ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
07 квітня 2011 року 17:18 № 2а-2296/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Катющенка В.П., суддів Каракашьяна С.К., Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Тимошенко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Міністерства внутрішніх справ України
2. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві
провизнання протиправним та скасування наказу № 1865 від 29 грудня 2010 року, наказу № 23 о/с від 18 січня 2011 року, поновлення на службі
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2;
відповідача 1: Морміль М.П.;
відповідача 2: Лук’яненко О.І.;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
17 лютого 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі по тексту –позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту – МВС України, відповідач 1) та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі по тексту –ГУ МВС України в м. Києві, відповідач 2) у якій просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ № 1865 від 29 грудня 2010 року, виданий МВС України про заходи реагування за фактом неналежного розгляду звернення ОСОБА_5; визнати протиправним та скасувати наказ № 23 о/с від 18 січня 2011 року, виданий ГУ МВС України в м. Києві щодо особового складу; зобов’язати ГУ МВС України в м. Києві поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9, що підпорядковано Управлінню Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1 службове розслідування проведено необ’єктивно, неповно, з порушенням встановленого порядку, у зв’язку з чим невірно встановлено обставини проступку та з порушенням установлених законодавством строків застосовано крайні заходи дисциплінарного впливу,
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2011 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2296/11/2670 та призначено попереднє судове засідання на 25 березня 2011 року.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено судове засідання 07 квітня 2011 року.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, додатково зазначили, що станом на 18 березня 2010 року інструкція по вчиненню реєстраційних дій МВС України не була розроблена, чинним законодавством не регламентовано порядку та послідовності дій по перевірці повноважень представників власників транспортних засобів, позивачем особисто перевірка поданих документів не проводилась, а була лише проставлена резолюція на заяві, у зв’язку з чим в діях останнього не мало місця порушення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Представник відповідача 2 у судовому засіданні підтримав заперечення представника відповідача 1, додатково зазначив, що ГУ МВС України в м. Києві видало свій наказ на реалізацію наказу МВС України від 29 грудня 2010 року № 1865.
У судовому засіданні 07 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови про часткове задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
Наказом МВС України № 1865 від 29 грудня 2010 року «Про заходи реагування за фактами неналежного розгляду звернення ОСОБА_5»за допущені порушення статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460, неналежний контроль за діями підлеглих, недотримання вимог нормативно-правових актів, у тому числі Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, що призвело до безпідставної видачі дубліката свідоцтва про реєстрацію з подальшим зняттям з обліку автомобіля «Тойота Авенсіс», номерний знак НОМЕР_1, а також порушення положень пункту 42 указаного Порядку в частині перезакріплення номерного знака вказаного автомобіля, майора міліції ОСОБА_1, начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9 УДАІ ГУМВС України в місті Києві, звільнено з органів внутрішніх справ.
На підставі вказаного наказу ГУ МВС України в м. Києві видало наказ № 23 о/с від 18 січня 2011 року «Щодо особового складу», відповідно до якого майора міліції ОСОБА_1, начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9, підпорядкованого управлінню ДАІ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом «є»(за порушення дисципліни) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 21 січня 2011 року.
З Висновку за результатами службового розслідування стосовно повноти та якості розгляду звернення ОСОБА_5 щодо неправомірності дій працівників міліції, яке надійшло 28 жовтня 2010 року під час особистого прийому керівництвом МВС, затвердженого 27 грудня 2010 року Міністром внутрішніх справ (далі по тексту – висновок за результатами службового розслідування), вбачається, що 18 березня 2010 року старший інспектор ВРЕР-9 УДАІ ГУМВС в м. Києві ОСОБА_6, проводячи операцію за заявою громадянина ОСОБА_7 про видачу дубліката свідоцтва про реєстрацію, безвідповідально поставився до виконання функціональних обов’язків за посадою (пп. 3.1, 3.2), неуважно вивчив надані документи та підстави для здійснення вказаної операції; не звернув увагу на явні ознаки недійсності довіреності серії ВСЕ № 804505, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, згідно з якою ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_7 укладати правочини щодо експлуатації та розпорядження транспортним засобом «Тойота Авенсіс», номерний знак НОМЕР_1; у вказаній довіреності нотаріусом посвідчено підпис, особу та дієздатність довірителя ОСОБА_9, а не ОСОБА_5, від імені якого оформлювалася довіреність.
