, що місце поставки об’єктів передачі за наведеними договорами знаходиться за межами митної території України. У той же час, виходячи з прямих положень відповідних договорів, актів приймання передачі, місцем передачі об’єктів поставки є митна територія України (м. Київ) та права за зазначеними договорами переходять до набувача з дати підписання акту приймання-передачі.
Отже, як зазначає відповідач, він правомірно встановив порушення ТОВ «Євро Лізинг»п. 1.4 ст. 1, п/п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п/п. 6.1.1 п. 6.1, п/п. “б” п. 6.4 ст. 6, п/п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ та нарахував податкові зобов’язання по податку на додану вартість та застосував штрафні (фінансові) санкції на підставі п/п. 17.1.3. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-№ 2181).
На підставі статті 160 Кодексу адміністративного судочинства 01 червня 2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»зареєстровано 12.02.2004 р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією з присвоєнням ідентифікаційного коду 32774741. Підприємство знаходиться за адресою м. Київ, пр.-т Перемоги, 67.
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва з 12.06.2009 року по 24.07.2009 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Євро Лізинг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року.
За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 31.07.2009 р. № 161/23-80/32774741 (надалі –Акт перевірки) та на його підставі прийнято оскаржуване податкове повідомлення –рішення від 13.08.2009 р. № 0001942310/0 на загальну суму ПДВ - 3 151 520,00 грн., з яких 1 575 760,00 грн. основного платежу та 1 575 760,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, які нараховані відповідно до п/п. 17.1.3., 17.1.6. Закону № 2181.
Під час перевірки, як зазначено вище, було встановлено порушення п. 1.4. ст. 1, п/п. 3.1.1., п. 4.1., п/п. 6.1.1., п/п. 6.4., п/п. 7.3.1. Закону про ПДВ, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 1 575 760,00 грн., суть яких та заперечення щодо яких визначені вище.
Як вбачається з мотивації позову та заперечень проти нього, суть спірних правовідносин фактично зводиться до того, що позивач вважає, що місце поставки об’єктів поставки за вищезазначеними договорами знаходиться за місцем знаходження нерезидента, тобто за межами митної території України, а відповідач, з огляду на положення договорів, актів приймання передачі, наполягає, що фактично поставка за обома договорами відбулась на митній території України, у зв’язку з чим сторони по різному визначають для себе режим оподаткування зазначених операцій.
Інших доводів в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення та нарахованих податкових зобов’язань позивач не наводить.
Як встановлено судом під час розгляду справи, між ТОВ «Євро Лізинг»(Власник знаку) та компанією Чанеро Лімітед (Кіпр) (Правонаступник) 17.12.2008 року був укладений договір про оплатну передачу виключних права на знак для товарів і послуг (далі-Договір № 1), згідно з умовами якого ТОВ «Євро Лізинг»передає компанії Чанеро Лімітед всі виключні права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торгівельна марка) «Авто Лізинг Зручний»(комбінований) у повному складі та стосовно усіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), а компанія «Чанеро Лімітед»приймає усі виключні права інтелектуальної власності на Знак та зобов'язується виплатити ТОВ «Євро Лізинг»винагороду.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що Власник знаку передає Правонаступнику Знак (право власності на Знак) повністю.
Відповідно до п. 1.3. цього договору, під Знаком розуміється –знак для товарів та послуг «Авто Лізинг Зручний»(комбінований), зареєстрований для товарів і послуг 36 класу (фінансування; фінансовий лізинг) Міжнародної класифікації товарів і послуг, дата реєстрації 25.11.2008 р., свідоцтво на знак для товарів і послуг № 99681, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва та номер бюлетеня –25.11.2008 р., бюлетень № 22.
Місцем складання договору є м. Київ, Україна.
Додатком № 1 до вказаного договору передбачені зобов'язання компанії «Чанеро Лімітед»щодо сплати ТОВ «Євро Лізинг»винагороди у розмірі 330 000,00 дол. США протягом 10 днів після підписання договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що моментом переходу всіх прав на Знак, що передаються за цим договором (моментом передачі знаку), є день підписання сторонами акту приймання-передачі майнових прав на Знак.
Компанією «Чанеро Лімітед»(Кіпр) 22.12.2008 року було перераховано грошові
кошти згідно із цим договором на рахунок ТОВ «Євро Лізинг»в сумі 330 000 дол. США
(еквівалент 2600 004 грн., курс НБУ на дату перерахування коштів склав 787,8800 грн. за
100 дол. США).
Згідно акту від 23.12.2008 року приймання-передачі виключних майнових права на знак для товарів і послуг ТОВ «Євро Лізинг»передало, а компанія Чанеро Лімітед прийняла виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «Авто Лізинг Зручний»(комбінований), у т.ч. виключне право дозволяти використання знаку, виключне право перешкоджати неправомірному використанню знаку, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (право власності на Знак) повністю.
