ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 квітня 2011 року 16:03 № 2а-1624/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Рагімової Н.А. та представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 01-101/24 від 05.01.2011 р.),
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 25-22/12 від 21.01.2011 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Міністерства надзвичайних ситуацій України
до
третя
особа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
ОСОБА_3
про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 грудня 2010 року, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Міністерство надзвичайних ситуацій України (далі –Позивач, МНС України) з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі –відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3,- про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 грудня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що оскаржуваною постановою було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2а-1/08, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області про зобов’язання МНС України перерахувати цільовим призначенням кошти в сумі 570 000,00 грн. для придбання житла для ОСОБА_3 та члена її сім’ї –ОСОБА_4
Позивач зазначав, що рішення суду, на підставі якого було видано вказаний виконавчий лист, було оскаржено МНС України до Верховного суду України та 27.01.2011 р. та подано клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Зважаючи на вищенаведене, а також з метою недопущення накладення арешту на розрахункові рахунки МНС України, що призведе до невиконання покладених на нього завдань і функцій цивільного захисту, позивач, посилаючись на ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 23557917 від 29.12.2010 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2010 р. було винесено державним виконавцем з дотриманням вимог ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження», тому підстави для її скасування відсутні.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Третя особа –ОСОБА_3 в судове засідання 04 квітня 2011 року не прибула, про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, тому справа розглядається за відсутності третьої особи.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 04 червня 2008 р. у справі № 2а-1/08 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства регіонального розвитку України, МНС України, Київського райвиконкому м. Харкова про визнання факту бездіяльності в частині незабезпечення житлом, стягнення коштів на житло та стягнення моральної шкоди позовні вимоги було задоволено частково, зобов’язано МНС України перерахувати цільовим призначенням кошти в сумі 570 000 грн. на рахунок Київського райвиконкому м. Харкова для придбання житла для ОСОБА_3 та члена її сім’ї –ОСОБА_4
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 04.06.2008 р. було скасовано.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2010 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року було скасовано та залишено в силі постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 04.06.2008 року.
23 листопада 2010 року Овруцьким районним судом Житомирської області на підставі постанови від 04.06.2008 р. було видано виконавчий лист № 2а-1/08 про зобов’язання МНС України перерахувати цільовим призначенням кошти у сумі 570 000,00 грн. на рахунок Київського райвиконкому м. Харкова для придбання житла в м. Харків для ОСОБА_3 та члена її сім’ї –ОСОБА_4
29 грудня 2010 року на підставі вказаного виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 23557917.
Вказаною постановою боржнику –МНС України було встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.
15 грудня 2010 року ухвалою Вищого адміністративного суду України було допущено до провадження для перегляду Верховним Судом України адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до МНС України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Київського райвиконкому м. Харкова про визнання факту бездіяльності суб’єктів владних повноважень в частині незабезпечення житлом, стягнення коштів на житло та стягнення моральної шкоди.
Верховним Судом України ухвалою від 17 січня 2011 року було відкрито провадження у вказаній справі та витребувано матеріали справи з Овруцького районного суду Житомирської області.
Постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження позивач вважає незаконною враховуючи допуск справи до перегляду Верховним Судом України.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону від 23.02.2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: “Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід’ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов’язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)” (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: “Гасан і Чеус проти Болгарії” від 26.10.2000 року).
Невжиття державним виконавцем заходів щодо виконання судового рішення, яке винесено з метою захисту прав позивача, порушує права позивача, гарантовані йому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження»вiд 21.04.1999 № 606-XIV (тут і далі –у редакції Закону України № 2677-VI від 09.09.2010, чинній на момент винесення спірної постанови).
Відповідно статей 3, 18 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, і має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Статтею 20-1 Закону встановлено підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 20-1 зазначеного Закону на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень:
1) за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищий чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Касаційний суд України, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також інші органи державної влади;
2) за якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно вказаної норми у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Судом встановлено, що виконавчий лист № 2а-1/08, виданий Овруцьким районним судом Житомирської області 23 листопада 2010 року, на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП № 23557917, відповідає усім вищенаведеним вимогам до виконавчого документа. Жодних зауважень щодо форми та змісту вказаного виконавчого листа позивачем в судовому засіданні не наводилось.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Виконавчий лист № 2а-1/08 від 23.11.2010 р., виданий Овруцьким районним судом Житомирської області, було пред’явлено до виконання протягом строку, встановленого ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, на момент винесення відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 23557917 від 29 грудня 2010 року, строк пред'явлення виконавчого листа № 2а-1/08 від 23.11.2010 р. до виконання не закінчився, цей виконавчий документ відповідав вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження»у редакції, чинній на момент винесення спірної постанови.
Крім того, виконавчий лист було подано до належного органу державної виконавчої служби, оскільки боржник –МНС України - є центральним органом виконавчої влади, тому виконання рішень в такому випадку відповідно до ч. 1 ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Статтею 26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачені підстави відмови у відкритті виконавчого провадження, до яких належать, зокрема: 1) пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; 7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Аналіз викладеного свідчить про відсутність обов'язку державного виконавця при відкритті виконавчого провадження проводити перевірку оскарження судового рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, до Верховного Суду України.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями статтей 235- 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України, не передбачено, що у випадку допуску Вищим адміністративним судом України справи до провадження для перегляду Верховним Судом України виконання таких судових рішень зупиняється.
Відповідно до ч. 2 ст. 240-1 Кодексу адміністративного судочинства України питання про зупинення виконання відповідних судових рішень може бути вирішено суддею Верховного Суду України, однак позивачем доказів прийняття такого рішення на момент розгляду даної справи не надано.
Таким чином, наявність ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2010 року про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України не перешкоджало відкриттю виконавчого провадження.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи те, що у державного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно були вчинені дії, направлені на відкриття виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-1/08, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області 23.11.2010 р.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду, тобто постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, що відображено в ст. 14 КАС України.
Таким чином, виходячи з встановленого Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України принципу обов’язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, відповідач повинен був вжити усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження»заходи, спрямовані на примусове виконання постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 04 червня 2008 року.
З урахуванням вищевказаного суд приходить до висновку, що постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП № 23557917 від 29 грудня 2010 року є обґрунтованою, прийнятою з дотриманням встановленої законом компетенції відповідача, в межах повноважень та у визначений законом спосіб, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки орган державної податкової служби довів законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Патратій
Повний текст постанови складено та підписано: 15 квітня 2011 року.