ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 червня 2011 року 10:30 № 2а-7388/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Гончарові В.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1)
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державного виконавця
про визнання дій неправомірними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а також про зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі-Департамент) про: (1) визнання дій Департаменту про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом від 28.03.2011 у справі № 2а-17234/10/2670 неправомірними, (2) скасування Постанови державного виконавця ВП № 26399683 від 11.05.2011 «Про відмову у відкритті виконавчого провадження», а також про (3) зобов’язання відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом від 28.03.2011 у справі № 2а-17234/10/2670.
Ухвалою судді від 27.05.2011 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 14.06.2011 р.
При цьому, судом враховано, що Департамент державної виконавчої служби, який згідно з ч. 3 ст. 181 КАС України є відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, тому такі справи в суді першої інстанції повинні розглядатися та вирішуватися суддею одноособово на чому наголошується у п. 12 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно було відмовлено у відкритті виконавчого провадження та прийнятті виконавчого листа про примусове виконання постанови суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV від 21.04.1999 р.
Зокрема, позивач зазначає, що державним виконавцем відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що у зв’язку із змінами у законодавстві загальний строк пред’явлення виконавчого документу складає 1 рік, однак у виданому судом виконавчому листі строк пред’явлення до виконання визначений у 3 роки, що відповідно до позиції визначеній відповідачем в оскаржуваній постанові є перешкодою для виконання судового рішення. Позивача вважає, що виконавчий документ містить всі необхідні реквізити, строк пред’явлення його до виконання не пропущений, обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, відсутні, а отже державний виконавець протиправно відмовив у відкритті виконавчого провадження.
В судовому засіданні позивач просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином 30.05.2011 року. Будь-яких заяв щодо поважності причин неприбуття або взагалі про причини неприбуття, як і про відкладення розгляду справи відповідачем не подавалося.
Враховуючи наведене, беручи до уваги скорочені строки розгляду даної категорії справ, а також виходячи з положень ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 26.04.2011 року (вх. № 635/2 від 26.04.2011 р.) про примусове виконання судового рішення на підставі виконавчого листа від 28.03.2011 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до вищезазначеного виконавчого листа примусовому виконанню підлягає постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2010 по справі № 2а-17234/09/2670 в частині зобов’язання Державного департаменту України з питань виконання покарань здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу його звільнення (23.09.2009) до моменту поновлення на посаді. Крім того, у вказаному виконавчому листі судом встановлений строк пред’явлення його до виконання до 16.02.2014.
Відповідно до вищезгаданого виконавчого листа, вищенаведена постанова суду набрала законної сили 15.02.2011 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час набрання постановою суду законної сили, на виконання якої був виданий виконавчий лист, було встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
Згідно з постановою ВП № 26399683 від 11.05.2011, прийнятою державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Каращук К.Л., на підставі пункту 8. ч. 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа, виданого 28.03.2011. В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до зазначеної норми державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відмова мотивована тим, що в пред’явленому до виконання виконавчому листі зазначено трирічний строк його пред’явлення до виконання, а саме до 16.02.2014 року, що, за висновком державного виконавця, суперечить положенням п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону № 2677-VI від 4.11.2010 року (далі - Закону № 2677-VI), який набрав чинності 09.03.2011 р.) та яким встановлений річний строк пред’явлення виконавчих документів до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова направлена позивачу 16.05.2011 року, позивач звернувся з даним позовом 24.05.2011 року, а отже строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, не порушений.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Законом України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону № 2677-VI) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчі листи, що видаються судами, визначені серед переліку виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Виходячи із змісту положень статей 1 «Виконавче провадження», ст. 17 «Виконавчі документи за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою», ст. 11 «Обов'язки і права державних виконавців», державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частиною 1 ст. 25 цього ж Закону встановлено обов’язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Вимоги до виконавчого документу визначені у статті 18 наведеного Закону. Зокрема, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону № 2677-VI) свідчить, що відповідач (державний виконавець) зобов’язаний виконувати судове рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідач (державний виконавець) не наділений компетенцією (повноваженнями) оцінювати та ставити під сумнів у своїх процесуальних документах визначений судом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, а також таким чином втручатися у процесуальну діяльність суду.