Місцем складання акту приймання-передачі є м. Київ, Україна.
В контексті наведеного позивачем до матеріалів справи залучено Свідоцтво на ім’я позивача на знак для товарів і послуг № 99681, яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.11.2008 р. та видане Державним департаментом інтелектуальної власності.
Крім того, одночасно між ТОВ «Євро Лізинг» та компанією Чанеро Лімітед (Кіпр) укладений інший договір від 17.12.2008 року (далі Договір № 2) про передання виключного майнового права на об'єкт авторського права, згідно з умовами якого ТОВ «Євро Лізинг»(Сторона-1) за оплату в повному обсязі передає компанії Чанеро Лімітед (Сторона-2) виключні майнові права на об'єкт авторського права - зображення «Авто Лізинг Зручний»(Зображення), а Чанеро Лімітед зобов'язується сплатити ТОВ «Євро Лізинг2»за це плату.
Місцем складання договору є м. Київ, Україна.
Згідно п. 1.2. договору сторони домовились визначити Зображення, що передається за цим договором, в акті приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору.
Пунктом 1.3. визначено, що виключне майнове право на використання Зображення охоплює усі дії (способи), що визначені як використання об’єкта інтелектуальної власності у чинному в Україні законодавств, зокрема: (1) право на використання Зображення, шляхом його опублікування, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, переробки тощо; (2) виключне право дозволяти використання Зображення; (3) право перешкоджати неправомірному використанню Зображення, в тому числі забороняти таке використання.
Пунктом 1.4. встановлено, що виключні майнові права на Зображення, які передаються за цим Договором, вважаються переданими Стороні-2 (Сторона-2 набуває виключні майнові права на Зображення) з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі.
Пунктом 1.6. договору визначено, що Сторона-2 зазначає, що за автором Зображення зберігаються авторські особисті немайнові права на Зображення.
Згідно з п.3.1. договору Сторона-2 зобов’язується сплатити Стороні-1 за відчуження прав на Зображення у відповідності до умов Додатку № 1.
Відповідно до п. 3.3. Договору № 1 Сторона-2 (нерезидент) підтвердила, що є резидентом Кіпру і ці обставини сторонами у даній справі не заперечуються.
Додатком № 1 до вказаного договору передбачено зобов'язання компанії «Чанеро Лімітед»сплатити ТОВ «Євро Лізинг»кошти у розмірі 670 000,00 дол. США протягом 10 днів після підписання договору.
Компанією «Чанеро Лімітед»(Кіпр) 19.12.2008 р. було перераховано грошові кошти згідно із цим договором на рахунок ТОВ «Євро Лізинг»у розмірі 670 000 дол. США (еквівалент 5 278 796 грн., курс НБУ на дату перерахування коштів склав 787,8800 грн. за 100 дол. США).
Згідно акту від 23.12.2008 року приймання-передачі виключного майнового права ТОВ «Євро Лізинг»передало, а компанія «Чанеро Лімітед»прийняла виключні майнові права на зображення, зокрема: (1) право на використання Зображення, шляхом його опублікування, відтворення будь-яким способом та у будь-які формі, переробки тощо; (2) виключне право дозволяти використання Зображення; (3) право перешкоджати неправомірному використанню Зображення
Місцем складання акту приймання-передачі є м. Київ, Україна.
Доходи, отримані позивачем в результаті вказаних операцій включені до складу валових доходів у 2008 році відповідно до вимог п. 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Вирішуючи питання про правову природу та характер наведених вище операцій, їх економічний зміст, що в сукупності має визначальне значення для мети оподаткування цих операцій, суд зазначає наступне.
Статтею 418 ЦК України визначено поняття права інтелектуальної власності, яким є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначено ст. 420 ЦК України.
За Цивільним кодексом України (стаття 420, глава 44) та Господарським кодексом України (статті 155, 157 - 158) до об'єктів інтелектуальної власності належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), які (ці поняття) застосовуються в одному значенні (рівнозначно).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»знак, це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Частиною 2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень.
Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
При цьому, згідно з ч. 4 цієї статті обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Відповідно до частини 7 ст. 16 цього ж Закону власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.
У взаємозв’язку з наведеним, суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
В контексті наведеного, суд також зазначає, що правовідносини, пов’язані з укладанням та виконання договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, регулюються ст. 1117 ЦК України.
За змістом цієї статті за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. На відміну від ліцензійного договору, договір про передання прав інтелектуальної власності спрямований на повну уступку (відчуження) майнових прав на твір, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку чи інший об'єкт інтелектуальної власності.