Матеріали заяви, згідно висновку за результатами службового розслідування, щодо проведення зазначеної операції, розглядалися особисто начальником ВРЕР-9 УДАІ ГУМВС в м. Києві ОСОБА_1, за результатами чого ним на бланку заяви вчинена резолюція та поставлено особистий підпис.
У ході судового розгляду позивач зазначив, що ним дійсно на бланку заяви вчинено резолюцію та проставлено особистий підпис, проте будь-які інші документи, пов’язані із зазначеною операцією, йому не надавались та останнім не розглядались, а всі дії вчинялись капітаном міліції ОСОБА_6 та експертом НДЕКЦ ОСОБА_11, про що він повідомив у рапорті на ім’я начальника ДДАІ МВС Лозового В.М. від 23 грудня 2010 року.
Зазначене дійсно підтверджується рапортом позивача від 23 грудня 2010 року на ім’я начальника ДДАІ МВС генерал-майора Лозового В.М.
Крім того, з наданих у ході службового розслідування пояснень старшого інспектора ВРЕР-9 УДАІ ГУМВС в м. Києві ОСОБА_6 та експерта сектору комплексного дослідження транспортних засобів відділу інженерно-технічних та економічних досліджень НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві майора міліції ОСОБА_11 вбачається, що саме останніми проводилися дії, пов’язані з видачею дубліката свідоцтва про реєстрацію та зняття з обліку автомобіля «Тойота Авенсіс», номерний знак НОМЕР_1.
За таких обставин, суд вважає висновки відповідача 1 про те, що позивач особисто розглядав матеріали щодо проведення вказаної операції, ґрунтуються лише на підставі резолюції позивача на бланку заяви, іншого відповідачем 1 не доведено та спростовується матеріалами службового розслідування, відповідно до яких відповідачем 1 встановлено порушення, допущені підлеглим позивача – старшим інспектором ВРЕР-9 УДАІ ГУМВС в м. Києві ОСОБА_6
Також відповідачами не спростовано твердження позивача, що станом на 18 березня 2010 року інструкція по вчиненню реєстраційних дій МВС України не була розроблена, а чинним законодавством не було регламентовано порядку та послідовності дій по перевірці повноважень представників власників транспортних засобів, що підтверджується, зокрема, доповідною запискою начальника Департаменту ДАІ МВС України Лозового В.М. на ім’я заступника Міністра внутрішніх справ України Ратушняка В.І. від 27 грудня 2010 року.
Крім того, частиною третьою статті 244 Цивільного кодексу України встановлено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до частини першої статті 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено підстави недійсності правочину, а статтями 248, 249 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення представництва за довіреністю та скасування довіреності.
При цьому суд враховує, що довіреність, про яку зазначено у висновку за результатами службового розслідування та на підставі якої підлеглий позивача вчинив реєстраційні дії стосовно транспортного засобу «Тойота Авенсіс», номерний знак НОМЕР_1, містить недоліки, які мають технічний характер, однак відповідачами не надано суду будь-яких доказів на підтвердження визнання її недійсною, припинення представництва за довіреністю чи її скасування.
Що стосується Інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, наданої відповідачем 1, то суд не приймає її до уваги, оскільки зазначена Довідка не містить підпису та печатки особи, яка її видала.
Так, відповідно до пункту 5.1. Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2009 року № 2053/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2009 року № 1043/17059 «Про організаційні заходи з постачання, зберігання, обігу, обліку спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання», інформаційна довідка є документом Єдиного реєстру, а відповідно до пункту 5.6 зазначеного Порядку інформаційна довідка скріплюється підписом та печаткою Реєстратора. Витяг скріплюється підписом та печаткою Реєстратора або Адміністратора.
Таким чином, суд вважає передчасними висновки відповідача 1 щодо недійсності довіреності, оскільки на момент розгляду справи у суді згаданий документ є предметом розслідування у кримінальній справі № 07-11317.
В частині звільнення ОСОБА_1 за допущені порушення статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460, за неналежний контроль за діями підлеглих суд приходить до наступних висновків.
Сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” (далі по тексту –Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна –це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок –невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Стаття 12 Дисциплінарного статуту передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460 встановлено обов’язки начальника:
- начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов’язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов’язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу;
- особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості;
- начальник зобов’язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником;
- старші за званням та посадою в усіх випадках зобов’язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього трудового розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту, а порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ № 552 від 06 грудня 1991 року.