В даному випадку до функцій відповідача (державного виконавця) входить перевірка наявності визначених статтею 18 Закону відомостей та реквізитів, а не оцінка правомірності визначених у виконавчому документі відомостей, що відповідає приписам ч. 1 ст. 25 Закону в кореспонденції з положеннями ст. 18 Закону.
За наявності всіх передбачених ст. 18 реквізитів і відомостей державний виконавець зобов’язаний вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, виконавчий лист від 28.03.2011 року по справі № 2а-17234/09/2670 відповідає вимогам, які висуваються до форми і змісту виконавчого документу відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд зазначає, що статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону № 2677-VI) визначено перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Відповідно до цієї статті державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
В даному випадку під час розгляду справи судом не встановлено жодної підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбаченої зазначеною нормою, а також не встановлено наявності інших обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що державний виконавець протиправно відмовив у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», що було реалізовано шляхом ухвалення незаконної постанови «Про відмову у відкритті виконавчого провадження» ВП № 26399683 від 11.05.2011, яка виходячи з вищенаведеного є протиправною та підлягає скасуванню.
У взаємозв’язку з вищенаведеним під час розгляду справи судом також встановлено, що позивачем було дотримано вимоги статті 19 Закону, якою визначаються підстави та умови для відкриття виконавчого провадження, у т.ч. позивачем була подана заява з необхідним для відкриття виконавчого провадження обсягом інформації, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що відповідачем порушено зазначені вище приписи закону, відповідно до яких відповідач зобов’язаний був відкрити виконавче провадження, що в свою чергу та у взаємозв’язку з положеннями ст. 25 Закону зумовлює висновок суду про необхідність зобов’язання відповідача прийняти виконавчий лист до виконання.
Окрім того, суд вважає за необхідне окремо надати правову оцінку діям відповідача, що безпосередньо пов’язані із винесенням оскаржуваної постанови та направленням її позивачу.
Відповідно, частини 2 статті 26 Закону про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи 26.04.2011 позивач звернувся до державного виконавця із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчий лист, додавши при цьому оригінал виконавчого листа від 28.03.2011 по справі № 2а-17234/09/2670, доказом чого є внутрішній штамп Департаменту державної виконавчої служби за вх. № 635/2 від 26.04.2011.
Однак, в порушення зазначених вимог законодавства постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ухвалена лише 11.05.2011 року, тобто поза межами встановлених законом трьох робочих днів.
Більш того, супровідний лист про надіслання позивачу оскаржуваної постанови «Про відмову у відкритті виконавчого провадження»та оригіналу виконавчого листа датований лише 16.05.2011, що в свою чергу також є порушенням положень закону щодо строків направлення даних документів не пізніше наступного дня після вирішення питання щодо відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідачем не доведено правомірності дій щодо ухвалення оскаржуваної постанови та не доведено відповідності оскаржуваної постанови положенням Закону України «Про виконавче провадження». При цьому суд враховує, що відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, з огляду на що та з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 КАС України позов підлягає задоволенню шляхом: (1) визнання протиправними дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови в прийнятті до провадження виконавчого документу), а саме виконавчого листа Окружного адміністративним судом м. Києва від 28.03.2011 року по справі № 2а-17234/09/2670; (2) визнання протиправною та скасування спірної постанови та (3) зобов’язання відповідача відкрити виконавче провадження за вищенаведеним виконавчим листом. На поверненні державного мита позивач не наполягав.
Керуючись вимогами ч. 2 ст.11, статей 69-71, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
П О С Т А Н О В И В:
1.Позов ОСОБА_1 (адреса: 04080, АДРЕСА_1) задовольнити.
2.Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови в прийнятті до провадження виконавчого документу) за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2011 року по справі № 2а-17234/09/2670 за заявою ОСОБА_1 від 26.04.2011 року (вх. № 635/2 від 26.04.2011 р.).
3.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України «Про відмову у відкритті виконавчого провадження»ВП № 26399683 від 11.05.2011.
4.Зобов’язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2011 у справі № 2а-17234/09/2670.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А.Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано17.06.2011 р.