З аналізу наведених норм законодавства та умов вищезгаданих договорів вбачається, що об’єктом одночасної поставки за вищенаведеними договорами є власне торговельна марка (знак для товарів і послуг) та майнові права інтелектуальної власності, які поставляються за цими договорами на користь нерезидента та які відповідно до Актів приймання-передачі поставлені нерезиденту у м. Києві, тобто на митній території України.
У взаємозв’язку з наведеним суд також зазначає, що згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування підприємств»(далі - Закон про прибуток), яка застосовується до спірних відносин в силу положень п. 1.17 Закону про ПДВ (в редакції зазначених законів на час здійснення операцій), об'єкти інтелектуальної власності, в даному випадку - торговельні марки (знаки для товарів і послуг, Зображення), є нематеріальним активом, а останній в силу приписів п. 1.6 ст. 1 цього ж Закону з метою оподаткування є товаром, що відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 29 липня 2010 р. № К-10477/07.
Відтак, оскільки предметом поставки (передачі у власність) за Договором-1 є об’єкт інтелектуальної власності - знак для товарів і послуг (торгівельна марка), зазначена операція є операцією з поставки товару до якої застосовуються правила визначення місця поставки відповідно до п/п. «б»п. 6.4. Закону про ПДВ, згідно з яким місцем поставки в даному випадку є митна територія України.
Крім цього, що стосується поставки за Договором № 2, то відповідно до положень п. 1.4 Закону про ПДВ під поставкою послуг розуміються, зокрема, будь-які операції цивільно-правового характеру з надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами.
При цьому, поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування, розпорядження або інші способи передачі права на авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Відтак, виходячи з аналізу умов Договору-2, предметом якого є надання виключних прав на використання об’єкта права інтелектуальної власності, з урахуванням наведених вище норм законодавства, у т.ч. положень ч. 1 ст. 495 ЦК України, об’єктом поставки за Договором-2 є майнові права інтелектуальної власності (право використання, розпорядження), які супроводжують об’єкт поставки за Договором-1, та з метою оподаткування кваліфікуються як послуги.
Враховуючи це, а також те, що за умовами обох договорів та згідно з актами приймання-передачі всі права переходять з дати підписання актів приймання-передачі і цими актами прямо визначено фактичне місце передачі об’єктів поставки - м. Київ і, при цьому, поставка послуг (майнових прав), взаємопов’язаних з товаром (об’єктом поставки за Договором №1), відбулась одночасно з передачею права власності на торговельну марку, наведені вище операції є операціями з поставки товарів/послуг на митній території України.
Суд вважає помилковими доводи позивача у цьому контексті про те, що місце поставки послуг (в даному випадку за Договором № 2) слід визначати за правилами п/п. «д»п. 6.5. Закону про ПДВ, оскільки, як зазначено вище, сторони договору самостійно визначили і погодили, що всі права на об’єкт поставки переходять (передаються) у м. Києві, тобто на митній території України.
Згідно з підпунктом 3.1.1. Закону про ПДВ об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Отже, оскільки фактично передача вищенаведених об’єктів поставки за обома договорами відбулась на митній території України, то, враховуючи також положення п. 1.4., п/п. 6.1.1., п/п. 7.3.1., п. 4.1. Закону про ПДВ, до зазначених операцій застосовується загальний режим оподаткування ПДВ, тобто зазначені операції є об’єктом оподаткування, де базою оподаткування є договірна вартість товарів/послуг, визначена виходячи з їх вартості у гривневому еквіваленті із визначенням податку у розмірі 20% бази оподаткування, тобто, як вірно визначено податковим органом в акті перевірки –у розмірі 1 575 760 грн., що становить суму податкових зобов’язань позивача за грудень 2008 року, яка в кінцевому результаті не була відображена у складі податкових зобов’язань за цей період, тобто є сумою на яку занижено податок на додану вартість за даний період.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач не наводить інших обставин та підстав в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення та розміру визначених податкових зобов’язань, суд приходить до висновку, що рішення податкового органу відповідає вимогам законодавства та є вірним по суті.
При цьому суд зазначає, що висновок спеціалістів-економістів № 1655 від 16.03.2009 року щодо того, що наведені вище операції не є об’єктом оподаткування, виконувався не за дорученням суду, не є висновком експерта у розумінні статей 66, 82 КАС України, а висновки спеціалістів-економістів спростовуються вищенаведеними висновками суду та матеріалами справи.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинною на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В даному випадку, відповідач прийняв правильне по суті рішення та позивач не довів незаконності цього рішення, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для визнання його протиправним та скасування, а отже і підстав для задоволення позову, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (код з ЄДР 32774741) залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кармазін О.А.
Повний текст постанови складено та підписано 06 червня 2011 року.