Так, відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов’язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Пунктом 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ № 552 від 06 грудня 1991 року (далі –Інструкція), встановлено, що при проведенні службового розслідування повному, об’єктивному і всесторонньому дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб і інші обставини); наявність вини працівника органів внутрішніх справ в скоєнні порушення, мета та мотиви порушення; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як пом’якшуючі, так і обтяжуючі його відповідальність; характеристика особи, що скоїла порушення (відношення до служби, поведінка до порушення); причини та умови, що сприяли скоєнню порушення; характер та розмір нанесених порушенням збитків.
Згідно пункту 18 зазначеної Інструкції висновок по результатах службового розслідування підписується особою чи особами, що безпосередньо його проводили. До затвердження висновку керівником органу внутрішніх справ з ним ознайомлюються: керівник, підлеглі якого проводили службове розслідування, та керівник служби, працівник якої допустив порушення. При ознайомленні вказані керівники висловлюють згоду з запропонованими висновками або не погоджуються з ними, про що роблять відповідну відмітку та викладають свою окрему думку з конкретними пропозиціями в додатку до висновку.
З наданих відповідачем 1 додатків до заперечень вбачається, що службове розслідування призначене Розпорядженням першого заступника Міністра внутрішніх справ України від 23 грудня 2010 року № 1191, що і підтверджено в ході судового розгляду представником відповідача 1.
Зазначеним Розпорядженням від 23 грудня 2010 року № 1191 створено комісію МВС на чолі із заступником Міністра Лазарева А.А. та у складі: заступника начальника Головного штабу (керівник робочої групи) –Дитюк В.З.; першого заступника начальника ГСУ –Давидюк А.К.; заступника начальника ДДАІ –Дем’янко О.М.; заступника начальника СВБ ГУБОЗ –Гах А.І.; радника Міністра –Парубочий І.В.; начальника відділу ДДЗР –Бабенко О.М.; начальника відділу ГСУ –Крюков О.О.; начальника відділу ГШ –Бушуєв К.В.; головного оперуповноваженого-інспектора СВБ ГУБОЗ –Євлампієва О.А.
З Висновку за результатами службового розслідування стосовно повноти та якості розгляду звернення ОСОБА_5 щодо неправомірності дій працівників міліції, яке надійшло 28 жовтня 2010 року під час особистого прийому керівництвом МВС, проведеного на підставі зазначеного вище Розпорядження вбачається, що останній в порушення статті 14 Дисциплінарного статуту та пункту 18 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ № 552 від 06 грудня 1991 року, підписаний лише заступником начальника Головного штабу МВС України Дитюк В.З. та погоджений заступником Міністра Лазаревим А.А.
Крім того, ні надані в ході судового розгляду пояснення представника відповідача 1, ні вказаний Висновок службового розслідування, ні наказ № 1865 від 29 грудня 2010 року «Про заходи реагування за фактами неналежного розгляду звернення ОСОБА_5»не містять інформації про врахування відповідачем 1 обставин, за яких скоєно порушення позивачем, попередньої поведінки позивача, його ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації та інших обставин, визначених, у тому числі, і пунктом 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 552 від 06 грудня 1991 року, та не доведено, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є сумірним з вчиненим ним проступком.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що позивач на момент виникнення спірних правовідносин дисциплінарного стягнення не мав, а згідно послужного списку позивача, останній був призначений на посаду начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві наказом ГУ № 240 о/с від 18 березня 2010 року, тобто в день, коли підлеглий позивача старший інспектор ВРЕР-9 УДАІ ГУМВС в м. Києві ОСОБА_6 проводив операцію за заявою громадянина ОСОБА_7 про видачу дубліката свідоцтва про реєстрацію.
Крім того, не взято до уваги відповідачем 1, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають три неповнолітні дитини, про що останнім повідомлялось у рапорті від 23 грудня 2010 року на ім’я начальника ДДАІ МВС генерал-майора Лозового В.М., доданого відповідачем 1 до матеріалів службового розслідування.
Також у висновку за результатами службового розслідування зазначено, що начальником ВРЕР-9 УДАІ ГУМВС в м. Києві ОСОБА_1 у порушення положення пункту 42 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, державний номерний знак НОМЕР_1 перереєстровано за автомобілем Хундай Матрикс, власником якого є його дружина ОСОБА_24.
Разом з тим, ні зазначений висновок службового розслідування, ні наказ № 1865 від 29 грудня 2010 року «Про заходи реагування за фактами неналежного розгляду звернення ОСОБА_5», ні заперечення відповідача 1 не визначають, в чому саме полягають порушення пункту 42 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, допущені ОСОБА_1
Позивач у позовній заяві та під час судового розгляду зазначив, що оскільки, номерний знак НОМЕР_1 оприбутковувався як такий, що був у користуванні та відповідав чинним стандартам, а заяви від власника про перезакріплення номерних знаків не надходило, номерний знак був наданий для повторного використання іншому власнику, що не заборонено вимогами чинного законодавства.
Так, відповідно до абзацу сьомого пункту 42 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, номерні знаки із знятих з обліку транспортних засобів за умови їх відповідності стандартам пере закріплюються за зверненням власників за іншими придбаними ними транспортними засобами.
Будь-яких доказів порушень положень пункту 42 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, допущених ОСОБА_1, відповідачем 1 суду не надано.
Крім того, зазначене спростовується й доповідною запискою начальника Департаменту ДАІ МВС України Лозового В.М. на ім’я заступника Міністра внутрішніх справ України Ратушняка В.І. від 27 грудня 2010 року, яка була долучена до матеріалів службової перевірки та з якої вбачається, що після зняття з обліку, номерні знаки АА7000НА, були вилучені, оприбутковані та здані на склад УДАІ для повторного використання, й у подальшому номер закріплено без порушень.
За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставне посилання відповідача 1 у наказі № 1865 від 29 грудня 2010 року «Про заходи реагування за фактами неналежного розгляду звернення ОСОБА_5»про порушення ОСОБА_1 пункту 42 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.
Також, відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.
Як встановлено в ході судового розгляду, службове розслідування призначене Розпорядженням першого заступника Міністра внутрішніх справ України від 23 грудня 2010 року № 1191, а дисциплінарне стягнення згідно наказу МВС України № 1865 від 29 грудня 2010 року «Про заходи реагування за фактами неналежного розгляду звернення ОСОБА_5»у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ накладено відповідачем 1 за дії, які мали місце 18 березня 2010 року та 20 квітня 2010 року, тобто з дня вчинення проступку до дня призначення службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення минуло більше півроку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що МВС України не доведена правомірність та обґрунтованість дій щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, суд приходить до висновку про протиправність наказу МВС України № 1865 від 29 грудня 2010 року «Про заходи реагування за фактами неналежного розгляду звернення ОСОБА_5»в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та прийнятого на його підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві № 23 о/с від 18 січня 2011 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом “є” (за порушення дисципліни) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, з 21 січня 2011 року та скасування зазначених наказів в частині, що стосується ОСОБА_1.
При цьому, судом відхиляється посилання відповідача 1 на пункт 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, в частині поновлення позивача на посаді, яку він раніше займав.
Так, дійсно, відповідно до абзацу четвертого пункту 21 вказаного Положення особи рядового і начальницького складу зобов’язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.
Разом з тим, пунктом 24 цього ж Положення передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Враховуючи викладене, а також те, що у визнаних судом протиправними наказах МВС України № 1865 від 29 грудня 2010 року та ГУ МВС України в місті Києві № 23 о/с від 18 січня 2011 року зазначено посаду позивача, яку він обіймав, суд приходить до висновку про захист прав позивача шляхом поновлення останнього саме на попередній роботі на посаді начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
Оскільки наказ МВС України № 1865 від 29 грудня 2010 року та наказ ГУ МВС України в місті Києві № 23 о/с від 18 січня 2011 року стосуються й інших осіб, то позовні вимоги позивача про їх скасування підлягають до часткового задоволення лише в частині позивача.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Враховуючи наведене, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві підлягає до негайного виконання.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1865 від 29 грудня 2010 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві № 23 о/с від 18 січня 2011 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом “є” (за порушення дисципліни) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, з 21 січня 2011 року.
4. Зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
5. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9 Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
6. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя В.П. Катющенко
Судді: С.К. Каракашьян
Т.О. Скочок
Повний текст постанови складено та підписано 14 квітня 2011 року.